B + c + d + e ) i

В умовах вільного руху капіталу між країнами. Прибутковість інвестицій в країнах є різною Þ рух капіталу з країни I до країни II Þ прибутковість в обох країнах збалансується на рівні BR, причому експорт капіталу з країни I = імпорту капіталу в країну II.

Країна Ι Країна ΙΙ

обсяг вироблюваної продукції

¯ з (a + b + c + d + e + f) до (a + b + c + d) ­ з (i + j + k) до (i + j + k +g + h + e + f)

правда, сегмент (h + e + f) в країні II – продукт, вироблений за допомогою іноземного капіталу, який треба віддати у вигляді прибутку інвесторам з країни I.

прибутковість капіталу

­, бо частина капіталу перемістилася ¯, обсяг наявного капіталу ­

до країни II

дохід власників капіталу

­ з (a + f) до (a + b + d + e + f + h) ¯ з (j + k) до k

дохід власників фактору праця

¯ з (b + c + d + e) до с ­ з i до (i + j + g)

Для всього світу. Обсяг виробництва ­ з (a + b + c + d + e + f) + (i + j + k) до (a + b + c + d) + (e + f + g + h + i + j + k), тобто на (g + h), причому h належить країні I і виникає внаслідок більш ефективного використання її капіталу в результаті його інвестування до країни II, а g належить країні II і виникає в результаті припливу капіталу з країни I.

Висновок. Міжнародний рух капіталів, як і міжнародне переміщення товарів, веде до зростання сукупного світового виробництва за рахунок більш ефективного перерозподілу та використання факторів виробництва.

2. У 70-ті роки почали говорити про феномен корпорацій, міжнародних за характером їх діяльності. На міжнародні компанії припадає більша частина міжнародних прямих інвестицій та міжнародної торгівлі. Результат діяльності МК: зміни в характері інвестицій (до виникнення МК інвестиції були скоріше портфельними, ніж прямими) та напрямків їх руху (раніше капітал переміщувався з розвинутих країн до країн, що розвиваються, тепер – з розвинутих країн до розвинутих).

Основні риси МК:

1) система міжнародного виробництва (філії розташовані в різних країнах, а керуються з одного центру);

б) висока частка внутрішньо фірмової торгівлі;

в) певна незалежність дій по відношенню до приймаючих країн та країн базування;

г) глобальна структура зайнятості;

д) розробка передача та використання новітніх технології в межах корпорації.

Основні інструменти механізму розвитку МК:

1) розвиток спеціалізації та кооперування виробництва (за рахунок спеціалізації – ефективність виробництва, за рахунок кооперування – ефективність кінцевого результату);

2) трансфертні ціни – ціни на ресурси, що застосовуються у внутрішньофірмовому обороті МК; – ціни, що встановлюються на спеціалізовані та кооперовані міждержавні поставки в рамках МК, виходячи з необхідності максимізації прибутку та зменшення податків (щоб мінімізувати податки та імпортні мита – трансфертні ціни нижче ринкових; щоб уникнути високого оподаткування прибутку – компоненти імпортуються за завищеними проти ринкових цінами).

Результат використання трансфертних цін – нижча вартість та більша конкурентоспроможність.

3) централізована фінансова політика і політика інвестицій, які ґрунтуються на стратегічному плануванні розвитку МК;

4) специфічним методом розвитку МК є підкуп та хабарі місцевим органам управління;

5) інший специфічний метод розширення МК – реінвестування прибутку в країнах їх діяльності.

Можливі аргументи з боку країн базування проти діяльності МК:

а) перенесення разом з капіталом робочих місць за кордон;

б) втрата частини бюджетних надходжень (прибуток з вивезеного капіталу оподатковується за кордоном).

Однак макроекономічний аналіз підтверджує, що країна базування отримує в цілому позитивний результат від більш ефективного використання національного капіталу за кордоном і перекриває негативні ефекти, що виникають в результаті скорочення зайнятості та рівня податків, які збираються.

Можливі аргументи з боку приймаючих країн проти діяльності МК:

а) сировинна орієнтація розміщення капіталу;

б) монополізація ринку (подавляють національних виробників);

в) заниження прибутків завдяки централізованій фінансовій політиці (використання трансфертних цін, валютного та податкового законодавства на свою користь);

г) можливий політичний вплив (контролюючи економіку МК контролюють і політику).

Результатом цієї критики є державне регулювання іноземних інвестицій в приймаючих країнах, яке має такі форми: заборона інвестування в окремі галузі; встановлення умов інвестування (використання місцевих деталей та напівфабрикатів, розширення експорту вироблюваної продукції, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, підготовка місцевих кадрів).

Основний аргумент на користь залучення іноземних інвестицій приймаючими країнами: отримання додаткових ресурсів, включаючи капітал, технології, управлінський досвід та кваліфіковану працю Þ стимулювання розвитку національної економіки; до того ж, МК частину свого виробництва спрямовують на експорт Þ розвиток експортних можливостей приймаючої країни.

Наслідки діяльності МК на міжнародних ринках:

1) МК мають колосальний економічний потенціал і тому визначають характер міжнародних економічних зв'язків і стратегію розвитку світової економіки в сучасних умовах; МК контролюють більше ½ обсягу світової торгівлі, а 1/3 міжнародного товарообміну є їхніми внутрішньофірмовими поставками неторгового характеру; вони забезпечують або контролюють більше 60% інвестицій у розвинутих країнах, володіють 50-80% патентів і ліцензій на високі технології;

2) Окрім традиційної форми МЕВ – зовнішньої торгівлі, МК активно розвивають нові форми обміну – виробниче співробітництво, обмін науково-технічними знаннями і досвідом, іншими послугами;

3) МК стимулювали значне ускладнення продукції; часту зміну і поновлення продукції, швидке розширення її асортименту; зростання кількості взаємозамінюваних продуктів; зростання ступеню обробленості сировини і матеріалів; розширення поставок проміжної продукції.

Дата добавления: 2014-01-07