Структура педагогічної праці. Психологічний аналіз її основних компонентів

Сучасне науково-психологічне дослідження будь-якого суб`єкта педагогічної діяльності передбачає психологічний аналіз його професійної компетентності. Цей термін поєднує в собі три основні сторони феномена педагогічної праці: педагогічну діяльність, педагогічне спілкування та прояви особистості педагога (джерело і рушійну силу професійної активності, складну сукупність психологічних якостей, здібностей, станів, які визначають характер його праці), які вважаються окремими процесуальними показниками (або блоками) такої компетентності. Результативність педагогічної праці вчителя, вихователя або викладача оцінюється за тими якісними позитивними змінами у психічному розвитку учнів, вихованців або студентів, які відбулись під впливом педагога. Тут враховується особистісний та інтелектуальний розвиток об`єкта, на якого були спрямовані педагогічні зусилля, його становлення як особистості та суб`єкта учбової діяльності. У результативних показниках професійної компетентності прийнято розрізняти два блоки: 1) навченість та навчальність; 2) вихованість та виховуваність. Далі доцільно докладніше роздивитись кожен з виділених блоків.

Педагогічна праця - один з найскладніших видів людської діяльності. Її ефективне здійснення вимагає наявності певних психологічних якостей, а також оперування широкими і різнобічними професійними знаннями та вміннями, на основі яких педагог виробляє власне практичне рішення. Як і будь-якій іншій діяльності, такій активності притаманні: мотивованість, цілепокладання та предметність (психологічна структура діяльності: мотив, ціль, предмет, засоби, способи, продукт та результат), а її специфічною ознакою є продуктивність. За цим критерієм Н.В. Кузьміна виділяє п`ять рівнів продуктивності педагогічної діяльності: 1) непродуктивний рівень (репродуктивний) - діяльність педагога як ретрансляція знань; 2) малопродуктивний (адаптивний) - тут знання прилаштовуються вчителем до особливостей аудиторії; 3) середньопродуктивний (локально моделюючий) передбачає володіння педагогом стратегіями навчання за окремими розділами предмета; 4) продуктивний або системно моделюючий рівень передбачає володіння педагогом технологією формування системних знань з предмету викладання; 5) високопродуктивний рівень розвитку професійної діяльності дозволяє педагогу перетворювати свій предмет у засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні та самоосвіті.

Структура педагогічної діяльності включає цілі та задачі (це, по суті, ті ж цілі, конкретизовані в певних умовах), які реалізуються сукупністю певних дій (вмінь): основними серед останніх є гностичні, конструктивні, організаційні та комунікативні. Педагогічні цілі розрізняються за ступенем узагальненості (вихідні та загальні для всіх педагогів), поетапні - для різних учбових курсів, учбових предметів, оперативні - конкретні для певного контингенту учнів, орієнтовані на різні сторони їх психічного розвитку (навчальні, виховні). Сукупність умов, у яких педагог ставить цілі та приймає рішення, має назву педагогічної ситуації. Це ситуації, в межах яких розв`язуються задачі навчання і виховання. Вони можуть бути запланованими та несподіваними, прогнозованими й малопередбачувальними, спокійними та конфліктними. У склад педагогічної ситуації як одиниці аналізу педагогічної діяльності включають: задачу (осмислення ситуації з метою її розв`язання), дії її учасників (вчитель та учень), умови, етапи її розв`язання (аналітичний, проектувальний, виконавський). Під технологією праці педагога розуміють попереднє проектування учбово-виховного процесу з урахуванням перспектив діяльності та розвитку самих учнів (студентів, слухачів) і подальший контроль за цим процесом (В.П. Беспалько, 1996).

Дата добавления: 2014-01-11