Коротка токсикологічна характеристика шкідливих речовин

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Екологічна безпека як складова глобальної і національної безпеки - стан суспільних відносин у галузі екології, при якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона природного навколишнього середовища, безпечного для життя і здоров’я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем і населення.

Екологічна експертиза - діяльність спеціально уповноважених державних органів, громадських та інших еколого-експертних формувань, спрямованих на забезпечення проведення дослідження, аналізу, оцінки об’єктів, спроможних безпосередньо чи у процесі реалізації (застосування, впровадження тощо) негативно впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей та підготовку висновків про їх відповідність екологічним вимогам

Таблиця 4.2 - Види екологічної безпеки

№	Ознака	Класифікація
	За територіальними ознаками	глобальна (міжнародна)
національна (державна)
регіональна
локальна
	За способами забезпечення	техногенно-екологічна безпека
соціо - екологічна безпека
природна безпека
економіко-екологічна безпека
	За об’єктами охорони	екологічна безпека навколишнього природного середовища та його компонентів
екологічна безпека суспільства та людини

Стандартизація і нормування у галузі екології - врегульована екологічним правом діяльність спеціально уповноважених органів та їх організацій щодо розробки і встановлення комплексу обов’язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Види екологічного контролю:

ü державний;

ü громадський;

ü виробничий.

Відповідальність за порушення екологічних норм:

ü дисциплінарна;

ü матеріальна;

ü адміністративна

ü кримінальна.

До основних шкідливостей відносяться надлишкові тепло і волога, пил, гази, токсичні пари. Зміст цих і інших вредностей в атмосфері обмежується величиною гранично припустимої концентрації (ГПК).). Існують 4 види ГПК:

ГПКр.з. – гранично припустима концентрація шкідливостей у робочій зоні. Для нетоксичного пилу ГПКр.з. дорівнює 10 мг/м³, для токсичної – визначається по таблиці 1 у залежності від змісту в пилу .

Таблиця 4.3 - ГПКр.з. для токсичних пилів.

Зміст у пилу	ГПКр.з, мг/м^3
10-70%
70-90%
>90%

ГПКпр – гранично припустима концентрація шкідливості в приточному повітрі, визначається за формулою:

ГПКпр=0,3×ГПКр.з. (4.1)

ГПКсередньодобова.пр.сл. – гранично припустима середньодобова концентрація шкідливості в приземному шарі атмосфери;

ГПКmax.раз.пр.сл. – максимально разова гранично припустима концентрація шкідливості в приземному шарі атмосфери. Звичайно ГПКmax.раз.пр.сл. у 3 рази менше, ніж ГПКр.з.

Промислові чи гази повітря, у якому тривалий час знаходяться чи порошини крапельки рідини в зваженому стані, називають аэродисперсной чи системою аэрозолем, при цьому частки пилу чи крапельки рідини називають дисперсною фазою, а чи газ повітря - дисперсним середовищем. У випадку, якщо пневмотранспорт пилоподібного матеріалу супроводжується високими концентраціями пилових часток у газовому потоці, аэродисперсную систему визначають як аэровзвесь.

Єдиної класифікації немає, тому що різними спеціалістами ставляться свої особисті задачі:

ü гігієністи - вплив на здоров'я;

ü економісти – збиток;

ü виробничники - джерела їхній утворення.

З погляду можливості очищення викидів потрібно розрізняти такі види шкідливих речовин:

ü гази - стан речовини зі спроможністю займати весь об`єм. З погляду виробничника-професіонала - газ - речовина, що знаходиться в стійкому газовому стані у всьому інтервалі температур і тисків характерних для газоочистки.

ü пари - газ, що відразу переходить у рідкий або твердий стан уже у газоочистки.

ü дим - дуже дрібнодисперсний твердий аерозоль субмікронних часток (<2мкн). Часто дим буває пофарбований і по фарбуванню визначають хімічний склад.

ü пил - а) твердий аерозоль <1мкн. б) сипучий порошкоподібний продукт, легко важиться в повітря.

ü туман - рідкий аерозоль або дисперсна фаза рідкого аерозолю.

ü суміш - це суміш перерахованих компонентів. Частіше усього маємо справу із сумішами.

При конкретному проектуванні викиди діляться на дві основні групи:

ü парогазові;

ü аерозольні.

Парогазові викиди - суміші газів і парів без твердих і рідких часток. Вони діляться на дві підгрупи:

1) викиди не підлягають очищенню через їхню нешкідливість або по розміркуванням економічної недоцільності очищення. Цей висновок треба обов'язково обґрунтувати перед інспекцією. Таке допущення може бути тільки тимчасовим і потрібно дати обґрунтування для організації й ОКР із метою подальшої розробки проектних рішень для очищення.

2) викиди підлягають обов'язковому очищенню, коли шляхом розсіювання ми досягаємо потрібного ГПК.

Аерозольні викиди - суміші газів із твердими і рідкими частками.

Вони діляться на шість підгруп:

1) аерозолі, де дисперсна фаза підлягає уловлюванню, а парогазової немає.

2) аерозолі, в яких дисперсна фаза підлягає уловлюванню, а парогазова впливає на очищення, хоча вона не засвоюється.

3) аерозолі, в яких дисперсна фаза уловлюється і повинна уловлюватися парогазова. У цьому випадку необхідна комбінована газоочистка й у залежності від складу парогазової суміші вибирається порядок очищення.

4) мало пилюки й багато газу. Дисперсне середовище обчищається. У цьому випадку в апаратах газоочистки одночасно здійснюють очищення і від пилюки.

5) аерозолі в яких середовище може не обчищатися і дисперсна фаза теж, такий аерозоль не підлягає очищенню.

Аерозолі поділяються на пил, дим і туман і смог.

Пил – система твердих часток, що утворюються при дробленні, стиранні, свердлінні, вибуху вихідного матеріалу

Дим – хмара часток, що має високу оптичну щільність і утвориться найчастіше при згорянні деревини, нафти, кам'яного вугілля і інших видів органічного палива.

Туман – найчастіше це результат конденсації води і інших речовин, а також металургійні викиди, що складаються з дуже дрібних часток (менш 1 мкм) оксидів металів і сублімації, що утворяться в результаті дистиляції, горіння і т.п.

Смог – суміш диму і тумана, що містить пари води.

Найбільш поширеними газами є:

1. С - отрутний газ. Зберігається в атмосфері годину. Концентрація над морем 6.10-3- 6.10-2 ПДК; у сільських районах - 0,06 ПДК; у населених пунктах - 0,6 ПДК. Руйнує гемоглобін крові, приводить до кисневого голодування. При вдиханні повітря зі змістом з 6ПДК (10ррм) - отруєння, а з концентрацією з 120ПДК (200ррм) кілька годин - легке отруєння. С = 720ПДК 1200ррм - 2 ч нудота головний біль, втрата свідомості. С =1200-1500 ПДК -2000-2500ррм - непритомний стан. Підвищення концентрації в тунелях, гаражах, інтенсивних транспортних потоках.

2. NО – окис азоту (в основному NО й NО₂, а також N₂О₃, N₂О₄, N₂О₅) ПДК нм NО= 0,06; ПДК рз NО=5. ПДК NО₂ нм = 0,04мг/мз; ПДЕ рз=2мг/мз. Токсичний вплив при викидах проявляється в страту - і тропосфері. NО каталізатор руйнування озонного шару. NО в стратосфері утвориться також природним шляхом у результаті викиду відпрацьованих газів надзвуковими літаками, ракетами, транспортними літаками. Зміст NО в нижніх шарах атмосфери 8-10ПДК (2-3ррм), у городах може збільшуватися 10-100 разів. NО зберігаються в атмосфері 3-4 дня. NО спочатку робить на здоров'я схований характер, потім викликає важкі захворювання. Шкідливий вплив роблять окисли азоту НNО₃ і НNО₂, створювання в дихальних шляхах людини. При наявності NО 3100 ПДК рівному 100ррм, через 0,5 години відбуваються серйозні захворювання в населення, губиться рослинність.

3. SО₂. Зміст SО₂ над водними акваторіями дорівнює 0,005-0,05 ПДК 10-3-10-4 ррм. Зміст SО₂ у сільській місцевості до 0,05-0,5 ПДК 10-2-10-3 ррм. Зміст SО₂ у промислових районах до 160 ПДК(10ррм). Тривалість стійкості - 10 годин. (SО₂ - SO₃ - Н₂SО₄). SО₂ не отрутний, але дратує ока, ніс, горло. Шкідливо впливає на легені, убиває рослини, викликає корозію металів і зменшує прозорість атмосфери. Зміст SО₂, рівне 0,04-0,06 ПДК, викликає роздратування горла. Зміст SО₂, рівне 10 ПДК, викликає роздратування слизуватої оболонки око, носа. Зміст SО₂, рівне 23 ПДК, викликає загальне отруєння при впливі в плині 3 хв.

Дата добавления: 2014-01-07