Труднощі перекладу процесових понять

Найбільші труднощі виникають під час перекладу з російської мови віддієслівних похідників: іменників, прикметників та дієприкметників. Слід уникати вживання однакового суфікса для творення слів, що означають різні або протилежні(супротивні) за змістом поняття, наприклад, здатність до активної чи пасивної дії.

Дія

Процес, у загальному розумінні, - це дія або сукупність дій, пов`язаних між собою. Поділяючись на два види: доконаний і недоконаний, дія має певну межу тривання - доконана, коли вона одноразова або багаторазова, але завершена на певному етапі і недоконана, коли вона триває або повторюється неоднарозово. Українська мова, на відміну від російської, поняття доконаної та недоконаної дії здатна розрізняти одним дієсловом або віддієслівним іменником.

Назва дії

Дія (процес) в українській мові позначається переважено дієсловами, але сучасний науковий та офіційно - діловий стилі потребують уживати віддієслівних іменників із закінченями на -нн(я) та –тт(я).

Слід пам`ятати, що лише від дієслів недоконаного виду можна утворити віддієслівні іменники на означення недоконаної дії, а від дієслів доконаного виду, як правило, із заміненням – ати, - яти, - ути, - ити, - іти на - ання, - ення, -іння, - иття, - іття, - уття.

Наслідок дії

Іменники на позначення недоконаної дії чи величини виміру утворюють від дієслів недоконаного виду (здебільшого від тих, які означають багаторазову дію, або ж від префіксальних варіантів)

А) не додають нічого.

Б) додають – а, - ина, - ок.

В) додають - овання для дієслів, що закінчуються на – овувати.

Призначеність виконувати активну дію

Віддієслівний прикметник, що означає здатність суб`єкта виконувати активну дію, утворюють від недоконаного виду дієслова:

А) відкидаючи суфікс – ти й додаючи натомість – льн (ий)

Б) за допомогою суфікса – ч (ий)

Оскільки для сучасної української літературної мови дієприкметникові форми на –учий (-ючий), -ачий (-ячий) є нехарактерними, тому російські активні дієприкметники теперішнього часу на – щий можна передавати віддієслівними прикметниками на – альний (- яльний), - ильний, - увальний (- ювальний) або на – ний, залежно від конкретного значення та змісту тесту.

Для подавання понять, позначуваних у російської мові дієприкметниками, в українській мові вживати окремі засоби:

А) перебування у стані дії позначати дієприкметниками та описовими конструкціями;

Б) властивості об`єктів і суб`єктів дії - прикметниками;

В) назви об`єктів і суб`єктів дії – іменниками.

Чітко розрізняти засоби позначення понять процесу й наслідку процесу.

При перекладі термінозворотів із дієприкметниковим компонентом у діловому мовленні перевага надається українським зворотам дієприкметникового типу над розгорнутими синтаксичними конструкціями та калькованими формами.

Російські активні дієприкметники минулого часу на – вший передаються зазвичай описовою конструкцією.

Російські пасивні дієприкметники на - аемий, - уемий мають форми на – овуваний (- юваний), а в прикметниковому значенні – овний (-ний).

Особливості узгодження підмета з присудком у наукових текстах.

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21,141,1991 та ін.), присудок при такому підметі ставиться у формі однини (смислове узгодження у множені робить текст розмовним).

2. Якщо числівник у підметі закінчується на 2,3,4, присудок ставиться у множені. Однина тут можлива тільки тоді, коли повідомлення фіксує той чи інший факт як підсумок, або коли повідомленню подається безособового хар-ру (наприк.: Було переведено три працівники..) Такі конструкції в ділових паперах цілком доречні.

3. При підметах типу п’ять чоловік, сто п’ятнадцять тонн та ін., присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню безособового хар-ру, виділяє загальний підсумковий результат; вона може позначати пасивність теж обирається форма однини.

4. Підмети зі словами більшість, меншість, ряд, частина, кілька вимагають від присудка форми однини. Відступ від цього правила можливий лише при наявності однорідних членів, дієприкметникових зворотів або підрядних речень, які узгоджуються з підметом у множені, напр.: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію й забезпечені гуртожитком.

5. Слід рахуватися з тим, що форма однини присудка більш відповідає традиціям книжно – писемного мовлення, тому відступи від неї повинні бути обов’язково вмотивовані.

6. При підметі, вираженому займенником хто, присудок звичайно ставиться у формі однини (Усі, хто не прийшов реєстрації, повинні з’явитися...). При підметі, вираженому займенниками ніхто, ніщо, дехто та ін., присудок теж ставиться в однині (Дехто з присутніх на зборах участі у голосуванні не брав).

7. Якщо до складу підмета входить прикладка виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок узгоджуються в роді з підметом, а не прикладкою (не завжди буває легко встановити, де в словосполученнях типу вагон – лабораторія, катер – торпедоносець та ін. Прикладка; вважається, що прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом – ширше, родове поняття з двох наявних).

8. Коли підмет виражений символічною назвою, присудок повинен узгоджуватись із загальною назвою при цій умовній, символічній. Для ділового стилю нетиповим є написання: “Прогрес” завоював Перехідний Прапор тресту; тут мало б бути об’єднання “Прогрес” завоювало...

9. Присудок ставиться в однині ще в таких випадках;

- при наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не – а, не лише – а й);

- при наявності тематичної близькості однорідних підметів;

- при наявності повторюваних перед однорідними підметами слів весь, кожний, ніякий;

- при перерахуванні, особливо в тих випадках, коли висловленню надасться підкреслено безособового хар-ру (у продажу є...);

- зі словами частина, кількість, ряд, число та ін., що мають при собі означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка кількість) і об’єднує однорідні підмети (значна частина станків і механізмів), присудок узгоджується в однині (значна частина врожаю жита і пшениці була відправлена...).

Дата добавления: 2014-01-20