Види, правові основи класифікації інформації та її правові характеристики

Законом України “Про інформацію” визначені основні види інформації такі як: статистична інформація; адміністративна інформація (дані); масова інформація; інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; правова інформація; інформація про особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; соціологічна інформація (ст. 18 закону).

Статистична інформація - це “офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя”.

Статистика, як постачальник даних, мусить знати потреби окремих груп користувачів, мати уяву про те, яка інформація, в якій формі і в які терміни буде потрібна різним групам користувачів, в т.ч. податковій міліції. Для цього податкова міліція, в свою чергу, повинна знати, які статистичні дані, на основі якого методу збирання, з якою періодичністю, з яким рівнем диференціації і в який термін можуть бути надані статистикою. Інформація повинна надходити до користувача цілеспрямовано, при цьому механізми надання (поширення) статистичної інформації можуть бути використані різні в залежності від виду інформації.

Відповідно до Закону України "Про державну статистику" від 17.09.1992 року № 2614-ХІІ забезпечується відкритий доступ до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень.

Під адміністративною інформацією розуміються “офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції.

Масова – це “публічно поширювана друкованими або аудіовізуальними засобами інформація”, адресується необмеженому колу осіб, користувачам або особисто (орієнтована на певну групу осіб або визначеного індивідуума).

Ознака масовості інформації є лише статистичним показником реального процесу інформаційної циркуляції, індикатором значимості інформаційних відносин. Особливості інформаційного обміну необхідно розглядати в динаміці, оскільки право регулює саме відносини, а не статику відносин.

У визначенні правового режиму інформації принципове значення мають її правові аспекти: якісний, що розкриває масовість інформації (загальнодоступної, відкритої), як інформації суспільної для всіх, та кількісний - поширення інформації для широкої мережі її користувачів. Кількісний аспект похідний від якісного.

В ст. 21 Закону України “Про інформацію” роз'яснюється, що інформація державних органів, в т.ч. щодо діяльності органів податкової міліції, доводиться до відома зацікавлених осіб, шляхом опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- і аудіовізуальні засоби (радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис) масової інформації.

Аудіовізуальна інформація – це “зорова інформація, що супроводжується звуком” відповідно до ст. 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 13 березня 1997 року.

Доступ до відкритої інформації забезпечується поширенням її засобами масової інформації відповідно до Закону України від 23 вересня 1997 року «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», яким визначено форми, порядок всебічного й об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 року втручання в діяльність засобів масової інформації не допускається. Гарантією забезпечення цього права є встановлення відповідальності, а саме підставами відповідальності посадових осіб органів державної влади є їх втручання в професійну організаційно-творчу діяльність засобів масової інформації та в індивідуальну професійну творчу діяльність журналістів, інші посягання на свободу інформаційної діяльності.

Втручання державних органів, відповідно до ст. 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення”, у творчу діяльність телерадіоорганізацій, а також цензура, як контроль за ідеологічним змістом передач забороняються; контролюється лише зміст інформації.

Засоби масової інформації не мають права перекручувати інформацію, публікувати відомості справ з розслідування.

Як зазначається в ст. 2 Закону України ”Про інформаційні агентства” від 28 лютого 1995 року інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах розголошувати дані, що становлять державну таємницю, або іншу інформацію, яка охороняється законодавством, публікувати матеріали, які розкривають тактику і методику розслідування.

Слід зазначити, що законодавчі акти є єдиними, що застосовуються при захисті відкритої інформації від несанкціонованого тиражування чи при захисті від зловживань службовим становищем під час роботи з інформацією. Тому норми щодо правовідносин, предметом яких є відкрита інформація, потребують постійного вивчення, вдосконалення та корегування.

Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо (ст. 22 закону).

Джерелами правової інформації є Конституція України, закони і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, управлінські рішення, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2002 року № 57/5 затверджена Інструкція про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (далі Реєстру), що регулює правові відносини щодо порядку та умов одержання нормативно-правових актів, доступності і відкритості правової інформації, яка створена на виконання Указу Президента України від 27 червня 1996 р. № 468 "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" [86] та постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 376 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним". Інформація із Реєстру може надаватися на паперових носіях; у вигляді комп'ютерного файла; шляхом безпосереднього доступу до інформаційного фонду Реєстру, при цьому забезпечується цілісність та гарантується копія еталонним текстам при перегляді їх тільки на екрані комп'ютера користувача Реєстру. При роздрукуванні цих копій на папір чи переписуванні їх у файли будь-якого іншого формату автентичність отриманих у такий спосіб текстів еталонним текстам Реєстру не забезпечується.

З 1994 р (21 жовтня) діє Угода про обмін правової інформації між країнами-учасниками СНД, що регламентує порядок інформаційних обмінів в рамках спеціально розробленого тематичного переліку. Необхідно забезпечити створення такого інформаційного продукту який би на високому рівні репрезентував би Україну. Кожна сторона країни-учасниці несе відповідальність за повноту, точність, достовірність і своєчасність надання інформації. Інтегрована база даних багатосторонніх домовленостей надає право на отримання, поширення і використання інформації в межах Угоди, що, потребує створення адекватного інформаційного законодавства у країн-учасниць, відповідно до системи правової інформації.

Не приєднання України до вищезазначеної Угоди дозволяє зробити висновок про неготовність управлінських структур держави працювати в інформаційному середовищі країн СНД, що значно допомогло б при розкритті багатьох корумпованих угрупувань, в т.ч. щодо повернення ПДВ в галузі енергоресурсів, розкриття яких пов’язане з нормами міжнародного права.

Інформація про особу – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (ст.23закону), отриманих від джерел, що визначені в законі, зібрані органами податкової міліції в межах своїх повноважень.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє середовище (ст. 24 закону). До цієї інформації закон відносить енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що надаються уповноваженими на те державними органами.

Соціологічна інформація: документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів (ст. 25 закону).

Законом України «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994 року № 80/94-ВР визначено поняття “ інформація в автоматизованій системі ” - це сукупність усіх даних і програм, які використовуються в автоматизованій системі незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення”.

Умовно інформацію можна поділити на: естетичну - походженням своїм зобов’язана різним сполученням звуків, запахів, світла, кольорів; що виникають у природі; семантичну - як наслідок діяльності людей, наприклад, повідомлення про вчинений злочин, інформація зібрана на місці злочину; спеціальну (наукова, художня, технічна, гуманітарна).

В залежності від сфери виникнення інформація є: елементарна (нежива природа); біологічна ( світ тварин і рослин); соціальна (суспільства).

Інформація являє собою певний відбиток соціальної дійсності, зокрема інформація, може бути: офіційна і неофіційна; загальна і галузева; горизонтальна і вертикальна, пряма і непряма; документальна. Розрізняють інформацію за змістом і цільовим призначенням; за ознакою адресності (кому направляється і від кого виходить); за характером носія; за можливими соціальними наслідками; за доступністю, як політичну, духовну, науково-технічну, економічну, соціальну, міжнародну, екологічну, а також в рамках управління: інформація може бути вхідною/вихідною, для/від керівника, органу, посадових осіб.

Відомості, дані, повідомлення можливо класифікувати за: функціональним призначенням; характером діяльності; відношенням інформації до суб'єкта; типом зв'язку користувача з зовнішнім середовищем, в залежності від: необхідності фіксації (підлягає чи не підлягає реєстрації); ступеня додаткової обробки перед використанням; сфери застосування (універсальна, спеціалізована, спеціальна: положення, накази, розпорядження ін.); ступеня комплектності (комплектна /некомплектна); кількісних характеристик (відомості ймовірні, семантичні ін.); упорядкованості (систематизована/несистематизована); регламентації часом (постійна /періодична); простором, джерелом опублікування; корисності (цінності), обсягу та стабільності (вичерпна/потребує доповнення), ін.

Різнять інформацію на аналітичну, прогнозну, довідкову, для ознайомлення, в якості рекомендації, іншу.

Цільове призначення інформації пов’язане з використанням інформації в залежності від мети. Зв’язок понять “ціль” ї “сутність” інформації передбачає поняття “цінність інформації”.

Її обсяг – визначається кількістю знаків, характеризує межі інформації;

повнота як відповідність обсягу потребі (використовується для визначення змісту, найбільш істотних параметрів інформації);

надійність – відсутність помилок в інформації, яка передається;

вірогідність – ступінь відповідності описового характеру характеристикам особливостей явища, що досліджується;

надмірність - збільшення обсягу при відсутності збільшення нових відомостей;

швидкість – визначається кількістю переданої (обробленої) інформації в часі (залежить від технічних засобів, інформаційних систем).

Для інформації характерні наступні якості: придатність та допустимість до обробки та для аналізу; системність, здатність до багаторазового використання. Інформація, як своєрідний предмет, має якості тривалого існування в часі, неодноразового використання, тиражування, існує як засіб комунікації (спілкування), має здатність втрачати значимість з надходженням нових відомостей.

В ст. 5 Закону України “Про інформацію” закріплені принципи, зокрема: законність одержання, використання, поширення і зберігання інформації; гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність та свобода обміну інформацією; об'єктивність, вірогідність, повнота і точність інформації.

Презумпція відкритості інформації і захист інформаційних прав... в контексті інформаційної політики означає орієнтацію на забезпечення вільного використання інформації, втілення в життя конституційного права на вільний пошук, одержання, виробництво і поширення інформації.

Дата добавления: 2014-01-11