Соціальні групи – основна форма соціальних спільнот

Суспільство в своїй конкретній життєвій реальності виступає як сукупність множин соціальних груп. Все життя людини проходить в групах: сім’я, колектив друзів, групи в дитячому садку, шкільний клас, студентський, армійський, виробничий колективи, спортивна команда, тощо. Соціальна група – це своєрідний посередник між окремим індивідом та суспільством. Це те соціальне середовище, в якому виникають та розвиваються соціальні процеси. В цьому сенсі вона виконує функції зв’язуючої ланки в системі “людина-суспільство”. Людина усвідомлює свою належність до суспільства і свої соц. інтереси через належність до певної соц. групи, посередництвом якої вона бере участь в суспільному житті. Членство в певних групах визначає статус і авторитет людини в суспільстві.

Соціальна група – це сукупність людей, котрі мають спільні соціальні ознаки та виконують суспільно-необхідну функцію в структурі суспільного поділу праці та діяльності. Соц. групи на відміну від соц. спільнот характеризуються:

1)стійкою взаємодією, котра сприяє міцності та стійкості їх існування в просторі та часі;

2) відносно високим ступенем згуртованості;

3) чітко вираженою однорідністю складу, тобто наявністю ознак, які однаково притаманні всім її членам;

4) входження в більш широкі спільноти в якості структурних елементів.

Залежно від щільності, форми здійснення зв’язків та взаємодій членів, що їх складають, та функціональної ролі розрізняють первинні та вторинні, малі та великі, формальні та неформальні, референтні та інші. Первинна група – це соціальна спільнота, яка вирізняється високим рівнем емоційної близькості та соц. солідарності. Термін “первинна група” був введений Ч.Кулі, який відмінними ознаками її вважав безпосередній, інтимний, міжособистісний контакт її членів, котрий характеризується високим рівнем емоційності (сім’я). Ці групи є первинними, оскільки саме в них індивід одержує перший соц. досвід. Через такі групи здійснюється первинна соціалізація індивідів, засвоєння ними певних зразків поведінки, соц. норм, цінностей, ідеалів. Приклади: сім’я, шкільний клас, група друзів, тощо. Члени клубу, які не просто грають в волейбол, але й ходять один до одного в гості, представлюять первинну групу.

Вторинна група – соц. спільність, в якій соц. зв’язок та взаємодія носять безособовий, утилітарний та функціональний характер. Якщо первинна група орієнтована на взаємозв’язок між її членами, то вторинна – орієнтована на ціль. В цих групах індивідуальні неповторні риси не мають особливого значення, а більше цінується вміння виконувати певні функції. На виробництві посади діловода, керуючого, кур’єра, інженера, адміністратора може займати будь-яка людина, яка володіє відповідною підготовкою. Якщо особи, що займають дані посади справляються із своїми обов’язками, організація може функціонувати. Індивідуальні якості кожного її члена нічого не значать для організації і навпаки, члени сім’ї чи групи гравців унікальні. Їх особисті якості відіграють важливу роль, жодного не можна замінити ніким іншим.

Наприклад: дворова футбольна команда – первинна група, оскільки мета поспілкуватись, відпочити, розім’ятись; футбольний клуб – об’єднання в команду проф. майстрів для одержання спортивних результатів, заробляння грошей для клубу – вторинна група. Вторинні містять в собі певне число первинних груп (в команді може бути невеликі групи, які є друзями, безпосередньо взаємодіють через симпатії та більш приватний характер зв’язків).

Первинні групи є різновидом малих соц. груп. Мала соціальна. група – це малочисельна за своїм складом соц спільнота, члени якої об’єднані спільною діяльністю, інтересами, цілями і знаходяться в безпосередньому стійкому спілкуванні один з одним. Мінімальна чисельність малої групи – два чол. (діада), максимальна – 20-40 чол., оптимальною з точки зору закономірностей функціонування малих груп за дослідж. соціологів є групи чисельністю 5-7 чол. З точки зору соціологів малими групами назив такі групи, в яких індивіди мають особисті контакти кожного з кожним. Окрім того, за Р.Мертоном, члени групи усвідомлюють свою належність до даної групи і визнаються членами даної групи з точки зору інших. Тобто, він виділяє три основні риси: взаємодія, членство, єдність. Малі групи – це частіше всього первинні групи – сім’я, коло друзів, спортивна команда, для спільної діяльності яких велике значення має групова думка. Проте, первинні групи організовуються з метою вирішення якихось специфічних завдань з чітким цільовим призначенням: творчий колектив для вирішення певного завдання, спецгрупа військових для здійснення диверсії, тощо. В таких групах зберігається всі принципи взаємодії малих груп, але значно послаблені принципи взаємодії первинних груп (міжособистісні контакти поза зазначеною діяльністю).

Розмір групи суттєво впливає на якість соц. взаємодії. Зі збільшенням кількості людей в групі зникає можливість постійних особистих контактів, що впливає на можливість вироблення єдиної соц. думки, послаблюється групова самоідентифікація. Великі соц групи – це стійкі сукупності значної кількості осіб, що діють спільно в соціально-значимих ситуаціях. Вони включають десятки, сотні і навіть мільйони членів. Це класи, соц верстви, профес. Групи, етно-націон., расові, демографічні (жінки, молодь, пенсіонери). В силу своєї багаточисельності члени цих груп можуть бути роз’єднані в часі та просторі і не вступати в безпосереднє спілкування один з одним. Тим не менш в силу певного числа об’єднуючих чинників вони складають певну групову спільноту. Якщо мала соц група може бути як в первинною так і вторинною, то велика соц. група буває лише вторинною.

Залежно від наявності чи відсутності офіційного соц-юридичного статусу і пов’язаного з цим характеру відносин соц групи підрозділяються на формальні та неформальні. Формальна група – це соц. спільнота, становище та поведінка окремих членів якої регламентується нормативними документами (юридичними нормами, уставами, правилами, службовими інструкціями). В цих групах існує чіткий розподіл праці, діяльність і відносини між її членами регламентуються спеціальними правилами. Вони мають чітку структуру, упорядковану ієрархію, приписані рольові функції відповідно до регламенту їх діяльності. Формальна група – це вторинна група, за числом учасників вона може бути як малою так і великою.

Неформальні групи є різновидом малих груп. Ці групи виникають стихійно, характерним для них є відносини, що ґрунтуються на довірі та дружбі. В даних групах відсутні чітке закріплення місця в розподілі праці, ролі та соціальної позиції з притаманними їм правами та обов’язками. Неформальні групи можуть утворюватись як в рамках формальних груп – (група друзів у виробничому цеху) так і поза ними (сусіди – на основі просторової близькості, рибалки, мисливці – спільності інтересів, однолітки – на основі єдності психіки, тощо). Контакти членів таких груп носять яскраво виражений особистісний характер, фактором єдності є симпатії, звички, інтереси. Порядок ґрунтується на традиції, повазі, авторитеті.

Особливим різновидом соц груп є референтні групи. Референтна група – реальна чи уявна соц спільнота, з якою індивіди сіввідносять себе як з еталоном, та норми, думки, цінності та оцінки якої вони орієнтуються в своїй поведінці та самооцінці. Це може бути як група, до якої належить індивід, так і група, членом якої він прагне бути.

Дата добавления: 2014-01-15