Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України

Читайте также:
  1. DOS Fn 33H: установить/опросить статус Ctrl-Break
  2. Административно правовой статус иностранцев в РФ
  3. АДМИНИСТРАТИВНО-ПРАВОВОЙ СТАТУС (АПС) ГРАЖДАНИНА
  4. Административно-правовой статус беженцев и вынужденных переселенцев
  5. Административно-правовой статус благотворительных организаций 16 страница
  6. Административно-правовой статус благотворительных организаций 17 страница
  7. Административно-правовой статус благотворительных организаций 18 страница
  8. Административно-правовой статус благотворительных организаций 19 страница
  9. Административно-правовой статус благотворительных организаций 20 страница
  10. Административно-правовой статус благотворительных организаций 21 страница
  11. Административно-правовой статус благотворительных организаций 22 страница
  12. Административно-правовой статус благотворительных организаций 23 страница

 

Загальні засади адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України встановлені Конституцією України. Стаття 113 Конституції України визначає місце Кабінету Міністрів України в системі органів державного управління, по-перше, через виз нання його вищим органом у системі органів виконавчої влади, тобто таким, що спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об­ласних, Київської та Севастопольської міських, районних у містах державних адміністрацій; по-друге, через встановлення відповідальності перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольності і підзвітності Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. Кабінет Міністрів України:

— забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держа­ви, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

— вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

— забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

— розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

— забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

— розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

— здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

— організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

— спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

— утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

— призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України — колегіальний орган загальної компетенції. Це означає, що Кабінет Міністрів України шляхом колективного (колегіального) постановлення рішень здійснює за­гальне керівництво і координацію діяльності органів галузевої та функціональної компетенції як в системі органів виконавчої влади, так і за її межами, спрямовує та контролює їх діяльність. До скла­ду Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.



Посада Прем'єр-міністра України характеризується особливим становищем як в середині органу (Кабінету Міністрів України як колегіального органу), так і в системі органів виконавчої влади в цілому, що зумовлено наявністю в нього особливих повноважень адміністративного та представницького характеру та виявляється у певній управлінській (керівній) діяльності стосовно (або всере­дині) колегіального органу.

Конституція України визначає порядок призначення Прем'єр-міністра України, відповідно до якого він призначається Верхов­ною Радою України за поданням Президента України. Кандидату­ру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до ст. 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Консти­туцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом, і є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Президент України може зупинити дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів їх невідповідності Конституції України з од­ночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо визначення їх конституційності.

Для забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади створюється пос­тійно діючий орган — Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Секретаріату є організаційне, експер­тно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Організаційна структура Секретаріату включає керівництво в особі Урядового Секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, департаменти, самостійні управління, відділи. До структури Секретаріату як самостійні підрозділи входять служби віце-прем'єр-міністрів України, які є патронатними підрозділа­ми, що забезпечують діяльність віце-прем'єр-міністрів України і підпорядковуються їм безпосередньо.

Особливою організаційною формою роботи членів Кабінету Міністрів України є робота в урядових комітетах. До складу урядо­вого комітету, який затверджується Кабінетом Міністрів України, окрім членів Кабінету Міністрів України, входять керівники інших центральних органів виконавчої влади, заступники керівників центральних органів виконавчої влади.

Урядовий комітет є робочим органом Кабінету Міністрів України, основні завдання якого полягають у формуванні та проведенні державної політики у відповідній сфері згідно зі стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів України. Урядовий комітет очолює Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр або міністр закордонних справ. Ор­ганізаційною формою роботи урядового комітету є засідання, які проводяться за потребою в один і той самий день тижня. Рішення про скликання засідання комітету приймається його головою. Рішення урядового комітету оформлюються протоколом, який підписує голова комітету. Рішення урядового комітету, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими до виконання.

 

4.Адміністративно-правовий статус центральних органів ви­конавчої влади.

Центральні органи виконавчої влади займають другий рівень в трирівневій системі органів виконавчої влади. До системи центральних органів виконавчої влади України належать міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Відповідно до п. 9-1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону мініс­терства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. У центральних органах виконавчої влади утворюються дорадчі органи колегії для погодженого вирішення питань, що належать до їх компетенції, та для колективного і вільного обговорення найважливіших напрямів діяльності.

До складу колегії центрального органу виконавчої влади вхо­дять: керівник (голова колегії), перший заступник та заступники керівника (за посадою), інші керівні працівники зазначеного органу. У разі потреби до складу колегії можуть також входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, підпри­ємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, керівники його тери­торіальних органів, народні депутати України, представники інших органів державної влади (за згодою), представники громад­ських організацій, творчих спілок, підприємств, наукових установ та інших організацій.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі цен­тральних органів виконавчої влади. Міністерства є єдиноначаль­ними органами. Міністр входить до складу Кабінету Міністрів України, а тому як політичний діяч (політик) не є державним службовцем. Міністр доручає виконання частини своїх посадо­вих повноважень заступникам міністра, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов'язків між заступниками.

Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відпові­дає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи мініс­терства та шляхи досягнення поставлених цілей.

Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.

Міністерство;

бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за Відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;

— прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-тех­нічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;

— бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

— реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей);

— виконує інші функції відповідно до законодавства України. Державний комітет (державна служба) є центральним органом

виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо фор­мування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підкон-трольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керів­ників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Адміністративно-правовий статус місцевих державних адмініст­рацій. Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними органами загальної компетенції.

Особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві є те, що міські та районні в місті Києві ради організаційно поєднані з місцевими державними адміністраціями, оскільки останні є одночасно виконавчими комітетами відповідних рад, а голови рад, які за Законом України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» очолюють виконавчі комітети, автома­тично призначаються Президентом України головою відповідної місцевої державної адміністрації.

Основними завданнями місцевих державних адміністрацій є:

1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод гро­мадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і націо­нальних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовка та виконання відповідних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодія з органами місцевого самоврядування;

7) реалізація інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигну­вань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові по­ложення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегова­них повноважень голова місцевої державної адміністрації у межах своєї компетенції видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів — накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прий­няті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України

Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 594; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2018) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.158.194.80
Генерация страницы за: 0.005 сек.