Євген Костянтинович Тимченко

Степан Йосипович Смаль-Стоцький

Втім гіпотеза ця (виведення української мови безпосередньо із праслов’янської, без проміжного спільносхіднослов”янського да давньоруського періодів) хоч і була затаврована, але з часом підтримана харківським професором філології Євгеном Тимченком („Курс історії українського язика”(1927).

І хоча обидва прихильники революційної теорії переконливих мовно-історичних фактів не навели, гіпотеза ця залишилась обговорюваною принаймні в українській діаспорі і дала свої наслідки.

Особливо критично ставився до гіпотези Смаль-Стоцького-Тимченка Олексій Шахматов, який у роботах „До питання про початок української мови”(ж.”Україна”,1914) та „Краткий очерк малоруского(украинского) языка”(1916) наполягав на існуванні давньоруської мовної єдності та виділяв у ній три групи говорів: південну(протоукраїнську), північну(проторосійську) та східну (проторосійська та протобілоруська мови), які існували уже ІХст.

До розв’язання проблем походження східнослов’янських мов на поч..ХХст. приєднався польський славіст Т.Лер-Сплавінський(„Stosunki pokrewenstwa yazikow ruskix”). Цей вчений вважав, на кінець ХІст. давньоруський мовний ареал ділився не на три, як у О.Шахматова, а на два діалекти: північний та південний.

Докладно вивчав історію української мови Агатангел Кримський.

Дата добавления: 2014-01-20