Оцінка небезпеки. Класифікація видів ризику

За характером і природою дії всі небезпечні і шкідливі чинники відповідно до ГОСТу 12.0.002-80 поділяють на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

(слайд 38)

До фізичних чинників належать висока чи низька температура; підвищена чи знижена вологість; підвищена швидкість руху повітря; підвищений чи знижений атмосферний тиск; недостатня освітленість; машини, механізми чи їхні елементи, які рухаються чи обертаються; конструкції, які руйнуються; елементи середовища, нагріті до високих температур; устаткування, яке має підвищений тиск чи розрідженість; підвищені рівні електромагнітного, іонізуючого й акустичного випромінювань; підвищений рівень статичної електрики; підвищений рівень електричної напруги; перебування на висоті; невагомість та ін.

(слайд 39)

Хімічні чинники - це хімічні елементи, речовини і сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, рідкому і газоподібному) і поділяються залежно від шляхів проникнення і характеру дії на організм людини. Існує три шляхи проникнення хімічних речовин у людський організм: 1) через органи дихання, 2) через шлунково-кишковий тракт, З) через шкірний покрив і слизову оболонку. За характером дії виділяють токсичні, подразнювальні, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні речовини і речовини, які впливають на репродуктивну функцію.

(слайд 40)

Біологічні чинники поділяються на макроорганізми (рослини і тварини) і мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, найпростіші).

(слайд 41)

До психофізіологічних чинників належать фізичне перевантаження (статичне та динамічне) і нервово-психічні перевантаження (емоційні перевантаження, перевантаження аналізаторів, монотонність роботи, стреси).

(слайд 42)

Небезпечні та шкідливі чинники дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих чинників, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх. Так, наприклад, сонячне випромінювання, яке необхідне для існування майже всіх живих організмів на Землі, серед них і людини, може бути причиною захворювань шкіри.

Слід також зазначити, що одне джерело небезпеки може призводити до різноманітних небезпечних ситуацій, а останні породжують різні вражаючі фактори. Своєю чергою вражаючі фактори можуть спричинити утворення нових небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпек.

(слайд 43)

Небезпека – це випадкове явище, яке виникає спонтанно і складається з декількох однотипних подій. (Наприклад, транспортні аварії – це однотипні події, які становлять єдину дорожньо-транспортну небезпеку).

Ці події можуть виникати в будь який час незалежно одна від одної (через 5, 10 хвилин, через годину, тиждень, місяць, або через рік і т.д.). При цьому, кожна така подія може мати свій наслідок (матеріальні збитки, травмуванням людей, смертельні наслідки, тощо).

Враховуючи те, що небезпека є випадкове явище і підпорядковується всім законам теорії ймовірності, то основними її характеристиками є: частота подій і вага наслідку

1. Частота подій (ψ) - це кількість однотипних подій N, що сталися за певний проміжок часу ∆t – (за день, місяць, за квартал чи за рік):

Ψ = N/∆t; (кількість транспортних аварій / за рік).

2. Вага наслідку (М _ί) – це відношення кількості однотипних наслідків n_ί (травм, смертей, поранень тощо) до загальної кількості подій (N) даної небезпеки.

M _ί = n_ί / N; (кількість смертей / за 1 транспортну аварію)

(слайд 44)

Але ні частота подій ні вага наслідку не можуть повністю оцінити дану небезпеку. Тому, за оцінкою небезпеки прийнято вважати РИЗИК (R), який є математичним сподіванням негативного наслідку події n_ί, що спричиняється за певний проміжок часу ∆t даного виду небезпеки.

Ризик визначається як здобуток частоти подій Ψ на вагу наслідків цих подій М даної небезпеки:

R _ί = Ψ*М _ί = N/∆t *n_ί /N = n_ί /∆t ≤ R _{ί (доп)};

(кількість конкретних наслідків / за рік).

Допустимий рівень ризику R _{ί (доп)} визначає кількість допустимих наслідків n_ί однотипних подій N, що можуть статися за певний проміжок часу ∆t:

n_ί = R _{ί (доп) *} N;

(слайд 45)

В Україні прийнятий допустимий рівень смертності R_ί(доп) =10^-6 смертей за рік. Це означає, що для підприємства з чисельністю працівників N= 1000 чоловік, кількість смертельних наслідків може становити:

n_ί = R _{ί (доп) *} N = 10^-6 x 1000 = 0,001 смертей на рік,

тобто один смертельний випадок за 1000 років ;

Класифікація видів ризику. Ризики поділяються на:

– індивідуальний і колективний;

– мотивований і немотивований;

– технічний, соціально-економічний і прийнятний;

(слайд 46)

Індивідуальний ризик характеризує рівень небезпеки для конкретного індивідуума при відповідного виду його діяльності.

Колективний ризик визначає рівень небезпеки для двох і більше осіб від дії певного небезпечного і шкідливого чинника.

Мотивований (обґрунтований) ризик – це необхідність дії людини з метою власного порятунку чи надання допомоги потерпілому. В цьому випадку говорять що людина вимушено йде на ризик.

Немотивований (необґрунтований) ризик – це нехтування людиною технікою безпеки заради досягнення економічної вигоди, невикористання засобів захисту і таке інше.

Технічний ризик – це можливість виникнення аварії чи руйнування техніки або споруд, що спричиняє значні матеріальні збитки.

Соціально-економічний ризик – це можливість створення небезпечної ситуації в соціальній сфері захищеності людини (втрата житла, роботи, заробітної платні та інших засобів на існування).

Прийнятний ризик – це нормативно допустимий рівень дії шкідливих і небезпечних чинників, при якому забезпечуються умови відносної безпеки життєдіяльності людини.

За міжнародною домовленістю рівень прийнятного ризику вирішено рахувати в межах 10^–7 –10^–6 (смертельних випадків люд ^–, рік ^– ) а величина 10^–6 є максимально прийнятним індивідуальним ризиком.

Рівні ризику залежать один від одного. Наприклад, при збільшені інвестицій на удосконалення обладнання технічний ризик зменшується, але при цьому зростає соціальний ризик. А сумарний ризик має мінімум коли створене співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини необхідно враховувати під час вибору прийнятного ризику.

Дослідження небезпеки проводиться в три етапи, які передбачають:

– виявлення джерел небезпеки та їх оцінка (І етап);

– встановлення можливої послідовності розвитку подій (ІІ етап);

– оцінку можливих негативних наслідків даної небезпеки (ІІІ етап).

(слайд 47)

І етап: Виявлення джерел небезпеки та їх оцінка

Основними джерелами виникнення небезпек є:

– помилки в діяльності людей;

– недоліки в будівництві споруд і в проектуванні техніки;

– стихійні природні явища, лиха і тому подібне.

Фундаментальною основою для виявлення джерел небезпеки є:

– знання нормативної документації з проблем БЖД;

– правильне розуміння дії чинників небезпеки;

– належний кругозір і достатня професійна підготовка персоналу.

Оцінка джерел небезпеки ґрунтується:

– на детальному аналізу умов довкілля;

– на здоровому інженерному глузді;

– на свідомому розумінню самого процесу виникнення небезпеки.

За ступінню небезпеки ці джерела поділяються на чотири класи:

І клас – мало небезпечні – які не призводять до людських жертв і до істотних матеріальних збитків. (забився жиклер автомобіля).

ІІ клас – граничні – щозавдають матеріальні збитки які підлягають усунення без людських жертв і травм (деформація корпусу авто без людських жертв).

ІІІ клас – критичні – завдають значні матеріальні збитки і потребують негайного рятування людей (пожежа в автомобілі).

IV клас – катастрофічні – що приводять до травм і людських жертв зі значними матеріальними збитками.

ІІ етап – Встановлення можливої послідовності розвитку подій

Дата добавления: 2014-01-07