Організація однорангової мережі на базі Windows 7

У однорангових мережах всі комп’ютери мають рівні можливості доступу до ресурсів один одного. Кожен користувач може за своїм бажан­ням оголосити який-небудь ресурс свого комп’ютера спільним, після чого інші користувачі можуть з ним працювати. У однорангових мережах на всіх комп’ютерах встановлюється така операційна система, яка надає всім комп’ютерам в мережі потенційно рівні можливості. Мережеві операційні системи такого типу називаються одноранговими ОС. Однорангові ОС повинні включати як серверні, так і клієнтські компоненти мережевих служб [38].

При налаштуванні мережі користувач повинен вибрати тип мереже­вого протоколу. За замовчуванням використовується протокол TCP/IP, але можливе застосування IPX / SPX (NWLink), а також NetBEUI. При виборі TCP / IP можна задавати адреси IP вручну або за допомогою автоматично­го настроювання адресації (в цьому випадку комп’ютер сам присвоює собі адресу з діапазону, що не використовується в Internet) [39].

Крім того, потрібно поставити індивідуальне ім’я комп’ютера і визна­чити робочу групу, до якої він належить.

Після цього можна дозволити доступ мережею до ресурсів кожного комп’ютера мережі, до його файлів, папок, принтерів, сканерів, Internetу [40].

Для того, щоб налаштувати комп’ютерну мережу в операційній сис­темі Windows 7 програмним шляхом потрібно виконати таке:

1. У пункті Панель управления двічі клікнути на об’єкті Сетевое окружение.

2. На вкладці Конфигурация натиснути Добавить.

3. У списку вибору двічі клікнути на елементі Клиент.

Для того, щоб розробити конфігурації клієнта, необхідно виконати такі дії:

1. У пункті Панель управления двічі клікнути на об’єкті Сетевое окружение.

2. На вкладці Конфигурация обрати клієнта, який конфігурується і клікнути на командній кнопці Свойства.

3. На вкладках відкритого діалогового вікна виконати необхідні установки і підтвердити їх натискуванням ОК.

Під Windows 7 немає необхідності ручного встановлення драйверів мережевих плат, оскільки нові компоненти розпізнаються і встановлю­ються автоматично якщо пристрій виконаний згідно зі стандартом. Якщо деякі параметри пристроїв, наприклад І/О порт або IRQ були змінені користувачем або програмою, то диспетчер пристроїв ці пристрої не розпізнає.

Мережеві служби дозволяють організувати доступ до ресурсів мережі і управляти мережею. Служби доступу до файлів і принтерів Microsoft-мереж і NetWare-мереж не можуть бути встановлені одночасно.

Для типової однорангової мережі системний адміністратор зазвичай не призначається. Кожен користувач сам адмініструє свій комп’ютер.

Адмініструванням мереж є діяльністю із забезпечення готовності програмних та апаратних засобів до обслуговування користувачів: створення та обслуговування бюджетів користувачів; визначення привілеїв та прав доступу; інсталяція та тестування програмних і апаратних засобів; резервне копіювання та відновлення файлів; підтримка життєздатності файлової системи; розв’язання програмних і апаратних проблем; управ­ління та оптимізація мережевого трафіку; захист мережевих ресурсів від втручання ззовні тощо. Складність задач адміністрування залежить від типу та розмірів мережі. В однорангових мережах адміністраторські роботи проводяться на кожній робочій станції. У мережах із централі­зованим управлінням скорочується кількість фізичних місць зберігання даних, на робочих станціях зберігається лише мінімальна клієнтська частина, а основне мережеве програмне забезпечення розміщається на сервері, що полегшує його модифікацію чи модернізацію. Однак і в цьому випадку у великих (за розмірами, кількістю вузлів та користувачів) мере­жах задання адміністратора є достатньо складними. Терміном "мережеве адміністрування (управління)" (Network Management) позначають авто­ма­ти­зовані дії, що скеровані на підтримку рівня продуктивності мережі та вирішення інших адміністраторських завдань.

Застосовуються дві основні моделі адміністрування – модель IP та еталонна моделі OSI. Завдяки своїй простоті та універсальності найбільше поширена модель управління IP, до складу якої входять: структура управ­ління інформацією SMI (Structure of Management Information), інфор­маційнабазауправління MIB (Management Information Base) тапростийпротоколмережевогоуправління SNMP (Simple Network Management Protocol). SMI визначаєспосібподанняінформаціїпрооб’єкт. Інформаціяорганізованаякнабірвластивостейтаїхзначеньувиглядідеревоподібноїструктури. Всіоб’єкти (мережі, вузли, застосування, функціїтаін.) маютьунікальнерозташуваннявдереві. MIB міститьвизначеннявластивостейтаїхзначення. Із MIB взаємодіє Management Agent – програма-агент, щовиконуєтьсянакерованійробочійстанції, заданнямякоїєзбіртапереда­ванняінформаціїпрооб’єктиназапитименеджера – програмиуправліннямережею. SNMP використовуєуправляючустанцію (наякійвиконуєтьсяменеджер) таагентів, щомаютьізцієюстанцієюзв’язок. Агенти збирають та відправляють інформацію зі своїх вузлів менеджеру за його запитами. З ініціативи агента додатково передаються спеціальні повідомлення (traps) щодо заздалегідь визначених особливих ситуацій.

Доступ до ресурсів мережі відбувається за допомогою засобу Сетевое окружение (Network Neighborhood). Цей засіб дозволяє викону­вати такі операції, як перегляд спільних ресурсів на серверах мережі або відображення ресурсів на мережевому диску. Первинним форматом відображення ресурсу є UNC (Universal Naming Convention) – запис: Ім’я комп’ютера ресурс.

У мережі кожний комп’ютер має унікальне ім’я, що визначають під час інсталяції системи. Ресурс може зображати диск комп’ютера, каталог або принтер. Використання UNC-формату дозволяє усунути обмеження щодо кількості мережевих ресурсів. Під час перегляду мережевих ресурсів система перевіряє паролі доступу [41-43]. Мережева оболонка відображає всю мережу у вигляді ієрархічної структури об’єктів (ресурсів) та контей­нерів об’єктів. Всі ресурси поділяються на локальні, розподілені, мережеві та відключені мережеві.

Локальні ресурси комп’ютера належать особисто користувачу і доступ до них з інших комп’ютерів відсутній.

Розподілені ресурси можуть використовувати інші користувачі мережі. Такі ресурси відмічаються рукою в кінці рисунка, що позначає цей ресурс.

Із мережевими ресурсами інших комп’ютерів мережі користувач може працювати як з власними локальними ресурсами. Такі ресурси відмічаються сегментом дроту в кінці рисунка, який позначає цей ресурс.

Відключені мережеві ресурси інших комп’ютерів мережі – це ресурси, до яких в даний момент часу відсутній доступ. Такі ресурси відмічаються сегментом дроту з червоним хрестом наприкінці рисунка, який позначає цей ресурс.

Роботу в мережі забезпечують такі програмні засоби: Explorer (Провідник), Microsoft NetMeeting, Microsoft Outlook, Microsoft Internet Explorer.

Explorer дозволяє працювати з мережевими ресурсами так само, як і з локальними ресурсами.

Microsoft NetMeeting забезпечує діалог у реальному часі з іншим користувачем, дозволяє передавати тексти, рисунки.

Microsoft Outlook (входить до складу Microsoft Office) виконує організацію зв’язку з іншими користувачами.

Microsoft Inernet Explorer – це програмний засіб доступу до ресурсів Internet. Він містить WEB-браузер для доступу до сервісів WWW, Оutlook Express, службу автоматичної доставки інформації.

Дата добавления: 2014-01-20