Тема. Вікові особливості обміну речовин і енергії. Харчування

1. Обмін речовин як основна функція життя.

В організмі людини, в органах, тканинах, клітинах відбувається безперервний процес творення, утворення складних речовин із простіших. Одночасно з цим відбуваються розпад, окислення складних органічних ре­човин, які входять до складу клітин організму.

Речовини зовнішнього середовища через органи дихання і травлення проникають у кров і доносяться нею до клітин усіх органів. У клітинах ці речовини засвою­ються. У процесі засвоєння, або асиміляції, відбувається синтез складних органічних сполук. Енергія, необхідна для синтезу, а також для діяльності органів, звільняєть­ся в організмі під час розпаду, тобто дисиміляції, склад­них органічних сполук, з яких складаються. клітини. Звільнення енергії під час дисиміляції можливе завдяки перетворенню складних, багатих на хімічну енергію речовин на простіші. У процесі дисиміляції утворюється багато отруйних речовин, які окислюються і як кінцеві продукти обміну виводяться з організму.

У дитячому організмі обмін речовин відбувається інтенсивніше, ніж у дорослому. Асиміляція в дітей пере­важає над дисиміляцією, тобто щодня речовин в організмі синтезується більше, ніж відбувається їх руйнування, у результаті чого дитина росте. З припиненням росту про­цеси асиміляції і дисиміляції врівноважуються: в організмі, як правило, утворюється стільки ж речовин, скільки їх руйнується.

Сукупність реакцій біологічного синтезу, які потребують витрат енергії, називають анаболізмом. До анаболічних процесів належить біологічний синтез білків, жирів ліпідів, нуклеїнових кислот. Енергія для анаболічних процесів постачається реакціями катаболізму, під час яких відбувається роз­щеплення молекул складних органічних речовин із вивільненням енергії. Кінцеві продукти метаболізму — вода, вуглекислий газ, аміак, сечовина, сечова кислота тощо — непридатні для дальшого біологічного окислен­ня в клітині й видаляються з організму.

Усі процеси метаболізму каталізуються і регулюються ферментами — речовинами білкової природи, це ті біологічні каталізатори, які «запускають» реакції в клітинах організму. Перетворення речовин, які відбуваються всередині клітин,, становлять суть внутрішньоклітинного, або проміжного, обміну. Особливого значення тут набувають реакції окис-нення і відновлення. З участю спеціальних ферментів здійснюються також інші типи хімічних реакцій у клітині, зокрема реакції перенесення залишку фосфорної кислоти (фосфорилювання), аміногрупи Н₂ (переамінування), групи метилу СН₃ (трансметилювання) та ін. Енергія, яка виві­льняється під час цих реакцій, використовується для по­будови нових речовин у клітині, на підтримання життєді­яльності організму.

Обмін білків

Білки, які споживаються з їжею, розщеплюються в органах траапення на амінокислоти. Останні всмоктують­ся в кров та розносяться по всіх органах і тканинах, де з них під впливом ферментів синтезуються нові білки, властиві певному організму.

Білки входять до складу цитоплазми, гемоглобіну, плазми крові, багатьох гормонів, імунних тіл, підтримують сталість водно-сольового середовища організму. Без білків немає росту. Ферменти, які обов'язково беруть участь у всіх етапах обміну речовин, — білки.

Амінокислоти, які йдуть на утворення білків організму, нерівноцінні. Деякі амінокислоти (метіонін, фенілаланін тощо) незамінні для організму. Якщо в організмі немає незамінної амінокислоти, то синтез білків може різко порушитися. Але є амінокислоти, які можуть бути замінені іншими або синтезовані в самому організмі в процесі обміну речовин. Це замінні амінокислоти.

Із поживних речовин тільки до складу білків входить азот. Тому про кількісний бік білкового харчування можна судити за азотистим балансом. Азотистий баланс — співвідношення кількості азоту, який надійшов протя­гом доби з їжею, і азоту, виведеного за добу з організму із сечею, калом і потом в результаті розпаду білка.

У дорослої людини звичайно зберігається азотиста рівновага — кількість введеного азоту з їжею і виведеного з продуктами виділення дорівнюють. Коли азоту з їжею надходить в організм більше, ніж його виводиться з організму, тоді говорять про позитивний азотистий баланс. Такий баланс спостерігається в дітей у зв'язку із збільшенням маси тіла під час росту, при посиленому спортивному тренуванні, під час вагітності жінки. Негативний баланс характеризується тим, що кількість введеного азоту менша виведеного. Він може бути при білковому голодуванні, тяжких хворобах.

Кінцевими продуктами розпаду білків є сечовина, гіапурова кислота, креатинін, холін та інші продукти.

На відміну від жирів і вуглеводів, білки не відклада­ються в організмі про запас. Амінокислоти, не використані для синтезу білка, розпадаються зі звільнен­ням енергії. При цьому від амінокислоти в печінці відщеплюється аміногрупа N115 (дезамінування), з якої утворюється аміак. Останній тут же синтезується в сечовину і виводиться з організму в складі сечі й поту. Безазотистий залишок амінокислоти перетворюється в глюкозу.

Дитині потрібно давати оптимальну кількість білка з набором усіх необхідних амінокислот, при цьому важ­ливо, щоб співвідношення кількості білків, жирів і вуг­леводів у їжі дитини було 1: 1: 3, за таких умов азот максимально затримується в організмі.

Дата добавления: 2014-01-07