Природно-соціальні небезпеки

(слайд 33)

До природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія та ін., тобто ті захворювання, які викликані патогенними мікроорганізмами і розповсюджуються у вигляді епідемій, епізоотій, а також захворювання, які проявляються внаслідок відповідних соціальних умов, так звані соціальні хвороби.

(слайд 34)

Епідемія - масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яка суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.

(слайд 35)

Епізоотія - значне розповсюдження хвороби тварин, яке перевищує рівень захворювання в цьому регіоні.

(слайд 36)

Соціальні хвороби - це захворювання людей, виникнення і розповсюдження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).

(слайд 37)

Найпоширеніша вірусна інфекція - грип, яка виникає як епідемія щорічно. Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють у повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні. Симптоми грипу: хворого лихоманить, піднімається до високої температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок. Навіть у такій благополучній країні, як США, щорічно від грипу та ускладнень, які викликає ця хвороба, помирає 10-40 тисяч чоловік. Щорічно в світі захворює на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу нараховується близько 2 млн.

Усім добре відомо, що захворювання легше попередити, ніж вилікувати. Найбільш ефективною та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму, інший спосіб захисту від інфекційних захворювань - вакцинація.

Вірусний гепатит (хвороба Боткіна)

Вірус В передається через рідину організму (кров, слину та ін.) при статевих актах, ін'єкції наркотиків, переливанні крові, інфікованою матір'ю до дитини (при вагітності), нанесенні татуювань та інших медичних процедурах, коли пошкоджується шкіра та слизова оболонка.

Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірусна інфекція. Відомо мінімум сім збудників захворювання А, В, С, D, Е, G і TTV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найпоширеніший і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб «брудних рук», пов'язаних із нехтуванням правилами гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Перші ознаки хвороби: лихоманка, головний біль, загальна слабкість, ломота, болі в м'язах та суглобах. Ще через декілька днів спостерігається втрата апетиту, нудота, блювота, інколи болі в печінці. Такі симптоми характерні і для деяких інших захворювань, тому на цій стадії гепатит А часто не розпізнається, і його приймають за гостре респіраторне захворювання або за харчове отруєння. Однак скоро з'являються інші симптоми, характерні для вірусного гепатиту: темніє сеча і втрачає колір кал, жовтіють білки очей, а потім і шкіра. Розлади у вигляді застою жовчі та запалення можуть призвести до холециститу і жовчнокам'яної хвороби (як крайні прояви). Але, як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Гепатити займають п'яте місце серед найпоширеніших інфекцій, поступаючись лише ГРВІ, грипу, вітряній віспі й краснусі.

Цифри, які реєструються в Україні, - близько 150 тисяч хворих за рік, навряд чи повністю відображають реальну картину розповсюдження захворювання. У значної частини інфікованих захворювання проходить безсимптомно, і такі хворі до лікарів не звертаються. Лікувати цю інфекцію досить складно, легше попередити.

Основні правила - мити руки перед їжею, кип'ятити воду, обливати кип'ятком овочі й фрукти - залишаються актуальними. При сексуальних контактах користуватися презервативами. Найнадійніший захист від гепатиту В - вакцинація.

Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання. У світі щорічно захворює на туберкульоз не менше 8 млн. чоловік і помирає близько 2 млн. За прогнозами ВООЗ, кількість хворих у найближчі часи може вирости до 90 мільйонів, 30 млн. з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з 1993 року ВООЗ оголосив цю хворобу «глобальною небезпекою для людства».

Попередження захворювання туберкульозу є насамперед щеплення. Слід пам'ятати, що туберкульоз - це хвороба бідноти, отже, незахищених верств населення: робітників, студентів, мігрантів, безробітних, осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі.

В Україні за останні 10 років захворювання на туберкульоз збільшилося у 1,8 разів, а смертність - у 2,7 разів. У 1995 році в Україні офіційно було оголошено епідемію туберкульозу.

Харчові захворювання. Харчові захворювання мікробного походження поділяються на харчові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).

Кишковий тракт - це природне місце існування для багатьох видів бактерій, і більшість з них при звичайних умовах нешкідлива. Однак багато мешканців кишечника - небезпечні патогенні мікроорганізми, до них належать збудники черевного тифу, паратифу, дизентерії, холери і сальмонельозів. Деякі з цих та інші захворювання, які передаються кишковим шляхом, розглянемо детальніше.

Харчові інфекції. Харчові інфекції виникають при активному розмноженні та утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться збудники різних захворювань. Найбільшу небезпеку становлять збудники шлунково-кишкових захворювань. Їжа служить для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини (наприклад, у шлунково-кишковий тракт), де вони здатні активно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продуктів харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись, люди вживають кожного дня.

Харчові отруєння (ботулізм, отруєння, викликані стафілококами). Збудники харчових отруєнь, на відміну від збудників харчових інфекцій, здатні жити та розмножуватись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2 - 24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в ділянці живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.

Найбільш небезпечними харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стафілококи.

Харчові токсикоінфекції. Ця група захворювань займає проміжне положення між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. Проходять вони подібно до отруєнь, як гострі шлунково-кишкові захворювання, а також вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як в продуктах харчування, так і в організмі людини.

Викликаються токсикоінфекції різними бактеріями, але найчастіше сальмонелами. Харчові токсикоінфекції, які викликаються сальмонелами, називаються сальмонельозами. Серед харчових бактеріальних отруєнь вони займають перше місце.

Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: худоба, свині, коні, собаки та різні гризуни.

Захворювання, які передаються статевим шляхом. Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ на сьогодні нараховується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять декілька груп, наприклад:

- хвороби, які викликають віруси, - генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та інші;

- паразитарні - короста та інші. Оптимальні умови для передачі створюються при статевих контактах;

- бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

- грибкові - кандідоз на статевих органах та інші. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються й статевим шляхом.

Найбільш розповсюджені: СНІД, сифіліс, гонорея.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту, одна з найнебезпечніших хвороб сучасної цивілізації.

СНІД - трагедія людства, з нею ми увійшли в ХХІ століття, глобальна смертельна інфекція, яку людство досі не може подолати. СНІД викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Характерні ознаки: через декілька тижнів після зараження гостре, схоже на грип захворювання проходить. Потім настає прихований період (у середньому близько 6 років). Початок хвороби супроводжується втратою ваги, нічним потом, приступами лихоманки. У подальшому розвивається імунодефіцитний стан (ІДС).

ІДС пов’язаний з ураженням імунної системи, внаслідок якого людина стає беззахисною перед мікроорганізмами і вірусами, які звичайно не здатні викликати захворювання у здорових людей. Різко послаблюється здатність організму знищувати ракові клітини. ІДС іноді супроводжується виникненням запалення легень або саркомою шкіри.

Шляхи передачі ВІЛ інфекції:

- при статевому контакті з інфікованою людиною;

- під час переливання крові хворого ВІЛ-донора та під час пересаджування органів та тканин;

- при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

- при пошкодженні шкірних покровів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами чи органами;

- від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

Хвороба не передається: через рукостискання; через поцілунок; через їжу; через предмети домашнього вжитку; при купанні в басейні, душі; через спортивні предмети; через укуси комах; під час догляду за хворими.

Відкриття ВІЛ належить французькому вченому професорові Люку Монтаньє (1983) та американському професорові Роберту Галло (1984).

СНІД - це проблема двох видів: наукова - зумовлена властивостями вірусу, і соціальна - пов'язана з умовами життя, станом моралі, способом життя, реакцією населення на СНІД.

ВІЛ-інфіковані люди становлять значну небезпеку для оточуючих. Це пояснюється тим, що розвиток ВІЛ-інфекції в організмі людини проходить скрито від неї самої. Така людина на протязі декількох років почуває себе здоровою і може заражати інших, сама не бажаючи цього. У неї за цей період можуть виникати лише деякі пухлинні захворювання. А поява у цієї людини СНІДу проходить аж через 7 – 10 років після зараження її ВІЛ-інфекцією.

Засоби захисту: широке застосування імунодіагностики, шприців одноразового використання, перевірка крові донорів на наявність у ній ВІЛ, проведення спеціальних інструктажів медичного персоналу і санітарно-гігієнічна освіта населення, здоровий спосіб життя.

Методи лікування СНІДу складні. Оскільки ВІЛ має велику мінливість, тому вакцина, яку зазвичай використовують при лікуванні захворювання, може бути ефективною проти одного вірусу, але не є ефективною проти іншого. Нині вчені всього світу ведуть інтенсивні пошуки ефективних методів лікування СНІДу.

Сифіліс - це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, склянки, цигарки тощо).

Збудник сифілісу - бліда трепонема, яка не стійка в зовнішньому середовищі. Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на трепонему. Вона дуже швидко гине при висиханні. Проте в організмі людини трепонема досить стійка.

У хворих, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються печінка, серце, нирки, кістки, суглоби, а також нервова та ендокринна системи, органи чуттів. При цьому нерідко хворий вмирає. До тяжких форм сифілісу належить і прогресивний параліч, при якому у хворих виникають тяжкі психічні розлади.

Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим раніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба уникати випадкових статевих контактів.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія - гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являються через 3-5 днів після зараження. Перебіг хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.

У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече у сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з'являються гнійні виділення. При цьому спостерігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору сечівника.

У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить без суб'єктивних симптомів, але з ураженням майже всіх відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. Інфекція спочатку проникає в сечівник і шийку матки. При цьому з'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів. Подразнюється слизова оболонка піхви.

Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання, коли хворий не має ніяких суб'єктивних відчуттів. Це створює великий резервуар інфекції. У зв'язку з малосимптомним та безсимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві зв'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє розповсюдженню інфекції.

Гонорею виліковують. І чим швидше розпочато лікування, тим кращі наслідки.

Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам'ятати про небезпеку випадкових статевих зносин. Також уберегтись від гонореї можна, застосовуючи презервативи.

Онкологічні захворювання - рак. Рак - це злоякісна пухлина. Суть природи раку полягає в тому, що клітини тканин перероджуються, а характерна властивість раку - здатність проростати в сусідні здорові тканини та руйнувати їх. При цьому дуже часто ушкоджуються кровоносні або лімфатичні судини, ракові клітини розносяться по всьому організму з током крові та осідають у різних органах і тканинах. Внаслідок цього утворюються вторинні вузли.

Звичайні клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.

Ракова клітина, навпаки, виходить з-під контролю організму, тобто її ростом і поділом організм не керує.

Причини захворювання на рак остаточно не з'ясовані, але можна стверджувати, що деякі шкідливі речовини (особливо канцерогенні), спосіб життя, шкідливі та небезпечні чинники навколишнього середовища зумовлюють виникнення ракових пухлин. Раннє діагностування, регулярні перевірки захворювання сприяють ефективному його лікуванню.

Дата добавления: 2014-01-07