Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від кредитної діяльності банків

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність якого обумовлена кредитними ризиками, які характерні для банківської діяльності.

Кредитний ризик – це ризик невиконання позичальником банку зобов’язань за кредитними операціями.

Кредитний портфель банку – це загальна заборгованість за кредитами, які надані банком.

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для банку.

Для розрахунку резервів за кредитними операціями банків визначається чистий кредитний ризик банку шляхом зменшення валового кредитного ризику(класифікованого за ступенем ризику) на вартість прийнятого забезпечення.

Чистий кредитний ризик = Валовий кредитний ризик - Вартість прийнятого забезпечення

Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Порядок формування і використання резервів для покриття втрат від кредитної діяльності регламентується НБУ. Резерви для покриття втрат від кредитної діяльності створюються для підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів клієнтів та є обов’язковими для комерційних банків. Вони створюються для відшкодування втрат тільки за основним боргом (рис. 1).

Процес формування резерву починається з оцінювання якості кредитного портфеля банку – класифікація кредитів. За певними критеріями кожний кредит належить до однієї з кількох груп (категорій), диференційованих за рівнем кредитного ризику та розмірами можливих втрат. Нарахування до резерву здійснюється встановленими для кожної групи нормами відрахувань, визначеними у відсотковому відношенні до суми кредитів цієї групи. Критерії оцінювання кредитів, кількість категорій та розміри відрахувань за кожною категорією на міжнародному рівні не стандартизовані, тому визначаються центральними банком кожної країни самостійно залежно від економічних умов та ситуації і можуть бути переглянуті з часом.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки здійснюють класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».

Зобов’язання перед банком    

Рис. 1. Структурування активів за ознакою створення резерву.

СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВІВ

1. Всі види наданих кредитів як в Іноземній, так і в національній валюті. 2. Міжбанківські позики. 3. Заборгованість за лінією овердрафту, враховані векселі, фінансовий лізинг. 4. Кредити, пов’язані з факторинговими операціями. 5. Надані банком гарантії і поручительства на користь клієнтів та інших банків. 6. Розміщені одними банками в інших депозити.    

РЕЗЕРВИ НЕ СТВОРЮЮТЬСЯ

1.За кредитами між банківськими установами в системі одного комерційного банку. 2. Бюджетні (урядові) кредити    

Класифікація кредитних операцій – це оцінювання рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції.

Створювані резерви залежно від характеру позики поділяються на загальні і спеціальні. Спеціальні резерви створюються для відшкодування можливих збитків за кредитами, дебіторською заборгованістю банків та іншими активами. Загальні резерви формуються за рішенням загальних зборів банку на різні види ризику за рахунок прибутку комерційних банків, який залишився після сплати дивідендів, а спеціальні резерви - відносяться на витрати комерційних банків. Загальні резерви збільшують розмір власних коштів комерційних банків, а спеціальні - зменшують. Створення загального резерву - це перерозподіл статей капіталу. Загальні резерви створюються для відшкодування можливого непередбаченого ризику.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюються за такими критеріями:

• оцінювання фінансового стану позичальника;

• стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів з обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості й спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

•рівень забезпечення кредитної операції.

Оцінювання погашення позичальниками кредиторської заборгованості та процентів за основним боргом: 1. добре – заборгованість сплачується у строк і повністю;

2. слабке – є прострочена заборгованість не більше ніж 90 днів і пролонгована заборгованість понад 90 днів, яка погашається;

3. незадовільне – прострочена заборгованість понад 90 днів, проценти не сплачуються.

Рівень резерву за основними позиками поділяється на:

• стандартні кредити – 1% від суми кредиту;

• під контролем – 5% від суми кредиту;

• субстандартні – 20% від суми кредиту;

• сумнівні – 50% від суми кредиту;

• безнадійні – 100% від суми кредиту.

Класи позичальників	Обслуговування боргу позичальником
Добре	Слабке	Незадовільне
А	Стандартні	Під контролем	Субстандартна
Б	Під контролем	Субстандартна	Субстандартна
В	Субстандартна	Субстандартна	Сумнівна
Г	Сумнівна	Сумнівна	Безнадійні
Д	Сумнівна	Безнадійна	Безнадійні

Відповідно до критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику і визначається категорія кредитної операції (табл. 1).

Таблиця 1 Структурування кредитного портфелю за ступенем ризику

Класифікація позичальників:

Клас А – фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму позики та відсотків за неї у встановлені строки.

Клас Б – фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні впродовж тривалого часу.

Клас В – фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення.

Клас Г – фінансова діяльність погана, спостерігається її чітка циклічність, відсутність повного покриття суми позики розміром застави чи іншого забезпечення.

Клас Д – фінансова діяльність свідчить про збитки, і очевидно, що ні основна сума позики, ні відсотки за нею не можуть бути сплачені.

Сума заборгованості, за якою нараховується резерв, коригується (зменшується) по кожному позичальнику:

• на суму гарантій Кабінету Міністрів України;

• на суму гарантій іноземних банків, які зареєстровані як юридичні особи і належать до категорії А (Великобританія, Німеччина, Японія тощо);

•на суму застави майна та майнових прав (враховується не більше, ніж 50% вартості, зазначеної у договорі застави).

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування.

Комерційні банки можуть самостійно списувати безнадійну заборгованість згідно з рішенням Правління – за рахунок загального резерву, але не пізніше від останнього робочого дня року, в якому ця заборгованість визнана безнадійною.

Банківський нагляд постійно проводить перевірку правильності операцій щодо класифікації кредитів, формування та використання резервів на покриття втрат від кредитної діяльності. При виявленні порушень застосовуються санкції відповідно до статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Санкції за порушення кредитної дисципліни регламентуються статтею 38 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Банки забезпечують постійний контроль за дотриманням позичальниками умов кредитної угоди: цільовим використанням кредиту, своєчасністю і повнотою погашення позик та ін. В разі порушення умови цільового використання кредиту банк може застосовувати до клієнта штрафні санкції:

– якщо кредит виданий за рахунок власних кредитних ресурсів комерційного банку – до 25% від суми кредиту;

– якщо кредит виданий за рахунок залучених ресурсів – не менше, ніж 25% від суми кредиту.

При несвоєчасності погашення позики банк стягує, крім передбачених відсотків, штраф не менше, ніж 0,5% від суми прострочення за кожен її день.

Санкції можуть застосовуватися і до комерційних банків у разі порушення кредитної дисципліни, наприклад, при несвоєчасності надання позики позичальником може стягуватися пеня в розмірі 0,5% за кожен день відстрочення.

Питання для контролю знань студентів:

1. Назвіть форми забезпечення кредитів.

2. Які забезпечення можна віднести до традиційних?

3. Які забезпечення можна віднести до нетрадиційних?

4. Охарактеризуйте заставу, як спосіб забезпечення.

5. Охарактеризуйте сутність кредитного ризику.

6. Опишіть процес формування резервів за кредитними операціями.

7. За якими кредитами створюються, а за якими не створюються резерви?

8. Поясніть різницю між загальними та спеціальними резервами.

9. Опишіть класифікацію позичальників за класами.

Дата добавления: 2014-01-15