Форми та види власності

1. Державна

загальнодержавна	комунальна
Суб'єктом є держава в особі Верховної Ради України	Суб'єктом є адміністративно-територіальні одиниці в особі місцевих Рад народних депутатів

Ст. 13 Конституції України: об'єктами права власності Україн­ського народу е земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси континентального шельфу та морської виключ­ної економічної зони. Від імені Українського народу права влас­ника здійснюють органи державної влади та органи місцевого са­моврядування в межах, що визначаються Конституцією України.

2. Колективна

Суб'єкт колективної власності - тільки юридичні особи
організації,що займаються підприємницькою діяльністю	громадські та інші організації, що - господарською діяльністю не займаються (професійні спілки, релігійні об'єднання; політичні партії та громадські об'єднання).
3. Приватна

Суб'єкти права власності	Об'єктами права вчасності в Україні можуть бути:
громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства	житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачні і садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти та інше майно споживчого і виробничого призначення.

Крім того, незалежно від вищевказаної класифікації розрізняють:

· власність на конкретне майно (будівлі, речі, гроші тощо);

· інтелектуальну власність (право на результати будь-якої творчості людей);

· спільну власність, тобто майно може належати одночасно не одному, а декільком суб'єктам (співвласникам), в такому ра­зі між ними виникає право спільної власності: кожному з них належить частка в праві на спільне майно, а не частка в майні).

Юридичний захист права власності в Україні здійснюється всією правовою системою держави. На захист права власності спрямовані норми різних галузей права: конституційного, цивіль­ного, трудового, адміністративного. Згідно Конституції України (ст. 13):

ü усі суб'єкти права власності рівні перед законом;

ü ніхто не може бути свавільно позбавлений своєї власності;

ü держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власнос­ті і господарювання;

ü жодний державний орган не може втручатися у здійснення власником своїх прав володіння, користування і розпоря­дження своїм майном.

Недоторканність приватної власності гарантується ст.41Конституції, законами, забезпечується судовим захистом:

· усім власникам гарантується рівний правовий захист,

· права власника можуть бути обмежені лише у випадках і в порядку, встановленому законом;

· власник вправі вимагати майно із чужого незаконного володіння

Способи захисту права власності:

· відшкодування збитків;

· усунення порушень права власності, не пов'язаних з втратою володіння;

· вимагання майна з чужого незаконного володіння (здійснюєть­ся шляхом подання позову в суд чи арбітраж. Для такої вимоги встановлена 3-річна позовна давність.)

· надання власнику компенсації у разі технологічних і екологіч­них катастроф.

Види позовів до суду з приводу права власності;

Виндикаційний - це позов власника про вимогу свого майна з чужого незаконного володіння,

Негаторний позов — це вимога власника про усунення перепон, що заважають здійсненню його права власності.

Незаконне придбання майна третіми особами може бути як доб­росовісне (той, хто придбав майно, не знав і не міг знати, що особа не мала права його відчужувати), так і недобросовіс­ним. У того, хто добросовісно придбав майно, власник має право вимагати його у випадку, коли третя особа придбала його безоплатно (дарування, успадкування). Коли платне, то можна вимагати в тому випадку, якщо, наприклад, майно ви­було з володіння власника поза його волею (втрачене, викра­дене). Гроші, цінні папери на пред'явника не можуть вимага­тись від того, хто добросовісно придбав їх (облігації, лоте­рейні білети тощо).

Представництво. Довіреність. Суб'єктивне цивільне право на майно (можливість суб'єкта пра­ва здійснювати дозволені законом позитивні дії) може здійснюва­тись власником особисто або через представника. Представниц­твом називаються такі відносини, за яких угода, укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представля­ють), створює права, і обов'язки для неї.

Представництво:

¨ обов'язкове	¨ добровільне
встановлюється законом (н., батьки виступають представниками своїх дітей;	має місце тільки за бажанням особи, реалізується шляхом видачі іншій особі довіреності.

Довіреність - письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ст. 64 ЦК України), визначаються за змістом та межами уповноважень;

Види довіреності
разова	спеціальна	генеральна
видається на вчинення певної юридичної дії або певної (однієї) угоди	видається на здійснення багатьох однорідних юридичних дій	на здійснення багатьох і різних за змістом юридичних дій

на одержання заробітної плати, пенсії, переказу

на отримання багажу експедитором, на управління автомобілем

на управління майном і його збереження та ін.

Строк дії довіреності - не перевищує 3-х років. Якщо строк дії не вказано, вона зберігає силу на протязі 1 року з дня її оформлен­ня. Довіреність, в якій не вказано дати її оформлення, вважається недійсною (ст. 247 ЦК України).

Дія довіреності припиняється внаслідок:

ü закінчення строку довіреності;

ü скасування довіреності особою, яка її видала;

ü відмови особи, якій видана довіреність;

ü припинення юридичної особи, від імені якої видана довіре­ність;.

ü припинення юридичної особи, на ім'я якої видана довіре­ність;

ü смерті громадянина, який видав довіреність;

ü смерті громадянина, якому видано довіреність;

ü визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

Дата добавления: 2014-01-11