Форми забезпечення повноти та своєчасності повернення позик

Лекція 4: Забезпечення повернення позик та формування та використання резервів для покриття втрат від кредитн6ої діяльності банків

Тема 7: Кредитні операції

План:

1. Форми забезпечення повноти та своєчасності повернення позик

2. Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від кредитної діяльності банків

Самостійна робота:

1. Плата за кредит Фактори що впливають на плату за кредит.

2. Методи управління проблемними кредитами.

3. Особливості нарахування неустойки, пені та штрафів.

Перелік використаної літератури:

1. Банківські операції: Підручник/ За ред. О. В. Дзюблюка. – Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с. (с.295-306).

2. Закон України «Про заставу» Закон від 02.10.1992 № 2654-XI 3. Копилюк О. І., Музичка О. М. Банківські операції. 2-ге вид. випр. і доповн. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. (с. 223-236).

4. Банківські операції: Підручник / За ред. проф. А.М.Мороза. - К.: КНЕУ, 2002 (с. 149-153).

Всі форми забезпечення кредитних зобов’язань поділяються на дві групи:

1. Традиційні форми.

2. Нетрадиційні форми.

До групи традиційних належать:

1. неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник мусить сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання кредитного зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання;

2. поручительство (гарантія) – зобов’язання поручителя (гаранта) відповідати перед кредитором певної особи за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі або частково. Гарантія подібна, але не тотожна поручительству, оскільки відповідальність гаранта настає, коли непогашений борг за рахунок коштів самого боржника, тоді як поручитель відповідає в тому ж самому обсязі, що й боржник.

Гарантійна угода укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія. Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 діб більше від строку погашення позички. Якщо позичка не поверненна у визначений строк, несплачена позика стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.

3. застава – це спосіб забезпечення зобов’язання. Можливість застосування застави як форми забезпечення виконання зобов’язань передбачено ст. 178 Цивільного кодексу України та Законом України «Про заставу». Згідно зі ст. 1 останнього, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заставою може бути забезпечена лише дійсна вимога, зокрема така, яка випливає з договору позики (банківської позички), купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Тобто, договір застави не можна укладати поза договором, який він забезпечує.

Заставодавець має бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном, яке визначається Статутом або відповідним чином оформленим дорученням.

Предметом застави може бути будь-яке майно, яке може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права. Заставне майно мусить мати: високу ліквідність (здатність до конвертації в грошові кошти), стабільні ціни, низькі витрати щодо зберігання і реалізації, легкий доступ до контролю. Застава повинна забезпечувати не тільки розмір позики, а й сплату відсотків і пені за договором.

4. завдаток - грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладання договору і на забезпечення його виконання.

5. страхування кредитного ризику – страхування ризику неповернення кредиту та відсотків за користування ним.

За нинішніх умов саме ці форми є найбільш поширеними та законодавчо врегульованими.

Перелічені вище форми забезпечення кредитних зобов’язань у банківській сфері тісно пов’язані з основним зобов’язанням, яке вони обслуговують.

До групи нетрадиційних форм захисту інтересів кредиторів належать:

1. Поступка вимоги (цесія) до третьої особи означає передання банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами безпосередньо на погашення позички при настанні строку її погашення. Цесія здійснюється на підставі укладеної між банком і позичальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що перевідступляються, та інші умови. Якщо позичальник має поточний рахунок в даному банку, то угоду про пере відступлення можна не складати.

2. Перерахування боргу.

3. Способи передачі майна боржникам у власність кредитору до моменту повернення кредиту і виплати відсотків за користування ним:

• договір купівлі-продажу майна із зобов’язання зворотного викупу;

• договір «зворотного» продажу майна з відкладальною умовою;

• довірча передача позичальником права власності на своє майно кредитору.

4. Утримання майна боржника.

Ці способи забезпечення кредитних зобов’язань нетрадиційні тому, що вони згідно з чинним законодавством України не внесені до переліку форм забезпечення зобов’язань.

До характерних рис форм забезпечення кредитних зобов’язань належать їхній безпосередній зв’язок з основним зобов’язанням – кредитною угодою.

За загальним правилом кредитний договір впливає на забезпечувальну угоду в кілька способів:

– по-перше, при припиненні дії кредитного договору припиняється дія забезпечувального зобов’язання, наприклад, застави чи поручительства;

– по-друге, при виконанні позичальником частини своїх зобов’язань за кредитним договором відповідно зменшуються кількісні характеристики забезпечувального зобов’язання;

– по-третє, визнання недійсним кредитного договору неминуче зумовлює недійсність зобов’язання, що його забезпечує (при цьому підстави для визнання кредитного договору недійсним значення не має).

Винятком із загального правила впливу кредитного договору на забезпечувальну угоду є банківська гарантія, що як форма забезпечення повернення кредиту передбачена тільки у проекті Цивільного кодексу України, але вже зараз широко застосовується у банківській практиці.

Банківська гарантія є самостійним забезпечувальним зобов’язанням, що існує незалежно від кредитного договору.

Оскільки всі форми забезпечення повернення кредиту мають у кінцевому підсумку одну мету – примусити позичальника погасити кредит, незважаючи на різні механізми їхньої реалізації і спрямованість, часто використовується (що, власне, не заборонено) поєднання кількох форм забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, наприклад, неустойки і застави чи неустойки та гарантії.

Дата добавления: 2014-01-15