Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Спрямованість господарського життя та формування

I. Господарська діяльність та господарські уявлення населення українських земель в праісторичні часи

II. Економічна думка в Київській Русі

I. Господарська діяльність та господарські уявлення населення українських земель в праісторичні часи

1. Спрямованість господарського життя та формування економічних уявлень стародавнього населення України

2. Суспільно-економічні погляди Анахарсіса

3. Побут і суспільно-економічні уявлення праслов’янських, слов’янських та українських народів перед державної доби

 

1. Економічні питання в «Літопису Руському»

2. Економічні ідеї в «Правді Руській»

3. «Слово о законі і благодаті» митрополита Іларіона Київського

4. «Слово» Данила Заточеника

 

 

Історія нашого, як і всіх народів, як писав М. Грушевський, починається саме з території і народності. «Дві великі творчі сили в життю кожного народа — народність і територія стрілися саме на порозі історичного життя нашого народу і утворили першу підставу дальшого розвою його. Навіть в пізніших, тим більше — в початкових стадіях народного життя оба сі елементи являються діяльними творчими силами — територія так само як народність. Не тільки фізичні обставини даної території, а й ті політичні та культурні впливи, відносини сусідства, культурні вклади в землю попередніх насельників і останки їх, що примішуються до нової колонізації — все це многоважні сторони, якими територія могутньо впливає на дальшу історію народа» [1, c. 8].

Територія, природні умови мають величезне значення в житті кожного народу. Вони великою мірою зумовлюють спрямованість господарського життя, характер всієї життєдіяльності населення. Щодо цього, то природні умови українських земель були надзвичайно сприятливими для життя. Це й родючі степи, і водоплавні ріки, і помірний клімат. Підтвердженням цього є цікаві свідчення грецького історика Геродота, який, до речі, здійснив перший систематичний опис життя і побуту скіфів.

Ось як пише про це російський історик С. Соловйов: «Задовго до початку нашого літочислення знаменитий грек, якого називають «батьком історії», відвідав північні береги Чорного моря; несхибним зором поглянув він на країну, на племена, які в ній мешкали, і записав у своїй безсмертній книзі, що племена ці ведуть спосіб життя, який указала їм природа країни. Пройшло багато віків, декілька разів племена змінювались одні іншими, утворилась могутня держава, але явище, помічене Геродотом, лишається, як і раніше, в силі: перебіг подій завжди підпорядковується природним умовам» [2, c. 57].

Щодо території, то в різні історичні епохи вона різнилась своїми межами, кордонами. Так, за М. Грушевським вся територія України займає приблизно 850 тис. км2. Він визначає її «орографічний скелет» і наголошує, що «більша частина української території, і то якраз найщедріше обдарована природою, підпадала кілька разів повному спустошенню під впливом кочовницького натиску…» [1, c. 12]. М. Голубець пише, що «простора, гарна й багата Українська Земля … обіймає … поверх 1.200.000 кв. км природно-географічної й біля 1.000.000 кв. км етнографічної території» [3, c. 12].

Що ж до населення, то на території України жили поруч, взаємодіяли, зміняли одне одного різні племена й народи. Стосовно формування українського етносу, то в науковій літературі це питання вирішується неоднозначно. Одні дослідники формування українського етносу пов’язують з Трипільською культурою, інші — відносять до періоду Київської Русі, а дехто — навіть до ХVI ст. Це питання є безумовно важливим, але полишимо його вирішення фахівцям. Незалежно від прийняття того чи іншого погляду, дослідження історії економічної думки України, як і історії України, вимагає вивчення її праісторичного минулого. Адже жодна культура, що змінювала одна одну на теренах України, не зникала безслідно.

Як писав один із видатних археологів України П. Курінний: «Покоління людей виростали одне по одному. Над краєм пролітали хуртовини воєн, але покоління від поколінь переймали здобутки попередніх надбань і передавали їх своїм нащадкам. Культурна тяглість на українських землях не переривалась ніде, ніколи» [4, c. 41].

Російський історик В. Ключевський, аналізуючи умови розвитку людського суспільства, виділяє три його основні сили, або елементи: людська особистість, людське суспільство і природа країни. Людина сама по собі не є предметом історичного вивчення. Таким предметом є спільне життя людей. Соціально-історичний процес зумовлюється взаємодією людей, що об’єднуються в суспільства. Ця взаємодія, зв’язки перетворюються у звичаї, настанови, традиції. Взаємодія людей складається не лише між окремими особами, але і між поколіннями, що чергуються. «…Це і є історичне спадкоємство. Воно полягає в тому, що матеріальні і духовні надбання одного покоління передаються другому» [5, c. 41]. Народ народжується, розвивається, вбираючи життєдайні соки рідної землі, і, зникнувши, існує далі у прийдешніх поколіннях. «Саме тому ми є нащадками усіх наших попередників, які жили коли-небудь на нашій землі» [6, c. 9]. Тому праісторія населення українських земель дасть можливість краще зрозуміти як еволюцію господарської діяльності населення, так і економічну думку України.

За якими джерелами досліджується цей період у розвитку людства і, зокрема, населення нашого краю. «Сьогодні, — пише Ю. Павленко, — ця проблематика має вирішуватись у контексті загальнотеоретичного розуміння етноісторичного поступу людства методами кореляції і верифікації даних різних наук, насамперед історичного джерелознавства, археології та порівняльно-історичного мовознавства» [7, c. 3].

Безумовно основним джерелом вивчення стародавніх часів є археологічний матеріал. Археологічні знахідки, за матеріальними залишками колишнього буття, дають можливість з’ясувати як давні часи заселення тих чи інших територій, так і форми господарської діяльності населення, його побут, майновий стан і навіть художні смаки.

Як свідчать археологічні дані, Україна належить до найдавніше заселених територій. Пам’ятки найдавніших людей, що з’явились в Європі близько 1 млн років тому, виявлено в Закарпатті, Наддніпрянщині, Житомирщині, на Дніпрі, в Криму. Найдавнішу пам’ятку в Україні було виявлено біля с. Королеве в Закарпатті київським археологом В. Гладиліним.

Новітні археологічні дослідження довели не лише факт ранньої появи людей в Україні, а й те, що, можливо, саме тут зародились витоки Європейської цивілізації. Ці висновки пов’язані з видатним дослідженням Анатолія Кифішина, який здійснив дешифрування давніх записів на камені «Кам’яної Могили» в районі Мелітополя на Запоріжжі [8]. Цю архівну пам’ятку вже досліджували вчені, але вони недооцінювали її значення. Дешифрування написів стало підставою твердити, що архів «Кам’яна Могила» — найдавніший в Євроазійському ареалі. Якщо раніше початок писемності пов’язували з Шумером, то архів «Кам’яна Могила» (ХІІ—ІІІ тис. до н. е.) давніший шумерського на дев’ять тисяч років. Це спонукає нас інакше глянути на всю нашу попередню історію. Адже «Кам’яна Могила» — слід якоїсь поки що невідомої нам культури. А це означає, що наша Батьківщина може претендувати на роль регіону, в якому формувались витоки світової цивілізації.

На українських землях знайшли відображення фактично всі археологічні періоди. У добу палеоліту основу діяльності людей становило мисливство, яке доповнювалось збиральництвом та рибальством. Економіка носила привласнювальний характер. Пам’ятки палеоліту знаходять здебільшого у так званих стоянках — «стійбищах», що свідчило вже про тривалий час перебування в них людей, та «майстернях», де виготовлялись кам’яні знаряддя праці. Це і крем’яні ножі, і скребачки, це — ікла мамутів, покриті карбованим орнаментом [4, c. 42]. Формою соціальної організації виступає переважно родова община.

В добу неоліту люди переходять до осілих форм життя. Виникає принципово нова форма діяльності — відтворювальна, передусім землеробство та скотарство. Це, в свою чергу, стало поштовхом розвитку різноманітних виробництв. Удосконалюються знаряддя виробництва, будуються добротні оселі і господарські приміщення, з’являється глиняний посуд, використовуються пряслиці, що свідчило про початки ткацтва.

У цю добу формуються нові відносини власності, підриваються основи колективізму, що були притаманні первісному суспільству. Основою людських спільнот виступає вже не лише родова община (кревна спільність), а й сусідська (територіальна спільність). Відтворювальне господарство створює можливості для отримання надлишкового продукту, що згодом призводить до соціальної і майнової диференціації. «Відтворювальне господарство активізувало свідомість людини, об’єктом осмислення стала земля, з якої проростають рослини, худоба; атмосфера, що дає вологу; Сонце, що посилає світло й тепло. На збереження життєдайної сили землі й неба було спрямовано все життя первісних людей. Тому вся їхня діяльність обставлена ритуалами» [6, c. 53].

Особливе місце в господарській еволюції населення України посідає доба Трипільської культури (V—ІІІ тис. до н. е.). Перші знахідки цієї культури було зроблено відомим київським археологом В. Хвойкою на початку ХХ ст. в селі Трипілля, недалеко від Києва. Назва «Трипільська культура» залишилася до наших днів, незважаючи на те, що її межі охоплюють велику територію від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова [4, c. 49].

Ця культура мала цілком певні риси. Населення трипільського періоду було землеробським з високою культурою хліборобів. У розкопках цієї доби знаходять кам’яні знаряддя високої технічної обробки. Було поширене скотарство. Головною прикметою Трипільської культури було гончарство, що характеризувалось широким рівнем досконалості, різноманітністю форм та орнаменту. З’являються мідні знаряддя.

У післятрипільський період в Україні відбувається процес заміни кам’яних знарядь металевими: спочатку бронзовими, а згодом залізними.

Уже в VIII—VII ст. до н. е. на узбережжі Чорного й Азовського морів засновуються грецькі колонії, що були зв’язані з метрополіями і згодом перетворились на великі міста. Серед них перше місце належить Ольвії. Розкопки виявили тут рештки міста: майдани, бруковані вулиці, великі театри, храми, стадіони, житлові та громадські будинки. В Ольвії було розвинене промислове виробництво. Тут виробляли зброю, керамічні та ювелірні вироби. Ольвія була значним культурним осередком. У ній були вчені, письменники [4, c. 57]. Грецькі колонії справили великий вплив на господарський і культурний розвиток сусідніх народів. Вони розвивали торгівлю, вивозячи з України худобу, рибу, віск, хутра, вовну, збіжжя, привозили сюди вино, оливи, тканини, металеве знаряддя, посуд тощо [3, c. 33]. Впливаючи своєю високою культурою на сусідні народи, греки запозичують дещо й у них.

На початку VII ст. до н. е. в українських степах з’явилося велике й войовниче іранське плем’я скіфів, яке підкорило інші племена, що раніше жили в Україні, зокрема кіммерійців. Скіфами почали називати всіх мешканців земель, котрі входять до нинішньої України, а Україну — Скіфією. Найповніші відомості про скіфів залишив Геродот, який присвятив їм одну з дев’яти книг свого великого дослідження. Він подає цікаві відомості про територію й населення Скіфії. Вона була, за Геродотом, багатою на траву і добре зрошуваною рівниною з багатьма річками. Він перелічує визначніші з них і такі, що доступні для морських кораблів. Це Істр (Дунай), Тірас (Дністер), Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро), Танаїс (Дон). Найбільш корисною для населення рікою Геродот називає Борисфен, «бо навколо нього найкращі і найбільші поживні пасовища для худоби і дуже багато в ньому риби, приємної на смак, і вода в ньому дуже чиста, порівняно до інших із каламутною водою, і ниви навколо нього чудові, а там, де не засіяно, виростає висока трава. А в його гирлі відкладається багато солі. І великі риби в ньому без колючих кісток, що їх називають антакаями. Для харчування ця ріка дає ще і багато чого іншого, гідного всякої уваги» [9, c. 192]. Проаналізувавши природні умови життя скіфів, Геродот робить висновок, що «…все найважливіше скіфи мають у повному достатку» [9, c. 193].

Геродот розглянув майже всі сторони життя скіфів. Він високо оцінює їхнє культурно-господарське надбання. Населення Скіфії він поділяє на чотири племені: скіфи царські — «найхоробріші і найчисленніші … вони вважають інших скіфів своїми невільниками»; скіфи-орачі, «які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж»; скіфи-кочовики, «які нічого не сіють і не обробляють землі»; скіфи-землероби [9, c. 184—185].

Господарство «скіфів-землеробів» було багатогалузевим, але переважало в ньому землеробство. Важливою галуззю сільського господарства було скотарство. Це стосується переважно племен Лісостепової України. Велику роль у житті мешканців лісостепового краю відігравало розвинуте ремісниче виробництво. Це і виготовлення посуду, різних залізних виробів, обробіток дерева, шкіри, хутра. Розвивається ткацтво, сировиною для якого служила овеча вовна, коноплі та льон.

Основою господарства «скіфів-кочівників» було скотарство. Надзвичайно сприятливими для такої діяльності були природні умови Північнопричорноморських степів. Значне місце у кочовій формі скотарства посідає конярство, а також вівчарство. З переходом від кочової форми скотарства до напівкочової розвивається землеробство, але воно відіграє допоміжну роль. З’являється ремісництво, яке було спрямоване на обслуговування запитів скіфської верхівки. Скіфи підтримували торговельні зв’язки з грецькими колоніями. Вони постачали їм продукти свого господарства, а одержували від греків високомистецькі вироби з золота, срібла, а також вино, посуд, зброю. Скіфський спосіб життя справив вплив на сусідні племена Лісостепу, яке практично сприйняло увесь комплекс скіфської матеріальної культури. Але при цьому праслов’янське населення Лісостепу, завдяки хліборобській спрямованості господарства, осілому способу життя мало іншу, ніж у скіфів, організацію повсякденного побуту. Це стосується їжі, типів житла, господарських будівель тощо. Тому можна говорити про взаємовплив форми господарювання та культур скіфів та усього лісостепового населення України.

Занепад Великої Скіфії спричинив панування в Україні споріднених зі скіфами сарматських племен. Головним їх заняттям було екстенсивне кочове скотарство. У ремісництві переважали зброярство та лимарство.

Сарматські племена відіграли велику роль у процесі утворення Середньодніпровського слов’янства. Відбувається їх асиміляція слов’янами. Сарматські племена перебували на стадії ранньокласового суспільства. Зберігалась колективна власність на землю та архаїчні родоплемінні суспільні інститути і разом з тим поглиблювалось майнове розшарування. Рабство не набуло у сарматів розвитку. Це пояснювалось значною мірою способом господарства сарматів, а саме кочовим скотарством, яке не вимагало багато рабської праці.

Основним способом одержання додаткового продукту було збирання данини з підкорених народів. В Україні данницькі відносини виступали у двох формах: регулярна данина і нерегулярні побори — дарунки, частування, особливо у прикордонних пунктах. Велику роль в економіці сарматів посідали зв’язки з навколишніми народами.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Изображение действительных чисел на прямой | Суспільно-економічні погляди Анахарсіса
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-20; Просмотров: 671; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.