Рівень вивчення живої природи в Стародавній Греції

Греків розглядають як засновників раціонального знання і науки. Серед них виділяється плеяда філософів і мислителів (Фалес, Анаксимандр, Геракліт, Демокрит і ін. (6-9)). До V ст. до н.е. вони намагалися відповісти на питання: що є світ, життя і людина?

Алкмеон Кротонський (10) (кін. 6-поч. 5 ст. до н.е.). Можливо був учнем Піфагора, автор першого древньогрецького медичного трактату. На відміну від прийнятих в ті часи уявлень, Алкмеон вміщував джерело пізнання не в серце, а в мозок, вважаючи його органом мислення. Вперше використовує практику анатомування трупів тварин і спираючись на це та на захворювання та пошкодження мозку, він відкрив головні нерви органів чуттів (які він назвав так само як і Аристотель «ходами» або «каналами»), їх шляхи і закінчення в мозковому центрі. В ряді творів писав про розвиток зародка в утробі матері. Лікар, астроном і філософ, вважається засновником анатомії і фізіології тварин в Стародавній Греції.

Гіппократ (11) (460-377 рр. до н.е.), видатний лікар який намагався вигнати з медицини релігію і містику. Увійшов в історію як «батько медицини».

Гіппократ народився близько 460 р. до н. е. на острові Кіс в східній частині Егейського моря.

З творів Сорана Ефесського можна судити про сім'ю Гіппократа. Згідно його працям батьком Гіппократа був лікар Гераклід, а матір'ю повитуха Фенарета. У Гіппократа були два сини — Фесалл і Драконт, а також дочка, чий чоловік Поліб, став його наступником. Кожен з синів назвав свою дитину на честь знаменитого діда Гіппократом.

У своїх працях Соран Ефесський пише, що спочатку медицині Гіппократа навчали в асклепіоні Коса (12) (Асклепіон (др.-греч. Ἀσκληπιεῖον лат. Aesculapium) — древньогрецький храм, присвячений богові медицини Асклепію, в якому лікували людей і отримували медичні знання) його батько Гераклід і дід Гіппократ — потомствені лікарі. Також він пройшов навчання у знаменитого філософа Демокрита і софіста Горгія. З метою наукового удосконалення Гіппократ також багато подорожував і вивчив медицину в різних країнах на практиці місцевих лікарів і по таблицях, які вивішувалися на стінах храмів Асклепія. Згадки про легендарного лікаря від сучасників зустрічаються в діалогах Платона «Протагор» і «Федр», а також в «Політиці» Аристотеля.

Усе своє довге життя Гіппократ присвятив медицині. Серед місць, де він лікував людей, згадуються Фессалія, Фракія, Македонія, а також узбережжя Мармурового моря. Помер він в похилому віці (за різними джерелами від 83 до 104 років) в місті Лариссі, де йому був встановлений пам'ятник (13).

Зібрані в так званому «Гіппократовому корпусі» 60 медичних трактатів (з яких сучасні дослідники приписують Гіппократу від 8 до 18) мали значний вплив на розвиток медицини – як науки так і спеціальності. Зробив багато для розвитку анатомії (розтин тварин): перевагу надавав мозку, як органу розумової діяльності, описав нерви органів чуттів і їх входження в головний мозок.

З ім’ям Гіппократа пов’язано уявлення про високий моральний стан і етику поведінки лікаря. Клятва Гіппократа містить основні принципи, якими повинен керуватися лікар в своїй практичній діяльності. Промова клятви (яка протягом століть значно видозмінилась) при отриманні лікарського диплому стала традицією (14).

«Клятва» містить 9 етичних принципів або зобов’язань:

1. Зобов’язання перед вчителями, колегами та учнями;

2. Принцип не нанесення шкоди;

3. Зобов‘язання надання допомоги хворому (принцип милосердя);

4. Принцип турботи про користь для хворого і домінанти інтересів хворого;

5. Принцип поваги до життя та негативного ставлення до евтаназії (або эйтаназія) (грец. ευ- «хороший» + θάνατος «смерть») — практика зупинки (або скорочення) життя людини, яка страждає невиліковною хворобою, яка має тяжкі страждання; задовільнення прохання без медичних показань у небольовій або мінімально больовій формі з ціллю припинення страждань.

6. Принцип поваги до життя та негативного ставлення до абортів;

7. Зобов‘язання про відмову від інтимних зв’язків з пацієнтами;

8. Зобов‘язання особистісного удосконалення;

9. Лікарська таємниця (принцип конфіденціальності)

Дослівний переклад клятви російською.

Клянусь Аполлоном-врачом, Асклепием, Гигиеей и Панакеей и всеми богами и богинями, беря их в свидетели, исполнять честно, соответственно моим силам и моему разумению, следующую присягу и письменное обязательство: считать научившего меня врачебному искусству наравне с моими родителями, делиться с ним своими достатками и в случае надобности помогать ему в его нуждах; его потомство считать своими братьями, и это искусство, если они захотят его изучать, преподавать им безвозмездно и без всякого договора; наставления, устные уроки и всё остальное в учении сообщать своим сыновьям, сыновьям своего учителя и ученикам, связанным обязательством и клятвой по закону медицинскому, но никому другому.

Я направляю режим больных к их выгоде сообразно с моими силами и моим разумением, воздерживаясь от причинения всякого вреда и несправедливости. Я не дам никому просимого у меня смертельного средства и не покажу пути для подобного замысла; точно так же я не вручу никакой женщине абортивного пессария. Чисто и непорочно буду я проводить свою жизнь и свое искусство. Я ни в коем случае не буду делать сечения у страдающих каменной болезнью, предоставив это людям, занимающимся этим делом. В какой бы дом я ни вошел, я войду туда для пользы больного, будучи далёк от всякого намеренного, неправедного и пагубного, особенно от любовных дел с женщинами и мужчинами, свободными и рабами.

Что бы при лечении — а также и без лечения — я ни увидел или ни услышал касательно жизни людской из того, что не следует когда-либо разглашать, я умолчу о том, считая подобные вещи тайной. Мне, нерушимо выполняющему клятву, да будет дано счастье в жизни и в искусстве и слава у всех людей на вечные времена, преступающему же и дающему ложную клятву да будет обратное этому.

Платон (15) (427-347рр. до н.е.) Платон — прізвисько, яке означає «широкий, широкоплечий». За деякими джерелами справжнє ім’я Платона — Аристокл (др.-греч. Αριστοκλής; буквально, «найкраща слава»).

Точна дата народження Платона невідома. Згідно античним джерелам більшість дослідників вважає, що Платон народився у 428—427 роках до н.е. в Афінах або Егіні в пік Пелопонеської війни між Афінами и Спартою. За античною традицією датою його народження вважається 7 таргеліона (21 травня) святковий день, в який, за міфологічним сказанням, на острові Делос народився бог Аполон.

Платон народився в родині, яка мала аристократичне походження, рід його батька, Аристона (465—-424), йшов, від останнього царя Аттіки Кодру, а предком Періктіони, матері Платона, був афінський реформатор Солон. Також, згідно Діогену, Платон був зачатий непорочно.

Перектіона, мати Платона, була сестрою Харміда і Критія, двох відомих фігур з числа Тридцяти тиранів, недовговічного олігархічного режиму, який був після розвалу Афін в кінці Пелопонеської війни. Крім Платона у Арістона (батька) і Периктіони (матері) було ще троє дітей: два сина — Адимант и Главкон, та донька Потона.

Першим учителем Платона був Кратіл. Біля 407 року Платон познайомився з Сократом та став одним з його учнів. Характерно, що Сократ є невід’ємним учасником практично всіх творів Платона, які написані в формі діалогів між історичними а іноді вигаданими персонажами.

Після смерті Сократа в 399 р. до н.е. поїхав в Мегару. Відвідав Кірену (місто на території сучасної Лівії та Єгипет протягом 399—389 років. В 389 році відправився в Південну Італію та Сицилію, де спілкувався з піфагорійцями. В 387році Платон повертається до Афін, де засновує власну школу — Платонівську Академію. За древніми переказами, Платон помер в день свого народження в 347році.

Платон був не тільки філософом, але і олімпійським чемпіоном. Двічі він вигравав змагання з панкратіону — суміш боксу та боротьби.

Ідеалістична філософська система: матеріальний світ – сукупність виникаючих і перехідних речей. Життя почалося на Землі з появою людського роду. Творець світу, „деміург” (гр. demіurgos - майстер, ремісник) створив людину як саму довершену істоту, що найбільшою мірою наближається до божественного образу. Решта всіх видів живих істот виникла з людей як їх недосконалі модифікації.

Дата добавления: 2014-01-11