Урок-зустріч

Ціль - "пожвавити" сучасну історію.

Запрошені: ті, хто побував у будь-якій критичній ситуації, вирішення якої базується на моральних засадах.

Варіанти проведення.

1. Гість сам, попередньо приготувавшись за спеціальним планом, розробленим разом із вчителем, розповідає про свої враження, потім - відповіді на питання учнів.

2. Учитель представляє гостя, розповідає про країну, у якій він побував, а потім учні задають йому питання.

УРОК-ГРА. Як зазначає Сікорський І.: „Значна частина ігор дитини розрахована на те, щоб освіжати й збуджувати в розумі процеси відтворення, щоб незгасно підтримувати іскри думки...”. „Треба прогнати з уроків бога сну Морфея й частіше запрошувати бога сміху Момуса” Амонашвілі Ш.А..

До ігрових форм уроку відносять рольові, імітаційні, ділові й інші ігри. У кожній з них учні виступають у різних ролях. Ігрові форми відрізняються тим, що процес навчання максимально наближений до практичної діяльності. Найчастіше їм доводиться грати свою роль у конфліктній ситуації, яка закладена в зміст гри. Рішення в багатьох іграх приймаються колективно, що розвиває мислення учнів, комунікативні здатності. У процесі гри виникає певний емоційний настрій, що активізує навчальний процес.

Навчальні ігри застосовуються для розвитку вмінь використовувати отримані знання на практиці. Це складна форма навчальної діяльності, що вимагає великої підготовки й чималих витрат часу.

Визначимо основні особливості навчальних ігор:

- моделювання певних видів практичної діяльності;

- моделювання умов, у яких протікає діяльність;

- наявність ролей, їхній розподіл між учасниками гри;

- розходження рольових цілей учасників гри;

- взаємодія учасників, що виконують ті або інші ролі;

- наявність загальної мети у всього ігрового колективу;

- групове або індивідуальне оцінювання діяльності учасників гри.

Процес гри дозволяє формувати якості активного учасника ігрового процесу, навчитися знаходити й приймати рішення; розвивати здібності, які можуть бути виявлені в інших умовах і ситуаціях; навчитися змагальності, неординарності поводження, умінню адаптуватися в умовах, що змінюються, заданою грою; навчитися вмінню спілкуватися, установленню контактів; одержувати задоволення від спілкування з партнерами, учитися створювати особливе емоційне середовище, привабливе для учнів.

Ігрові форми можуть застосовуватися й в основний, і в старшій школі, а також використовуватися при проведенні нетрадиційних уроків. Незважаючи на загальне визнання позитивного впливу ігор на розвиток пізнавальної активності й самостійності учнів, вони не знайшли ще досить глибокого й ґрунтовного рішення в методиках викладання предметів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури по цьому питанню, спостереження за ігровими діями, що вводять у навчальний процес, а також осмислення накопиченого досвіду дозволяють виділити наступні види дидактичних ігор.

Гра-вправа. Проводяться як на уроці, так і в позаурочній навчальній роботі. Вони займають звичайно 10-15 хвилин і спрямовані на вдосконалювання пізнавальних здібностей учнів, є гарним засобом для розвитку пізнавальних інтересів, осмислення й закріплення навчального матеріалу, застосування його в нових ситуаціях. Це різноманітні вікторини, кросворди, ребуси, шаради, головоломки, пояснення прислів’їв і приказок, загадок.

Гра-подорож. Їх можна проводити як безпосередньо на уроці, так і в процесі позакласних занять. Вони служать, в основному, цілям поглиблення, осмислення й закріплення навчального матеріалу. Активізація учнів в іграх-подорожах виражається в усних оповіданнях, питаннях, відповідях, у їхніх особистих переживаннях і судженнях. Сюжетна (рольова) гра відрізняється від ігор-вправ і ігор-подорожей тим, що інсценуються умови уявлюваної ситуації, а учні грають певні ролі.

Гра-змагання може містити в собі всі вищезгадані види дидактичних ігор або їхні окремі елементи. Для проведення цього виду гри учні діляться на групи, команди, між якими йде змагання. Істотною особливістю гри-змагання є наявність у ній боротьби й співробітництва. Елементи змагання займають провідне місце в основних ігрових діях, а співробітництво, як правило, визначається конкретними обставинами й завданнями. Гра-змагання дозволяє вчителеві залежно від змісту матеріалу вводити в гру не просто цікавий матеріал, але досить складні питання навчальної програми. У цьому її основна педагогічна цінність і перевага перед іншими видами дидактичних ігор.

У реальній практиці навчання всі види ігор можуть виступати і як самостійні, і взаємно доповнювати один одного. Використання кожного виду ігор і їхніх різноманітних сполучень визначається особливостями навчального матеріалу, віком учнів і інших педагогічних факторів.

Вимоги до проведення дидактичних ігор:

- гра - форма діяльності учнів, у якій усвідомлюється навколишній світ, що відкриває простір для особистої активності й творчості;

- гра повинна бути побудована на інтересі;

- обов'язковий елемент змагальності між учасниками гри.

Етапи гри включають:

1. Попередню підготовку: клас розбивається на команди, приблизно рівні по здібностях, учням даються домашні завдання по командах.

2. Гра.

3. Висновок по уроку: висновки про роботу учасників гри й оцінювання.

Дата добавления: 2014-01-07