Обліку витрат на виконання замовлення

Відомість

Картка обліку витрат по замовленню

Замовник АТ “Світоч” Номер замовлення 118

Вид роботи виготовлення виробу А

Дата початку роботи 05.01.ХХ Дата закінчення роботи 29.01.ХХ

Кількість виробів 10

Прямі витрати на матеріали
Дата	№ вимоги	Кількість	Ціна за одиницю, грн.	Сума витрат за матеріали,грн.
5.01
12.01
19.01
27.01
Разом:	х	х	х
Прямі витрати на оплату праці
Дата	Табельний номер	Години роботи	Тарифна ставка,грн	Сума витрат на оплату праці,грн
28.01			1-20
І т.д.
Разом:	х	х	х
Виробничі накладні витрати
Дата	База розподілу витрат	Кількість	Коефіцієнт накладних витрат	Сума накладних витрат, грн.
30.01	Машино-годин

Зведення витрат
Витрати	Сума, грн
Прямі матеріали	2.120.00
Прямі витрати на оплату праці	1.816.00
Виробничі накладні витрати	1.400.00
Витрати, всього	5.336.00
Витрати на один виріб	533.60

Замовник ____________________ Номер замовлення __________________

Вид роботи __________________

Дата ________________________

Підрозділ 1

Прямі витрати на матеріали	Прямі витрати на оплату праці	Виробничі накладні витрати
Дата	№ документа	Сума	Дата	№ документа	Сума	Дата	Сума

Підрозділ 2

Прямі витрати на матеріали	Прямі витрати на оплату праці	Виробничі накладні витрати
Дата	№ документа	Сума	Дата	№ документа	Сума	Дата	Сума

Загальні витрати
Витрати	Підрозділ 1	Підрозділ 2	Разом
Матеріали
Зарплата
Накладні витрати
Разом:

За допомогою системи нумерації замовлень (шифрові позначення) зазначається вид, призначення продукції і джерело покриття витрат на замовлення.

Зразкова схема групування замовлень:

А) за видами продукції;

· основна товарна продукція;

· роботи й послуги виробничого характеру;

· підготовка та освоєння виробництва продукції;

· виготовлення інструменту загального призначення;

· виготовлення спеціального інструменту і пристроїв;

· ремонт устаткування та інших основних засобів;

· модернізація устаткування і транспортних засобів;

· непромислові роботи й послуги;

Б) за призначенням продукції:

· продукція (послуги), що постачається стороннім організаціям;

· продукція (послуги), що постачається непромисловим господарствам свого підприємства (відділ капітального будівництва, житлово-комунальний відділ, бази відпочинку, підсобне господарство);

· продукція (послуги), що постачається у порядку внутрішньовиробничої кооперації;

В) за джерелами покриття витрат, тобто витрати покриваються за рахунок:

· господарських договорів і відносяться до собівартості продукції;

· прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, і відноситься на рахунок прибутків та збитків підприємства;

· амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів та нематеріальних активів;

· інших цільових надходжень.

У разі застосування позамовного методу витрати цехів враховуються за окремими замовленнями і статтями калькуляції, а витрати сировини, матеріалів, палива й енергії – за окремими групами. Щодо виробів, на які не потрібно складати розгорнуті звітні калькуляції, облік витрат здійснюється тільки за статтями витрат, без розшифрування матеріалів за групами.

Фактична собівартість одиниці виробів або робіт визначається після виконання замовлення шляхом ділення суми витрат на кількість виготовленої за цим замовленням продукції (виробів). Продукція (вироби), яка здається замовнику або на склад частинами до закінчення виконання замовлення в цілому, оцінюється за плановою або фактичною собівартістю однорідних виробів, що випускалися раніше, з урахуванням змін у їх конструкції, технології та умовах виробництва.

Частковий випуск на замовлення оцінюється шляхом ділення виробничих витрат, врахованих за цим замовленням, на кількість виробів, як вироблених, так і тих, що перебувають у незавершеному виробництві (розрахованих за ступенем готовності на основі даних оперативного обліку про укомплектування), і множенням одержаної величини на кількість випущених виробів.

В індивідуальному і дрібносерійному виробництві деталі та вузли поділяються на:

А) виготовлені тільки для окремого конкретного виробу (замовлення) деталі та вузли, облік витрат на виготовлення яких здійснюється за відповідними замовленнями;

Б) загальні для кількох виробів (замовлень) деталі та вузли.

Витрати на серійне і масове виробництво цих деталей та вузлів враховуються за допомогою нормативного методу. На комплекти таких деталей та вузлів, призначених для виготовлення виробів індивідуального виробництва, розраховується нормативна і фактична собівартість.

Собівартість виготовленого в індивідуальному порядку виробів складається з витрат, врахованих за замовленням (в частині так званих оригінальних деталей та вузлів), і вартості загальних деталей та вузлів серійного або масового виробництва.

В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах застосування позамовного методу поєднується з використанням основних елементів нормативного обліку. Виписування первинних документів з поділом витрат за нормами і відхиленнями від них проводиться на основі технологічних карт або іншої технічної документації. Всі витрати на виробництво враховуються за окремими замовленнями з поділом за нормами і відхиленнями від них. Фактична собівартість продукції визначається після виконання замовлення підрахуванням витрат за нормами і відхиленнями від норм.

З метою забезпечення правильності віднесення витрат у разі застосування позамовного методу проводиться незалежний контроль за правильним виписуванням первинних документів згідно з нормативно-технічною документацією.

7. ХАРАКТЕРИСТИКА СУТНОСТІ ТА СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМАТИВНОГО МЕТОДУ ОБЛІКУ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Успіх управління витратами залежить від наявності щоденної, а деколи і більш оперативної інформації про відхилення від запланованих параметрів. Цим вимогам відповідає нормативний метод.

Основними елементами нормативного методу є облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

Нормативний метод – це основний метод виробничого обліку, який сприяє впровадженню прогресивних норм витрат, дієвого контролю за рівнем витрат виробництва, що дає змогу використовувати дані обліку для виявлення резервів зниження собівартості продукції та оперативного управління виробництвом.

Нормативний метод обліку застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), коли здійснюється масове та серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів.

В умовах використання ЕОМ сфера його застосування розширюється.

Нормативний метод включає:

А)поточний облік витрат окремо за діючими нормами і з урахуванням відхилень від них, виявлення місць, причин і винуватців відхилень;

Б) системний облік зміни самих норм:

В) складання і періодичне коригування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат;

Г) визначення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчної суми нормативної її вартості, відхилень від норм і зміни самих норм.

Облік фактичних витрат за нормативним методом на всіх підприємствах здійснюється окремо в частині витрат за нормами і в частині витрат, що являють собою відхилення від норм. Це досягається щоденним документуванням витрат за основними їх видами, викликаними відхиленнями від норм, або розрахунками за порівняно короткі періоди часу.

Нормативний метод обліку витрат виробництва сприяє своєчасному виявленню і встановленню причин відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат та кошторисів витрат на обслуговування виробництва й управління.

Відхиленням від норм вважається як економія, так і перевитрати матеріальних та трудових витрат (у тому числі зумовлених заміною сировини та матеріалів, оплатою не передбачених технологічним процесом робіт, доплатами за відступи від нормативних умов праці тощо).

На підприємствах здійснюється чіткий контроль за додержанням норм витрат, з тим щоб не допускати необгрунтованих відступів від встановленої технології виготовлення виробів, нераціональної заміни сировини та матеріалів, перевищення встановлених норм витрат.

Відхилення від норм допускається тільки з дозволу відповідальних працівників підприємства. Усі випадки відхилення від норм оформляються відповідними документами і обліковуються. Облік відхилень проводяться з метою забезпечення керівників виробництва своєчасною інформацією про розміри, причини і винуватців додаткових, не передбачених нормами, витрат і вжиття необхідних заходів для запобіганням їм, у разі економії – з метою поширення передового досвіду.

У разі застосування нормативного методу обліку одним із елементів обчислення нормативної собівартості продукції і незавершеного виробництва є величина поточної зміни норм виробничих витрат.

Тому облік цих змін, що мають місце і у разі застосування позамовного методу, повинен бути особливо чітким, точно документальним і системним.

Зміни діючих (поточних) норм виробничих витрат викладено у пункті 185 положення [].

Для обчислення фактичної собівартості продукції, що випускається, у разі застосування нормативного методу обліку основою служить калькуляція нормативної собівартості (нормативна калькуляція).

Нормативна калькуляція розробляється на всі вироби, що випускаються на підприємстві, за даними конструкторсько-технологічної та іншої документації на базі діючих на початок звітного періоду норм і є основою для планування собівартості продукції обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і використанням планових завдань щодо зниження собівартості.

Якщо окремі види виробів виготовляються у різних варіантів, нормативна собівартість визначається для кожного варіанта виготовлення окремо.

Нормативна калькуляція використовується (крім визначення фактичної собівартості) для оцінки браку і залишків незавершеного виробництва, обчислення розміру зниження норм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості та матеріаломісткості за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін.

Нормативна калькуляція складається послідовно на деталі, вузли, збірні з’єднання і виріб у цілому або на виріб у цілому.

Нормативна собівартість вузла є сумою собівартості всіх деталей, які входять до складу даного вузла, з доданням до нього вартості матеріалів, що витрачаються на складання, суми заробітної плати робітників, зайнятих на складанні, та відповідних сум витрат на обслуговування й управління (виходячи з кошторису).

Собівартість окремих деталей включається до нормативної калькуляції вузла за нормативними калькуляціями деталей, а затрати на складання вузла – за технологічними картами складання.

В окремих виробництвах допускається складання нормативної калькуляції на виріб у цілому, без поділу на деталі й вузли.

При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямих витрат визначається за зведеними нормами витрат, складеними технологічними і конструкторськими відділами, та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці й заробітної плати, одержаними на основі технологічних карт або іншої технічної документації, що відображають рівень норм заробітної плати на початок місяця.

Витрати на обслуговування виробництва й управління, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат.

Вихідними матеріалами для складання нормативної калькуляції є:

Ø конструкторські специфікації деталей, що виготовляються підприємством, і комплектуючі відомості на покупні деталі із зазначенням використання у вузлах і виробах;

Ø технологічні маршрути виготовлення деталей, складання вузлів і виробів;

Ø норми витрат основних матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що витрачаються на виготовлення деталей, вузлів, виробів;

Ø подетально-поопераційні розрахунки трудових витрат основних робітників, зайнятих виготовленням деталей, вузлів і виробів;

Ø номенклатура матеріалів і покупних комплектуючих виробів;

Ø інші документи, які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.

Для складання нормативної калькуляції не застосовуються технічні нормативи з укрупненими позиціями, норми на виріб-аналог з поправочними коефіцієнтами до них, або на виріб-представник, середньозважені норми тощо. Тому перелічені вище документи у разі потреби уточнюються й виправляються.

Нормативна собівартість на види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанта зведеного обліку витрат (напівфабрикатного або безнапівфабрикатного). У разі застосування напівфабрикатного варіанту обліку визначенню нормативної собівартості виробу передує обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому у нормативній калькуляції виділяється спеціальна комплексна стаття, у якій цехи-споживачі відображають собівартість одержаних від цехів попередньої обробки напівфабрикатів. У разі застосування безнапівфабрикатного варіанта в нормативній калькуляції виділяються витрати окремих цехів.

Діючі (поточні) норми розробляються на кожний вид деталі, вузла, блоку, виробу за досягнутим підприємством рівнем технології, організації виробництва і праці. Ці норми використовуються для безпосереднього відпуску матеріалів на виробничі потреби і нарахування заробітної плати. Це дає змогу зіставляти з ними фактичні витрати з усього комплексу ресурсів, що використовуються на виробництво. Норми систематизуються в специфікаціях норм витрат матеріалів і в картах норм часу та розцінок.

На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, незалежно від їх причин, виписуються повідомлення.

Перелік причин зміни норм здійснюється за основними напрямки техніко-економічних факторів, що застосовуються для розрахунку завдань із зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

У повідомленнях про зміну норм поряд із зазначенням попередньої і нової норми, а також одержаної різниці обов’язково зазначається точна дата впровадження нової норми.

Всі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їх внесення до нормативно-технологічної документації.

Для своєчасного впровадження у виробництво всіх змін на підприємствах встановлюються графіки, маршрути, терміни проходження повідомлень та їх надходження до нормативних бюро, відділу матеріально-технічного забезпечення, бухгалтерії, цехів-виконавців.

Повідомлення про зміни норм витрат матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива й енергії, норм часу, виробітку, обслуговування і розцінок оформлюються відповідальними виконавцями.

На підприємствах повинен здійснюватися систематичний контроль за своєчасним оформленням зміни норм, внесенням змін до технічної і планової документації та застосуванням змінених норм в оперативній роботі цехів і відділів.

Зміни діючих норм необхідно приурочувати до початку місяця. Якщо норми змінюються протягом звітного місяця, різниця між нормами, наведеними в нормативній калькуляції, і новими нормами до кінця звітного місяця виявляється і враховується окремо. Всі зміни норм, введені протягом місяця, вносяться до нормативної калькуляції на перше число наступного місяця.

На підприємствах тих галузей промисловості, де планові норми витрат близькі до діючих (гумової, меблевої і деяких інших), для обчислення фактичної собівартості продукції замість нормативної може бути використана планова калькуляція.

Для складання нормативної, планової і звітної калькуляцій застосовується єдина номенклатура статей витрат.

ПЕРЕСТОРОГА! Застосування нормативного методу можливе при дотриманні таких принципів:

Ø складання калькуляції нормативної собівартості за кожним виробом на підставі діючих норм та кошторисів до початку виробництва;

Ø поточний облік зміни норм для коригування нормативної собівартості на початок наступного місяця, впливу на причини змін;

Ø документування фактичних витрат протягом місяця з їх групуванням на витрати у межах норм і відхилення від норм;

Ø відслідковування причин і винуватців відхилень з метою коригувальних управлінських дій.

ВИСНОВОК:

Основними елементами нормативного обліку є:

Ø калькулювання нормативної собівартості;

Ø облік зміни норм;

Ø облік відхилень від норм;

Ø визначення фактичної собівартості алгебраїчним розрахунком.

Література

1. Вил Вандер Рэй, Палий В. Управленческий учет. - М.: Инфра, 1997.

2. Єфіменко В.І., Голов С. Ф. Фінансовий та управлінський облік. - К.: Вища школа, 1996.

3. Карпенко О.В. Облік витрат за місцями виникнення // Тези доповідей на міжнародній науково-методичній конференції 25-26.11.1997 р.

4. Мюллендорф Р., Карренбауэр М. Производственный учет. Снижение и контроль издержек. Обеспечение их рациональной структуры. - М.: ЗАО "ФБК-Пресс", 1996.

5. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.94 р. (із змінами від 1997 р.)

6. Про бухгалтерський облік: Закон України (проект).

7. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні від 3.04.93 р. (із змінами і доповненнями від 1997 р.)

8. Пушкар М.С. Управлінський облік. - Тернопіль: Поліграфіст, 1995.

9. Свідерський Е. Облік витрат на виробництвао і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит № 5, 1996.

10. Сопко В.В. Основи побудови бухгалтерського внутрішньогогосподарського (управлінського) обліку затрат і доходів діяльності (контроллінг)// Бухгалтерський облік і аудит № 10, 1996.

11. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності: Навчальний методичний посібник. - К.: ВТОВ "А.С.К.", 1996.

12. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості № 473 від 26.04.96 р.

13. Фостер Дж., Хорнгрен Ч. Бухгалтерский учет: управленческие аспекты. - М.: Финаннсы и статистика, 1995.

Дата добавления: 2014-01-20