Питання 1. Організаційні форми підприємницької діяльності

План

Тема 5. Теорія фірми

Сучасна українська організаційна культура.

При визначенні моделі сучасної української організаційної культури за основу береться модель І. Каганца, який виділив два типи української культури: хліборобську та лицарську (козацьку).

Лицарська культура є тім організуючим фактором, який добре сприймається українцями.

Отже, в український моделі культурі необхідно враховувати особливості масової "хліборобської" складової національного характеру, але будуватися вона повинна на цінностях його лицарської складової.

Становлення українського менеджменту неможливо без відродження лицарської культури,

Українська культура повинна поєднати максимальну свободу і демократичність з максимальною жорстокістю та дисципліною, хліборобську м'якість і лицарську жорстокість, свободу творчості та виробничу дисципліну, особисту ініціативу та силу колективних дій. Ця модель однозначно зорієнтована на реалізацію творчого потенціалу кожної людини відповідно до її природних нахилів. Вона повинна нести людям свободу.

1. Організаційні форми підприємницької діяльності.

2. Фактори виробництва та вимірювання їх продуктивності. Закон спадної віддачі факторів виробництва. Максимізація прибутку (виробничий підхід)

3. Ізокванта, ізокоста, умова мінімізації витрат.

4. Види витрат виробництва та їх динаміка у коротко- та довгостроковому періоді.

5. Правило максимізації прибутку (ринковий підхід).

Підприємницька діяльність – самостійна, ініціативна діяльність, заснована на власному ризику з метою отримання прибутку чи іншої економічної вигоди.

Підприємницька діяльність має ряд принципів:

1. Економічна свобода.

2. Економічна рівноправність всіх форм власності та господарювання.

3. Економічна відповідальність за результати своєї діяльності.

Підприємницька діяльність здійснюється в двох формах – індивідуальній та колективній. Індивідуальне підприємництво полягає у здійсненні відповідної діяльності фізичними особами – окремими людьми без створення підприємства. Колективна форма передбачає створення юридичної особи – підприємства.

Основні організаційні форми підприємницької діяльності зводяться до трьох основних груп, які розрізняються за формою власності, кількістю власників та відповідальністю – одноосібне володіння, партнерство і корпорація. Кожна з них має свої переваги, недоліки та сфери застосування.

Одноосібне володіння – підприємство, яке знаходиться у власності однієї особи, яка здійснює самостійну діяльність у власних інтересах. Власник повністю отримує прибуток підприємства, але і повністю відповідає за понесені збитки.

Переваги: 1) його легко організувати; 2) повна свобода дій власника; 3) одноосібне отримання прибутку є стимулом ефективного ведення справ.

Недоліки: 1) фінансові ресурси обмежені, отже, фірма не може здійснювати крупномасштабну діяльність; 2) виконання власником всіх функцій управління підприємством вимагають високої кваліфікації, часто можливі прорахунки; 3) необмежена відповідальність.

Партнерство – підприємство, яке знаходиться у спільній власності та під спільним управлінням двох або більше осіб, кожний з яких має свою частку у прибутках.

Переваги: 1) легко організувати; 2) через більше число власників можлива спеціалізація в управлінні; 3) фінансові ресурси не такі обмежені і кредит отримати легше.

Недоліки: 1) можливий конфлікт інтересів власників стосовно розвитку підприємства, труднощі управління: 2) фінанси все ще обмежені для здійснення крупномасштабної діяльності; 3) тривалість існування партнерства є непередбачуваною. Вихід одного з партнерів може привести до ліквідації або реорганізації підприємства; 4) необмежена відповідальність не лише за свої прорахунки, але і за прорахунки партнерів.

Корпорація – підприємство, відділене від його власників. Статутний капітал корпорації розділений на акції. Акція – це цінний папір, який свідчить про внесок інвестора у статутний капітал і дає право участі у управлінні та на частку у прибутках корпорації. Прибуток, що припадає на акцію називається дивідендом.

Переваги: 1) найбільш ефективна форма залучення великого капіталу людей та кредитів банків; 2) обмежена відповідальність власників; 3) легше організувати крупномасштабну діяльність, використовувати технології масового виробництва, спеціалізацію управління; 4) зміна власника або всіх власників не веде до ліквідації корпорації.

Недоліки: 1) тривалість та складність організації; 2) потенційні можливості зловживань обмеженою відповідальністю; 3) проблема подвійного оподаткування. Прибуток корпорації обкладається податком на прибуток, а потім та частина, яка йде на дивіденди, обкладається прибутковим податком з громадян; 4) розділення функцій власності та управління може призвести до конфлікту інтересів власників та управляючих стосовно розвитку підприємства, розподілу прибутку, виплати дивідендів.

Фірма – це найменування, під яким підприємства чи їх об’єднання здійснюють самостійну господарську діяльність. Фірмові найменування захищені законодавством.

Головною метою фірми є отримання максимального прибутку.

Для максимізації прибутку існують два підходи – виробничий (скільки ресурсів потрібно, щоб прибуток був максимальний) та ринковий (скільки продукції виготовити, щоб прибуток був максимальним). Перший передбачає детальний аналіз факторів виробництва та віддачі від них, другий зосереджений на витратах та виручці.

Питання 2. Фактори виробництва та вимірювання їх продуктивності. Закон спадної віддачі факторів виробництва. Максимізація прибутку (виробничий підхід)

Фактори виробництва – це ресурси, які використовуються в процесі виготовлення товарів та послуг. Три основні фактори виробництва:

1) земля. (всі використовувані у виробництві природні ресурси).

2) капітал – матеріальні та фінансові ресурси, які беруть участь у процесі виробництва. (грошові кошти, кредити банків, обладнання та станки, споруди заводів, складські приміщення та ін.)

3) праця – робоча сила людей, які беруть участь у виробництві.

Виробнича функція фірми показує максимальний обсяг випуску продукції, який фірма може виготовити при заданому наборі факторів виробництва. Найбільш відомим прикладом є функція Кобба-Дугласа, яка має вигляд:

Фірми розраховують такі показники продуктивності факторів виробництва: сукупний, граничний і середній продукт (у натуральній і вартісній формі).

Сукупний продукт (ТР) – це загальна кількість продукції, яка виробляється за допомогою певної кількості факторів виробництва.

Сукупний продукт у грошовій формі (ТРМ) – це вартість (виручка від реалізації) сукупного продукту, який виробляється за допомогою певної кількості факторів виробництва.

Середній продукт (АР), або продуктивність фактору – кількість продукції, яка припадає в середньому на одну одиницю фактору виробництва.

Середній продукт у грошовій формі (АРМ) – вартість середнього продукту, який припадає в середньому на одну одиницю фактору виробництва.

Граничний продукт (МР), або гранична продуктивність фактору – додаткова кількість продукції, вироблена за допомогою однієї додаткової одиниці даного фактору виробництва, або зростання сукупного продукту, викликане зростанням використання даного фактору на одиницю.

Граничний продукт у грошовій формі (МРМ) – вартість граничного продукту, виробленого за допомогою однієї додаткової одиниці фактору виробництва.

При зростанні граничного продукту, зростають і сукупний, і середній. При зменшенні граничного продукту, середній продукт знижується, але повільнішими темпами. Отже, граничний і середній продукт досягають максимуму в одній точці. Поки граничний продукт залишається додатним, сукупний зростає, але все більш повільно. Коли граничний продукт дорівнює нулю, сукупний продукт досягає максимуму. Коли граничний продукт від’ємний, сукупний продукт знижується.

Закон спадної віддачі факторів виробництва: по мірі зростання використання певного фактору (при незмінній величині інших факторів) досягається обсяг виробництва, після якого граничний продукт кожної наступної одиниці цього фактору буде зменшуватись.

Визначення обсягу факторів виробництва, що максимізує прибуток.

Правило максимізації прибутку (виробничий підхід): комбінація ресурсів є такою, що максимізує прибуток, якщо виражена у грошовій формі величина граничного продукту, виготовленого останньою одиницею кожного фактору виробництва, дорівнює ціні цього фактору.

або

Дата добавления: 2014-01-11