Аналіз паказників структури капіталу підприємства

Аналіз ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ

Аналіз джерел формування капіталу підприємства

Приклад побудови лінії перерізу двох криволінійних поверхонь.

Використання методу січних площин розглянемо на прикладі побудови лінії перетину двох поверхонь другого порядку.

Задача 2. Побудувати лінію перетину конуса обертання та сфери.

Аналіз завдання показує, що для рішення мають бути використаними допоміжні горизонтальні площини рівня, що перетинають обидві поверхні за колами. За допомогою таких площин можна побудувати будь–яку кількість довільних точок.

Площина Р (Р//П₂) – спільна площина симетрії даних поверхонь - паралельна до фронтальної площини проекцій.

Площина Р перетинає поверхні за їх головними меридіанами. Точки перетину цих меридіанів є верхньою А та нижньою В точками лінії перетину.

Будь – яка з горизонталь–них площин рівня, що розташована між цими точками, може бути використана для отримання пари точок лінії перетину.

Точки видимості С та Д отримані за допомогою площини Q, екватора сфери, горизонтальна проекція якого збігається з обрисом сфери на площині П₁ (див. рис.7.2).

Лекція 5.2

Питання:

1. Аналіз паказників структури капіталу підприємства.

2. Поняття левериджу та механізм його формування.

3. Аналіз рівня фінансового левериджу.

Структура джерел формування капіталу багато в чому визначає фінансовий стан підприємства. У зв’язку з цим, важливими показниками є показники структури підприємства, що характеризують його фінансову стійкість.

Коефіцієнти структури капіталу:

– коефіцієнт фінансової незалежності (фінансової автономності, концентрації власного капіталу) – відношення власного капіталу (І розділ пасиву балансу) до загальної величини капіталу (підсумок балансу). Цей коефіцієнт показує частку коштів, вкладених власниками у загальну вартість майна підприємства. Теоретично вважається достатньою частка власних коштів 50%, коли шляхом продажу власного капіталу можна погасити усі зобов’язання (тобто нормативне значення коефіцієнту незалежності ≥0,6, критичне значення складає 0,5);

– коефіцієнт фінансової залежності – відношення загальної величини капіталу до суми власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, скільки гривень активів припадає на одну гривню власних засобів, він характеризує ступінь залежності підприємства від позикових коштів (нормативне значення складає ≤2);

– коефіцієнт концентрації позикового капіталу – відношення позикового капіталу (ІІ-V розділи пасиву балансу) до загальної суми капіталу підприємства.Показує частку позикового капіталу у формуванні активів підприємства. Нормативне значення повинно бути ≤0,4, критичне значення складає 0,5;

– коефіцієнт фінансового ризику (заборгованості, плече фінансового важеля) – відношення позикового капіталу підприємства до власного. Він показує ступінь участі позикового капіталу у формуванні активів підприємства, характеризує ступінь ризику непогашення зобов’язань. Нормативне значення ≤0,5, критичне значення дорівнює 1;

– коефіцієнт фінансування – відношення власного капіталу до позикового. Він показує ступінь участі власного капіталу у формуванні активів підприємства. Нормативне значення ≥2, критичне значення дорівнює 1.

Оцінка змін у структурі пасивів може бути різною з позиції інвесторів та з позиції підприємства. Для банків та інвесторів більш прийнятна ситуація, коли у клієнта висока частка власного капіталу, бо це мінімізує фінансовий ризик. Підприємство, як правило, зацікавлене у залученні позикових коштів.

Слід зауважити, що рекомендовані значення показників можуть різнитися для різних галузей економіки. В галузях з високою оборотністю капіталу підприємства зберігатимуть досдатьо високу фінансову стійкість навіть при частці власного капіталу, меншій за половину. Водночас у капіталомістких галузях з тривалим оборотом коштів частка позикових коштів 40-50% може бути небезпечною для фінансової стійкості.

Дата добавления: 2014-01-15