Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема. 2. Організація аудиту фінансової звітності

2.1. Планування аудиту фінансової звітності.

Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт.

Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Як відомо, воно допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування в значній ступені залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду ауди­ту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Найважливіша складова частина планування аудиту – отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека то­го, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

Під час планування необхідно брати таку інформацію:

• умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.);

• останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;

• визначені найбільш важливі питання аудиту;

• рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

• зміст облікової політики замовника та її зміни;

• розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості (допустимої помилки);

• умови, що потребують особливої ретельності (наявність пов'язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);

• необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;

• зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

Зміст планів повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:

1. Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних
умов (зовнішніх і внутрішніх);

2. Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;

3. Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;

4. Координацію і контроль виконуваних робіт.

Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план ауди­ту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб ауди­тор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:

Ø головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

Ø найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;

Ø розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.

А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контро­лю:

Ø методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

Ø можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті;

Ø освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах. Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішення питання щодо продовження співпраці.

Після складання плану розробляється програма аудиту, яка є переліком етапів аудиту, необхідних для його реалізації. В програмі визначаються завдання, які необхідно вирішити для досягнення мети перевірки.

Програма складається до початку аудиту, але в ході перевірки до неї можуть вноситися як незначні, так і суттєві зміни.

Програма аудиторської перевірки повинна включити:

· перелік всіх аудиторських прийомів і способів, необхідних для вивчення поставлених в договорі питань;

· детальний опис кожного способу та прийому.

Планування і розробка програми відноситься до компетенції головного аудитора (керівника групи), якій здійснює контроль за їх виконанням.

Висновки, зроблені аудитором при виконанні кожного розділу плану і програми відображаються в його робочих документах. Вони є основою для підготовки аудиторського висновку і формування думки про достовірність фінансової звітності та обліку в їх суттєвих аспектах.

2.2. Робочі документи аудитора

Хід аудиторської перевірки та її результати мають бути документально оформлені. Документальне оформлення аудиту вважається однією із найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Основною метою підготовки робочих документів є підтвердження того, що аудиторська перевірка була проведена відповідно до прийнятих принципів аудиту.

Відповідно до МСА 230 "Документація", документація означає матеріали, підготовлені аудитором або одержані ним у зв’язку з проведенням аудиторської перевірки та зберігаються у нього. Робочі документи можуть бути у формі даних на папері, на плівці, на електронних чи інших носіях.

Зміст робочої документації є питанням професійного судження аудитора. Склад, форму і кількість робочих документів аудитор визначає в кожному конкретному випадку самостійно.

Робочі документи аудитора мають відповідати ряду певних вимог:

– містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не брав участі у цій перевірці, міг скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;

– документи мають бути складені під час перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки аудиторського висновку не припускається;

– повинні враховувати інформацію не лише звітного періоду, що перевіряється, а й дані попередніх періодів;

– давати можливість оцінити фінансову звітність згідно з встановленими критеріями і ознаками;

– містити інформацію необхідну чи корисну при наступних аудиторських перевірках;

– відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві і ступінь довіри до неї;

– фіксувати проведені аудиторські перевірки та оцінки системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої облікової політики і відповідність бухгалтерського одліку встановленим принципам, стандартам, вимогам і чинному законодавству;

– документи мають бути складені чітко і розбірливо, скорочення або умовні позначення, що використовуються, повинні бути пояснені.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов'язкові реквізити: назва аудиторської фірми, назва підприємства-клієнта, назва документа, період перевірки, зміст (викладення аудиторських процедур, методи та прийоми аудиторської перевірки, отримані результати, висновок аудитора по факту перевірки), порядковий номер, номер сторінки в аудиторському досьє, прізвище аудитора, що склав документ, його підпис та дата складання документа.

Конкретний склад і зміст робочих документів визначається аудитором, виходячи з характеру проведеної роботи, типу і складності підприємства-клієнта, стану бухгалтерського обліку та надійності системи внутрішнього контролю клієнта.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тема 1. Об’єкти аудиторської діяльності | Тема 3. Організація аудиторських послуг
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 1284; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.022 сек.