Виникнення та припинення корпоративних прав

Організаційні права та обовязки.

Майнові права та обовязки учасників товариств.

Учасники господарських товариств мають наступні майнові обовязки:

А) Внести внесок в статутний фонд у розмірі і порядку, передбаченому установчими документами. Щодо товариств з обмеженою відповідальністю передбачено, що до моменту державної реєстрації необхідно внести не менше 30% внеску в статутний фонд, а решта на протязі 1 року, якщо інше не передбачено установчими документами. Акціонери ЗАТ до моменту реєстрації повинні оплатити не менше 50% належних їм акцій.

Б) Вносити додаткові внески.

Майнові права:

А) Отримувати частину прибутку від діяльності юридичної особи (в акціонерних товариствах - дивідент). Частина прибутку, що підлягає розподілу між учасниками визначається вищим органом управління.

Б) Одержати частину майна, що залишилося у разі ліквідації після розрахунку з усіма кредиторами;

В) Вийти з товариства й отримати частину майна товариства, пропорційну внеску в статутний фонд;

Г) Відступити свою частку (її частину) іншим учасниками цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

Організаційні права:

А) Брати участь в управлінні. Це право реалізується шляхом участі засновників (учасників) в роботі вищих органів управління. При цьому кожен з учасників має право голосу. Кількість голосів визначається:

· в господарських товариствах - розміром частки в статутному фонді;

· в акціонерних товариством - кількістю акцій, за принципом: одна акція - один голос;· в неприбуткових організація всі члени мають один голос.Б) отримувати інформацію про діяльність товариства;

В) оскаржити рішення органів управління юридичної особи;

Організаційні обовязки:

А) Виконувати рішення вищих органів управління. У разі систематичного невиконання рішень зборів учасників, наприклад, учасник може бути виключений з товариства за одностайним рішенням зборів учасників.

Б) Не розголошувати комерційну таємницю і конфідеційну інформацію про діяльність юридичної особи.

Корпоративні права можуть виникати у особи внаслідок:

1) заснування (участі в заснуванні) господарської організації (первинний спосіб набуття корпоративних прав);

2) набуття особою вже існуючих корпоративних прав на підставі вчинення правочинів, спадкування (правонаступництва), рішення суду тощо (похідний спосіб набуття корпоративних прав).

Право власності на акції виникає в акціонера з моменту зарахування акцій на його особовий рахунок реєстратором (при документарній формі випуску акцій) або на рахунок у цінних паперах зберігачем (при бездокументарній формі випуску акцій). У свою чергу таке зарахування можливе лише після повної сплати акціонером вартості акцій. Щодо інших корпоративних прав слід зазначити, що вони виникають одразу ж після державної реєстрації відповідної господарської організації і учасники (члени) можуть користуватися ними в повному обсязі – єдиним обмеженням є неможливість відчуження корпоративних прав у тій частині, що не була оплачена.

Підставами припинення корпоративних прав можуть бути:

1) відчуження корпоративних прав (продаж, міна, дарування, внесення до статутного фонду тощо);

Відповідно до ст.53 Закону України «Про господарські товариства» відступлення частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю можливе за наявності певних передумов:

а) згоди решти учасників товариства на відступлення частки одному чи кільком учасника цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

б) відмови інших учасників від переважного права на придбання частки у разі її відчуження на користь третіх осіб;

в) відсутності заборони в установчих документах на відступлення частки на користь осіб, які не є учасниками товариства (третіх осіб). Якщо установчі документи містять таку заборону, то відчуження частки можливе лише після внесення змін до установчих документів, які цю заборону скасовують.

г) повного внесення вкладу учасником, який відступає частку, якщо вона відчужується третім особам, тобто не учасникам товариства. Неповністю оплачена частка може бути відчужена лише на користь учасників товариства.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Відповідно до ст.53 Закону України «Про господарські товариства» всі учасники мають таке право пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Отже, повідомляти про відступлення частки потрібно кожного учасника, а не саме товариство. Якщо придбати частку бажає один учасник, то вона повинна бути продана йому. Якщо декілька - кожному з учасників у погодженому між ними розмірі, або пропорційно належним їм часткам в статутному фонді товариства.

Передача учасником повного чи командитного товариства своєї частки іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників. Особливістю відступлення частки у цих видах господарських товариства є також і те, що для відступлення частки закон не вимагає її внесення в повному розмірі.

Характерною ознакою відступлення частки в статутному фонді є наявність договору між учасником, який відступає частку і особою, яка її придбаває. На підставі одностороннього акту (заяви) відступлення не відбувається. Особа, на користь якої відступлено частку стає правонаступником всіх прав та обов'язків попереднього учасника, які він мав у відношенні до товариства з моменту укладення договору. З цього ж моменту особа, яка придбала частку, має право брати участь в голосуванні. Правонаступництво відбувається лише щодо прав та обов'язків, що витікають з установчого договору.

2) вихід власника корпоративних прав із господарської організації (господарського товариства, кооперативу тощо);

Учасник вправі у будь-який час вийти з товариства. При цьому йому виплачується частина майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді. Крім того, сплачується частина прибутку, одержана товариством в даному році до моменту виходу з товариства. Розрахунок частки здійснюється за даними балансу, складеного на день виходу за формулою:

Вч = (А - Зб - Дз - Кз) х Рч, де

Вч - вартість частки,

А - загальна сума активів (сума рядків 070, 150, 320 балансу),

Зб - збитки звітного періоду (рядок 490),

Дз - довгострокові зобовязання (рядок 545),

К3 - розрахунки та інші короткострокові зобовязання (рядок 750),

Рч - розмір частки у процентному виразі у відповідності до установчих документів.

Частина прибутку, на яку вправі претендовати учасник розраховується за річним балансом по формулі:

Чп = Рп / 365 х Кд, де

Чп - частина прибутку,

Рп - річний прибуток звітного року (рядок 480),

365 - кількість календарних днів в році,

Кд - кількість днів року до дня виходу.

3) виключення власника корпоративних прав з господарської організації;

Учасники господарських товариств мають не лише права, а й обов'язки. Основні з них визначені у ст. 11 Закону України «Про господарські товариства». Виключення учасників є формою відповідальності учасника перед товариством за невиконання обов'язків, передбачених установчими документами або законом. На відміну від виходу з товариства, виключення завжди має примусовий характер і не залежить від бажання учасника. Виключення з товариства можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами. Так, відповідно до ст.64 Закону України «Про господарські товариства» учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. Виключення учасника з товариства призводить до тих самих наслідків, які настають при виході - виділення частки.

Виключення з товариства є засобом примусового впливу на учасника і тому повинно здійснюватися у чіткій відповідності з вимогами закону та установчих документів. Розгляд питання про виключення учасника відноситься до компетенції вищого органу товариства (зборів учасників). Виконавчі та ревізійні органи не мають права приймати рішення про виключення учасника.

Рішення про виключення оформляється протоколом зборів учасників. При цьому слід враховувати загальні вимоги до рішень зборів. По-перше, збори вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, які в сукупності володіють кількістю голосів, обумовленою в законі або установчих документах. Так, відповідно до ст.60 Закону України «Про господарські товарства» збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності, - всі учасники. В зв'язку з цим, для виключення учасника товариства з обмеженою відповідальністю необхідна і його присутність на зборах. В іншому випадку, рішення зборів може бути визнане недійсним в зв'язку з порушенням порядку його прийняття. Закон робить неможливим виключення учасника «заочно». Присутність учасника, якого виключають, на зборах є однією з гарантій його прав, оскільки в такому випадку він має можливість захиститися.

Рішення про виключення учасника приймається одноголосно. Учасник, якого виключають участі у голосуванні не бере і частка його не враховується при визначенні результатів голосування. Рішення вважається прийнятим лише тоді, коли всі учасники проголосували за виключення. Саме через це неможливо виключити декількох учасників одночасно (один рішенням). Рішення про виключення учасника з товариства вступає в силу з моменту прийняття.

Законом встановлено складний процесуальний порядок виключення учасників. Прийняти таке рішення можливо лише за наступних умов: 1) наявність підстав для виключення, передбачених законом або установчими документами; 2) повідомлення учасників про скликання зборів з включення питання про виключення до порядку денного; 3) присутність на зборах всіх учасників, в тому числі того, якого виключають; 4) одностайність учасників при прийнятті рішення про виключення.

4) визнання власника корпоративних прав таким, що вибув із складу господарської організації;

Відповідно до ст.55 закону, при реорганізації юридичної особи, учасника товариства або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Реалізація прав спадкоємця залежить від товариства. яке має право: 1) прийняти спадкоємця в товариство або 2) відмовити йому. В залежності від позиції спадкоємця і товариства можливими є чотири правові ситуації:

№ пп	Позиція спадкоємця	Позиція товариства	Результат
	Бажає вступити в товариство	Бажає прийняти	Спадкоємець стає учасником
	Бажає вступити в товариство	Не бажає прийняти	Виділення частки спадкоємцю
	Відмовляється від вступу в товариство	Бажає прийняти	Виділення частки спадкоємцю
	Відмовляється від вступу в товариство	Не бажає приймати	Виділення частки спадкоємцю

Отже лише в одному випадку, коли спадкоємець бажає вступити в товариство, а збори учасників бажають його прийняти, спадкоємець стає учасником товариства.

Участь у товаристві є добровільною, тому спадкоємець повинен виявити своє бажання вступити у товариство або відмовитися від вступу. Таке рішення спадкоємця бажано оформляти у письмовій формі, оскільки лише вона забезпечує належний рівень фіксації волевиявлення.

Питання про прийняття у товариство спадкоємця вирішуються вищим органом - зборами учасників. Збори повинні бути скликані у встановленому законом та установчими документами порядку. Вважаємо, що для участі в них потрібно запрошувати також спадкоємців. Останні участі в голосуванні не беруть.

Питання про прийняття спадкоємця вирішується більшістю голосів. Частка, яка належала померлому учаснику не повинна враховуватися при визначені кворуму та прийнятті рішень.

Ст.69 закону встановлює правові наслідки смерті (реорганізації) учасника повного товариства, які практично не відрізняються від тих самих наслідків у товаристві з обмеженою відповідальністю. Особливістю є те, що правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами.

5) припинення господарської організації, відносно якої особа мала корпоративні права;

6) інші законні підстави.

Дата добавления: 2014-01-11