Облік та оцінювання основних фондів

Класифікація ОФ

За функціональним призначенням основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.

Невиробничі – не беруть участі в процесі виробництва, але забеспечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників (житлові будинки, культурно-побутові об'єкти, багаторічні насадження, діт.садки, медпункт, санаторії).

Виробничі – належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять 95-98% загальної вартості ОФ підприємства.

Елементи ОФ відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частини відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспорт, інвентар).

До пасивної частини належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу (будинки, споруди).

За галузевою ознакою: промислові, будівельні, транспортні, с/г.

За використанням:

Діючі – усі ОФ, які використовуються у господарстві;

Недіючі – ОФ, які не використовуються у господарстві у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або цеху.

Запасні – устаткування, яке знаходится у резерві і яке необхідне для зміни ОФ при їхньому вибутті або ремонті.

За ознакою принадлежности:

Власні – які складаються з Статутного фонду, допоміжного джерела фінансування.

Арендовані – ОФ знаходяться на балансі арендодавця.

За натурально-матеріальним складом:

Згідно з Національними Стандартами бухгалтерського обліку в Україні, зокрема ПСБО № 7 «Основні засоби» для цілей бух.обліку, основні засоби класифікуються за такими групами:

1. земельні ділянки

2. капітальні витрати та поліпшення земель

3. будинки, споруди, передавальні пристрої

4. машини та обладнання

5. транспортні засоби

6. інструменти, прилади, інвентар

7. робоча і продуктивна худоба

8. багаторічні насадження

9. інші основні засоби

Класифікація ОФ за натурально-матеріальним складом поділяється на

3 групи:

Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та перердавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (2%)

Група 2 – автомобільний транспорт та запчастини до нього, меблі інші електронні, оптичні, електромеханічні інструменти, інші машини для обробки інформації, інформаційні системи, інше офісне обладнання, оргтехніка та пристроі до неї.

Група 3 – будь-які інші ОФ, які не увійшли до груп 1,2.

Оцінка основних фондів підприємства – це грошовий вираз їх вартості.

Вона потрібна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку, структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу. Така оцінка проводится з метою встановлення ступеня зносу та планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт основних фондів.

З огляду на тривале функціонування та поступове спрацьовування засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів:

· залежно від моменту проведення оцінки засоби виробництва оцінюються за первісною та відновленою вартістю;

· з урахуванням стану основних фондів оцінка їх проводиться за повною та залишковою вартістю.

Первісна вартість – це фактична вартість ОФ на момент уведення в дію або купівлі.

До її складу входять прейскурантна ціна придбання засобів праці, витрати, пов'язані з доставкою, монтажем, та інші витрати, передбаченні для введення фондів в експлуатацію.

С_перв = С_придб + С_дост + С_монт + С_ін, (1)

де С_придб - ціна придбання устакування;

С_дост - транспортні витрати на його досавку;

С_монт - витрати, пов'язані з монтажем устаткування;

С_ін – інші витрати, пов'язані з уведенням основних фондів у дію.

Цінові зміни та інфляційні процеси у вартості основних фондів враховуються з допомогою відновленої вартості.

Відновленна вартість – це вартість їх відтворення у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за теперішніми, діючими цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновленою вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки.

С_відн = С_перв * і, (2)

де і – індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів). Показник індекації ОФ розраховується на основі індексу інфляції року.

Повна вартість – це вартість у новому стані, тобто без урахування зносу. Саме за цією вартістю ОФ значаться на балансі підприємства упродовж усього періоду їх функціонування.

Залишкова вартість – різниця між первісною або відновленою вартістю і вартістю зносу.

С_зал = С_перв – С_зн, (3)

де С_перв – первісна вартість основних фондів;

С_зн – вартість зносу.

Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості не тільки визначити реальну вартість, яка надалі має бути перенесена на вартість продукції, що випускається, а й установити ступінь зносу основних фондів виходячи з вартісної оцінки.

Оскільки введення в дію та вибуття ОФ, як правило, відбувається нерівномірно протягом року, то розраховують їх середньорічну вартість

Дата добавления: 2014-01-11