Поняття та загальна характеристика суб'єктів підприємницької діяльності

Поняття суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)

Суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учас­ники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компе­тенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зо­бов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбаче­них законодавством.

Характеристика суб'єктів підприємницької діяльності (підпри­ємців).

Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність.

До господарських відносин належать господарсько-виробни­чі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські від­носини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньо­му здійсненні господарської діяльності. До них, зокрема, нале­жать договірні відносини між суб'єктами підприємницької ді­яльності і, відповідно, відносини, що виникають між ними у разі порушення таких зобов'язань.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміють від­носини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Відносини між суб'єктом підприємницької діяльності та органом державної податкової служби з приводу сплати податків, придбання торговельного па­тенту тощо належать саме до організаційно-господарських. До них також належать відносини між суб'єктом підприємницької діяльності — юридичною особою та його засновниками.

Внутрішньогосподарськими, у свою чергу, є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господа­рювання, та відносини суб'єкта господарювання з його струк­турними підрозділами. Зокрема, у процесі затвердження поло­ження про структурний підрозділ (філію, представництво) та виділення йому майна суб'єктом підприємницької діяльності — власником між останнім та філією складаються такі відносини.

Усі відносини, що належать до господарських, безпосеред­ньо або опосередковано пов'язані зі здійсненням їх учасниками господарської, зокрема підприємницької діяльності. Це озна­чає, що для того, щоб набути статусу учасника господарських відносин, потенційний суб'єкт повинен мати право на здій­снення господарської діяльності взагалі, тобто діяльності суб'єк­тів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямо­ваної на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову виз­наченість, а також підприємницької діяльності зокрема, тобто са­мостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик гос­подарської діяльності з метою досягнення економічних і соці­альних результатів та одержання прибутку.

У господарських відносинах, які виникають з приводу здійснення їх учасниками господарської (підприємницької) ді­яльності, останні реалізують їх господарську компетенцію, якою, в свою чергу, є сукупність господарських прав та обов'язків таких суб'єктів. Це означає, що в межах загального права фізичних та юридичних осіб на здійснення господарської, в тому числі підприємницької, діяльності особа, визнана в установ­леному законом порядку суб'єктом господарської діяльності, безпосередньо здійснює права і несе обов'язки, зумовлені кон­кретними господарськими відносинами.

Суб'єкти господарювання (підприємці) мають відокремлене майно. Стосовно юридичних осіб це, зокрема, означає, що на час реєстрації їх як суб'єктів господарської діяльності необхідна наявність майна, склад та порядок внесення якого визначається їх засновниками. Для юридичних осіб визначених законодавством організаційно-правових форм вартість майна, що вноситься засновниками, не повинна бути меншою за встановлену відповідним законом.

Щодо фізичної особи — підприємця законодавство не пе­редбачає положень, безпосередньо регулюють відокремлення майна, що використовується нею для зайняття підприємниць­кою діяльністю, від її особистого майна. Винятком з цього є по­ложення ст. 54 ЦК, яка передбачає, що якщо фізична особа-підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповно­літня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.

Суб'єкти господарювання несуть відповідальність за свої­ ми зобов'язаннями в межах відокремленого майна, крім випад­ків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. При цьому учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зо­бов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відпові­дає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Законом передбачені певні винятки щодо господарських товариств пев­них видів, а також щодо казенних підприємств, про що йдеть­ся нижче.

Фізична особа — підприємець за ГК і ЦК відповідає за зо­бов'язаннями, пов'язаними з господарською (підприємниць­кою) діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Крім того, ч. 2 ст. 52 ЦК містить положення, відповідно до якого фізична осо­ба — підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зо­бов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

8. Види суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)

Частина 2 ст. 55 ГК містить загальний перелік суб'єктів гос­подарювання, який можна застосувати і для класифікації суб'єктів підприємницької діяльності. Ними вважаються:

- господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Поняття юридичної особи міститься у ст. 80 ЦК, ч. 1 якої під юридичною особою розуміє організацію, створену і зареєс­тровану у встановленому законом порядку.

Стосовно юридичних осіб — суб'єктів підприємницької ді­яльності ст. 45 ГК визначає, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбаче­них законом, на вибір підприємця. В цьому разі вибір підпри­ємця щодо конкретної організаційно-правової форми юри­дичної особи — суб'єкта підприємництва обмежений існуван­ням відповідного положення щодо неї у законі. Іншими сло­вами, засновник вправі обрати будь-яку організаційно-право­ву форму для майбутньої юридичної особи з тих, що передба­чені законом.

Юридичними особами, що потенційно можуть здійснювати господарську діяльність, а відтак — бути суб'єктами господар­ської діяльності також є об'єднання підприємств. Правовий

Фізичні особи-підприємниці (громадяни-підприємці).

Поняття громадянина-підприємця

Згідно зі ст. 50 ЦК право здійснювати підприємницьку ді­яльність, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієз­датності з моменту реєстрації шлюбу. Крім того, повна цивіль­на дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізич­ній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприєм­ницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це бать­ків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклу­вання така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Громадянин-підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини, набуваючи при цьому відповідних прав та обов'язків. Він є повноцінним самостійним суб'єктом ринку — суб'єктом господарювання.

Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах універсальної правоздатності — права займатися підприєм­ницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції. Це означає Здатність особи займатися будь-яким видом підприєм­ницької діяльності, здійснення якого не суперечить законодавству. Він діє без установчих документів, на відміну від юри­дичної особи, яка діє в межах спеціальної правоздатності та об­межена видами діяльності, встановленими засновниками в установчих документах.

Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК, зокрема, здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону.

Громадянин-підприємець уособлює і власника відповідно­го бізнесу, і орган управління ним. Це відрізняє його від дея­ких юридичних осіб зі складним порядком керівництва, зумовленим наявністю кількох органів управління із розподілом між ними відповідних функцій.

Чинне законодавство України не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна. Так, ч. 2 ст. 128 ГК та ч. 1 ст. 52 ЦК прямо встановлюють правило про те, що громадянин-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Фізична особа — підприємець, яка
перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка на­ лежатиме їй при поділі цього майна (ч. 2 ст. 52 ЦК).

Громадянин-підприємець має можливість обрати спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою. Застосування єдиного податку при оподаткуванні доходу приватного підпри­ємця регулюється Указом Президента України від 3 липня
1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції Указу від 28 червня 1999 р. № 746/99).

Громадянин-підприємець має можливість не відкривати банківський рахунок, працювати виключно за готівкові кошти і використовувати готівкову виручку на свій розсуд.

Фізична особа набуває статусу суб'єкта підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Дата добавления: 2014-01-07