Основні функції соціокультурних норм

Основні функції: орієнтаційна, регулююча, санкціонуюча, інформаційна, корекційна, виховна. Окрім того, вони стають інструментом прогнозування, соціального контролю та корекції, стимулювання творчої та соціальної активності людини.

Соціокультурна норма однакова для усіх індивідів.

- Формальна визначеність (зовнішня завершеність)

- Ступінь поширеності, спрямованість в майбутнє

З одного боку, соціокультурні норми уніфікують поведінку людей, забезпечуючи узгодженість їх колективних дій, що є необхідною умовою для спільного життя. У цьому полягає соціальна функція соціокультурних норм. Вона визначає поділ на права та обов’язки і постає засобом надбіологічного регулювання життя соціуму.

З іншого боку, культурні норми – це процедурні правила, способи і програми діяльності, націлені на отримання бажаного результату. У цьому полягає їхня технологічна функцція. Вони визначають технологію людської діяльсноіт, тобто, що і як треба зробити, щоб досягти успіху, отримати конкретний «технічний результат» (не лише на виробництві, у техніці, а й в інших сферах - побуті, науці, спорті)

Функції культурних норм можуть по-різному співвідноситись між собою. Деякі виконують лише соціальну функцію («золоте правило моральності»: вчиняйте з іншими так, як би ви хотіли, щоб учиняти з вами). Вони встановлюють загальні правила соціально узгодженої поведінки, але нетехнологічні бо не вказують конкретних способів і процедур за допомогою яких в кожному окремому випадку ці правила мають виконуватись. Інші норми, навпаки, виконують лише технологічну функцію (в т.ч. методики вирішення математичних чи фізичних завдань, виробничо-технічні норма, «секрети» професійної майстерності). А є й такі, що є соціальними – визначають взаємодію учня з вчителем та іншими учнями, та несоціальними - бо ж визначають лише як отримати ці знання. Дотримання правила на уроках направлене водночас на результат навчання та на соціальну взаємодію. Так само як і правила дорожнього руху (технологічно – безпека на дорогах, соціально – стосунки між учасниками дорожнього руху).

Власне, порушення норм вважається девіантною поведінкою. Дюркгейм вважає стан соціокультурної норми причиною поведінки індивіда,а Вебер – навпаки, норму вважає наслідком поведінки людей. Відтак, соціокультурні норми мають культурно-антропологічну зумовленість.

4. Загальнокультурні, групові та рольові норми Соціокультурні норми виникають на ранніх етапах історії людства. За допомогою знакових систем культури вони передаються від покоління до покоління і перетворюється на «звички суспільства» - звичаї, традиції, в яких норми можуть зберігатися віками, але можуть і змінюватись. Що зазвичай супроводжується із труднощами та безладами. Національна своєрідність культур. Значною мірою, зумовлені нормами поведінки, їхньою нормативністю, суворістю та обов’язковістю до виконання. Різні культури мають різний ступінь нормативності (наприклад, мусульманська культура значно норматив ніша за українську). «Нормативна недостатність» культури може спричинити ріст злочинності, падінню моральності, дезорганізації сусіпсльних стосунків. «Нормативна надлишковість», навпаки, сприяє стабільності суспісльтва, стійкості суспільного порядку (характерно для Англії «єлизаветинської епохи»). Разом з тим, вона обмежує свободу, ініціативність та творчість, що призводить до сповільнення темпів розвитку та застою. «Нормативна надлишковість», відтак, стає перепоною для соціального прогресу не меншою мірою, аніж «нормативна недостатність» Соціокультурні норми поділяються на: - Загальнокультурні, що поширюються на всіх членів суспільства - Групові – регулюють поведінку представників якоїсь групи людей - Рольові – визначають як має поводитись людина відповідно до соціальної ролі, яку він виконує. До загальнокультурних норм належать правила поведінки у громадських місцях, правила ввічливості, громадянські права та обов’язки, встановлені законом. Численні норми мають спеціифічне національно-етнічне забарвлення, наприклад, форма одягу у мусульман чи манера американців скласти ноги на стіл, шокувала європейців, а японців – поцілунки на вулиці. Соціолог Я.Робертсон: «Американці їдять устриць, але не равликів. Французи – равликів, але не цвіркунів. Зулуси їдять цвіркунів, але не рибу. Євреї їдять рибу, але не свинину. Індійці – свинину, але не яловичину. Росіяни – яловичину, але не змій» Відтак, соціокультурні норми людина засвоює з певного соціокультурного середовища і надалі їх використовує, не завжди навіть усвідомлюючи. Або ж просто знаючи, що так «ТРЕБА». Величезну роль тут відіграють схвалення чи засудження соціуму, безпосередні взірці такої поведінки як у вербальній, так і реальній поведінковій формі. І підтримується різноманітними соціальними інститутами. Норми явно чи неявно виражаються у різних культурних «текстах»: у мові (норми і правила мовлення), у моралі, праві, політичному житті, у звичаях і ритуалах, у взірцях поведінки батьків, вихователів, видатних людей, суспільних інститутах, що регламентують сосунки між людьми, в умовах і предметах оточуючого середовища, які вимагають дотримання певних правил. Соціокультурні норми можуть змінюватись, оскільки й сама культура – відкрита. Наприклад, в патріархальній родині діти рано починали працювати. Вони були гарантом забезпеченої старості батьків. Тепер діти – якомога довше залишаються на утримання батьків «подовжують своє дитинство». Поруч із нормативною поведінкою можлива поведінка ненормативна, «девіантна». Вона буває випадковою – коли людина вимушена порушити якусь норму Регулярна – намірені девіації. Від переходу на червоне світло до грабежів і вбивств. Але випадкові девіації можуть ставати регулярними, а регулярні - ставати нормою. Тому це є один з способів зміни соціокультурних норм.

СКР норми презентують елементи соціальної статистики, але вони не є стабільні, вони можуть коригуватися, змінюватись, мають здатність внутрішнього розвитку. Бо вони не існують поза суспільством та окремих індивідів а постійно взаємодіють з особистістю та соціумом. Відтак, девіцаї можуть свідчити про форму внутрішнього відчуження і сигнал про накопичену хворобу усієї соціальної системи.