Організація процесу планування

ЕТАПИ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ

ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

ПРОЦЕС ПЛАНУВАННЯ В БАНКАХ

МЕТОДИ ХЕДЖУВАННЯ РИЗИКІВ АКТИВІВ ТА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

СТРАТЕГІЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ 2.5. СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ПАСИВАМИ

Тема 3. Органи управління та організаційна структура банку........ 27

3.1. Характеристика органів управління банком..............................................

3.2. Формування організаційної структури банку...........................................

3.3. Фінансова структура банку............................................................................

Тема 4. Система планування банківської діяльності........................... 38

4.4. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА СТВОРЕННЯ БЮДЖЕТІВ..........

Тема 5. Управління капіталом банку..............................................................

1. Власний капітал банку, його склад, структура, функції...........................

2. Політика формування капіталу банку.............................................................

3. Дивідендна політика банку................................................................................

4. Емісійна політика банку......................................................................................

Тема 6. Управління зобов'язаннями банку...................................................

1. Сутність менеджменту зобов'язань банку,

його цілі і завдання.....................................................................................................

2. Депозитна політика банку: сутність і значення............................................

3. Управління процесом залучення коштів

на рахунки в банку....................................................................................................

4. Управління залученням недепозитних ресурсів банку...............................

Тема 7. Управління активами і пасивами банку.......................................

1. Управління активами і пасивами банку:

сутність і необхідність.............................................................................................

2. Еволюція підходів до управління активами і пасивами

банків............................................................................................................................

3. Управління процентним ризиком банку.........................................................

4. Управління валютним ризиком банку.............................................................

Контрольні запитання..............................................................................................

Тестові завдання

Тема 8. Управління кредитним портфелем банку......................................

1. Сутність і значення кредитного портфеля банку..........................................

2..Кредитна політика як основа управління кредитним портфелем банку....

3. Методи ціноутворення банківських кредитів................................................

4 Кредитний ризик та управління ним.................................................................

5 Управління проблемними кредитами банку...................................................

Контрольні запитання..............................................................................................

Тестові запитання....................................................................................................

Тема 9. Управління інвестиційним портфелем банку..............................

1. Інвестиційний портфель банку: сутність та функції....................................

2. Інвестиційна політика як основа управління портфелем

цінних паперів банку.................................................................................................

3. Управління процесом формування портфеля цінних

паперів банку..............................................................................................................

4. Оперативне управління портфелем цінних паперів банку.........................

Контрольні запитання.............................................................................................

Тестові завдання........................................................................................................

Тема 10. Управління ліквідністю банку.........................................................

1. Сутність і значення ліквідності банку..............................................................

2. Технологія управління банківською ліквідністю..........................................

3. Методи оцінки потреби банку в ліквідних коштах......................................

4. Методи управління ліквідністю банку.............................................................

Контрольні запитання..............................................................................................

Тестові завдання........................................................................................................

Тема11. Управління прибутковістю банку..................................................

1. Сутність прибутку банку та основні засади управління ним....

2. Управління формуванням прибутку банку....................................................

3. Управління процесом розподілу прибутку банку.......................................

4. Аналіз прибутковості банку...............................................................................

Контрольні запитання..............................................................................................

Тестові завдання........................................................................................................

Вступ

Дисципліна «Фінансовий менеджмент банку» належить до нор­мативних навчальних дисциплін програми професійної підготов­ки спеціалістів і магістрів з економіки та підприємництва, що орієнтована на опанування студентами сучасних методик управ­ління фінансовими аспектами діяльності банку.

Вивчення курсу спирається на знання, здобуті в процесі студі­ювання курсів «Банківські операції», «Облік та аудит у банках», «Аналіз банківської діяльності» тощо.

Метою дисципліни є набуття базових знань з теорії та прак­тики управління грошовими потоками, активами й пасивами, прибутковістю та ризиками банку; усвідомлення необхідності управління фінансами банку на системній основі, формування в студентів умінь використовувати набуті знання в конкретних виробничих ситуаціях.

Завдання навчальної дисципліни:

- розкрити сутність, цілі та провідні методологічні засади фінансового менеджменту в банку;

- охарактеризувати особливості організаційної побудови та системи управління банком;

- визначити роль планування в системі управління банком;

- сформувати в студентів усвідомлення необхідності систем­ного підходу до управління ризиками та прибутковістю, активами, зобов'язаннями, капіталом і позабалансовою діяльністю банку;

- навчити студентів ефективно використовувати інструмен­ти фінансового управління діяльністю банку;

- поглибити загальну фахову підготовку студентів.

«Фінансовий менеджмент банку» - спеціальний курс, пред­метом якого є вивчення суті управління банком, інструментів цього управління з метою отримання прибутку в розмірі, не ниж­чому від передбаченого стратегічним та бізнес-планом банку.

У навчальному посібнику викладено основний зміст розділів програми відповідно до вимог директивних документів в галузі економіки і підготовки фахівців у вищій школі, а також вимог кваліфікаційної характеристики фахівця. Основна увага приділя­ється найбільш складним питанням курсу, недостатньо висвітле­ним у навчально-методичній літературі з дисципліни.

Розглядаються такі питання:

- управління фінансами банків; місце і роль фінансового менеджменту в комплексній системі управління банком; стратегія фінансового менеджменту, особливості її форму­вання та реалізації; фінансова система банку; управління нею в цілому й у поелементному розрізі;

- поняття, загальні принципи та цілі організації управління активами й пасивами; зокрема стратегія та політика управ­ління ліквідністю, валютним і процентним ризиками;

- управління капіталом банку й джерелами ресурсів банку, що включає управління послугами з ведення депозитів, управління недепозитними пасивами та позабалансове фінансування;

- механізм розробки оптимальної кредитної політики і тех­ніки надання кредитів;

- механізм формування інвестиційної політики банку та ме­тодологія управління портфелем цінних паперів;

- управління прибутком банку.

ТЕМА 1

Основні засади фінансового менеджменту

банку

1.1. Фінансовий менеджмент банку: сутність та основні складові елементи

Фахівці з менеджменту вважають управління сучасним банком однією з найбільш складних сфер людської діяльності, оскільки в умовах становлення ринкових відносин банки опинилися в центрі суперечливих і важкопрогнозованих процесів, що відбу­ваються в економіці, політиці та соціальній сфері. Кризові яви­ща в банківському бізнесі, з одного боку, пов'язані з макроекономічними проблемами, що ззовні впливають на діяльність бан­ків, а з іншого - зі значним впливом внутрішніх чинників, серед яких, крім проблем фінансового характеру, значне місце посіда­ють труднощі в галузі управління, технологій та організації власної діяльності.

Для банків України характерними є:

- відсутність власної обґрунтованої концепції розвитку та управління;

- недосконалість кадрової політики, тобто системи підбору, навчання та розміщення персоналу;

- недосконала система інформаційного забезпечення проце­су управління;

- недосконала система аналізу, планування та прогнозу­вання;

- слабкі горизонтальні зв'язки між структурними підроз­ділами, і, як наслідок, неузгодженість роботи банку та прийняття неефективних рішень;

- відсутність цілісного комплексу внутрішньобанківської документації, що регламентує всі аспекти діяльності, ро­бить прозорими для клієнтів та працівників процедури підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень.

Основним наслідком зазначеного вище є неефективна робота банку з клієнтами; будь-який бізнес, особливо банківський, має бути націлений на надання клієнту найкращих послуг у міні­мальні строки. Від того, наскільки швидко управлінські органи кредитних установ відреагують на зміни в зовнішньому середо­вищі та здійснять реорганізацію системи управління, залежати­ме їх майбутнє. Можна впевнено прогнозувати, що банки, які бажають не тільки вижити, але й вийти на якісно новий рівень розвитку, визнають необхідність значних змін, насамперед, у технології надання послуг, підходах до реалізації основних за­вдань діяльності банку, організаційній структурі та системі фі­нансового управління.

Питання банківського, і особливо фінансового, менеджменту в Україні належать до найменш розроблених. Це пов'язано з тим, що в Україні до останнього часу не було ринкової економіки і, відповідно, потреби в розвитку цієї науки, а тим більше практич­ній діяльності. Окремі розробки у сфері фінансового менеджменту були розрізненими і мали суто теоретичний характер. У світовій практиці існують різноманітні універсальні принципи, методи і практичні посібники з фінансового менеджменту. Однак механіч­не копіювання та використання зарубіжних моделей в умовах України внаслідок специфіки її розвитку не тільки неприйнятне, але й неможливе. Виникає необхідність у такій теоретичній базі, яка була б адаптована до умов розвитку ринкової економіки в нашій країні і закріплювала б практичні навички управління фі­нансами з урахуванням кризових явищ та інших можливих труд­нощів. Особливо гостро стоїть проблема розвитку теоретичних ос­нов фінансового менеджменту в банках, тому виникає необхід­ність дослідити цю сферу банківської діяльності.

Процес дослідження найкраще починати з визначення місця і ролі управління фінансами в системі менеджменту в банку.

Поняття «фінансового менеджменту» в банку можна розгля­дати, з одного боку, як напрямок діяльності і як орган управ­ління (практичний аспект), а з іншого - як науковий напрямок (теоретичний аспект).

При цьому фінансовий менеджмент банку має свої особли­вості, пов'язані зі специфікою банківської діяльності. На відмі­ну від підприємств, основна діяльність яких - виробництво то­варів, послуг і торгівля, банки є фінансово-кредитними інститу­тами, основна діяльність яких сконцентрована на фінансових ринках. Якщо на підприємстві фінансові операції - необхідна складова ефективного ведення основної виробничої діяльності, то для банків фінансові операції складають зміст діяльності, і суть управління фактично полягає в управлінні фінансами.

Крім зазначених вище, можна виділити такі галузеві особли­вості фінансового менеджменту банку.

- об'єктивна необхідність управління залученими фінансо­вими ресурсами;

- більш жорсткий рівень державного регулювання діяль­ності банків;

- широка номенклатура операцій, що визначаються функ­ціонуванням банків на декількох фінансових ринках;

- пряма залежність не тільки від кон'юнктури або стану ринку банківських послуг, але й від стану національної, а в окремих випадках і світової, економіки;

- більш високий рівень потенційних ризиків у процесі діяль­ності.

Отже, поняття «фінансовий менеджмент банку» значно шир­ше, ніж «фінансовий менеджмент на підприємстві». Можна ска­зати, що, з одного боку, управління фінансами банку є, по суті, управлінням його операціями, а з іншого — це частина взаємоза­лежного процесу, в якому можна виокремити управління ліквід­ністю банку, управління фінансовими ризиками банку, управ­ління прибутковістю банку та ефективністю виконання окремих видів банківських операцій.

Як орган управління фінансовий менеджмент являє собою комплекс структурних підрозділів, на які покладені функції управ­ління фінансами. Керівники таких структур є фінансовими ме­неджерами. Для ефективного здійснення своїх функцій фінансо­вий менеджер зобов'язаний:

- знати суть і зміст різноманітних фінансових відносин і операцій банку;

- уміти здійснювати аналіз впливу різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників на результати фінансової діяльності;

- уміти «читати» й аналізувати фінансову та управлінську звітність;

- уміти проводити необхідні фінансово-економічні розра­хунки;

- знати світовий і вітчизняний досвід управління фінанса­ми та відомі методи і прийоми управління фінансами в різних типових ситуаціях.

Як науковий напрямок або система економічного управління фінансовий менеджмент містить теоретичні питання управління фінансами та організації фінансової діяльності в банку.

При управлінні фінансами банку слід дотримуватися таких принципів:

- комплексний характер управління;

- урахування специфіки функціонування конкретного бан­ку і стану розвитку кредитної системи;

- раціональне ранжування прикладних управлінських за­вдань з урахуванням стратегічних цілей і поточних за­вдань діяльності банку;

- чітке визначення і формалізоване закріплення функціональ­них обов'язків, прав і відповідальності всіх учасників про­цесу управління;

- виконання нормативних вимог до діяльності банків з боку держави і недопущення застосування до банку фінансо­вих і адміністративних штрафів;

- забезпечення необхідного зв'язку з іншими напрямками банківського менеджменту.

Як система економічного управління фінансовий менеджмент являє собою сукупність організаційно-структурної підсистеми (об'­єкт та суб'єкт управління), функціональної підсистеми (інстру­менти управління), підсистеми забезпечення, ефективна взаємо­дія яких спрямована на досягнення цілей функціонування банку (табл. 1.1).

Ключовою складовою фінансового менеджменту банку є ці­льові підсистеми, оскільки для ефективного функціонування будь-якої системи необхідно, щоб процеси, що відбуваються в ній, були цілеспрямованими, тобто необхідно мати певну систему ці­лей, на досягнення яких орієнтується управління.

В економічній літературі цілі класифікують на загальні, або глобальні, які розробляються для банку в цілому, та специфіч­ні, що розробляються за основними видами та напрямками діяль­ності структурних підрозділів на основі загальних цілей або орі­єнтирів.

Загальні цілі відбивають концепцію розвитку банку, і, як правило, розробляються на довгострокову перспективу. Вони визначають основні напрямки розвитку банку, що потребує точ­ного формулювання цілей та їх узгодження з ресурсами.

Розподіл ресурсів в економічній системі з урахуванням чис­ленних зовнішніх та внутрішніх обмежень зумовлює необхід­ність порівняльного аналізу цілей за ступенем їх пріоритет­ності та врахування їх взаємозв'язку, тому одночасно з форму­люванням цілей відбувається їх ранжування за принципом пріо­ритетності.

Таблиця 1.1. Структура фінансового менеджменту банку

Основні й допоміжні цілі сучасного вітчизняного банку наве­дені на рис. 1.1.

Іншу групу цілей складають специфічні цілі, що розробля­ються в рамках загальних цілей за основними напрямками ді­яльності в кожному структурному підрозділі банку та можуть виражатися в кількісних та якісних показниках.

Побудову схеми функціонування фінансового менеджменту в банку доцільно здійснювати на основі принципових підходів, а також змісту підсистем, розглянутих вище. На основі цих підхо­дів розроблено схему побудови фінансового менеджменту управ­ління банком (рис. 1.2).

Для того щоб розкрити сутність фінансового менеджменту в банку, необхідно визначити суть і значення кожного елемента.

Організаційно-структурна підсистема містить об'єкт та суб'єкт фінансового управління.

Об'єктами управління є:

- капітал;

- залучені та запозичені ресурси;

Рис. 1.1. Ієрархія цілей банківських установ

- активи;

- фінансовий інструментарій;

- ліквідність і платоспроможність;

- банківські продукти та операції;

- фінансові результати й податки.

Як суб'єкти управління можна визначити відповідальну осо­бу або групу осіб, що мають право приймати рішення та несуть відповідальність за ефективність процесу фінансового управлін­ня філіями банку.

Фінансовий менеджмент є однією з підсистем менеджменту в банку і об'єднує в собі низку взаємопов'язаних функцій: фінан­сове планування, фінансовий аналіз, регулювання, фінансовий контроль.

Рис. 1.2. Основні складові фінансового менеджменту банку

Тут і далі аналіз, планування, регулювання і контроль бу­дуть розглядатися в частині управління фінансами, тому:

- з усієї системи економічного аналізу виокремлюється лише фінансовий аналіз;

- у системі планування розглядається тільки фінансове, а стратегічне й тактичне планування - лише як підґрунтя формування фінансових планів;

- регулювання розглядається як комплекс казначейських функцій;

- у системі контролю виокремлюється сфера фінансового контролю.

Фінансове планування - управління процесами створення, розподілу та використання фінансових ресурсів банку, що реалі­зується в розробці деталізованих фінансових планів.

Нерозривний зв'язок всіх ланок фінансового управління бан­ком забезпечує фінансове регулювання.

Регулювання - це об'єктивний процес, основою якого є окрес­лення меж, яке здійснюється за допомогою різноманітних методів та відповідних їм інструментів для досягнення певної мети, що передбачає вплив на об'єкт управління для усунення відхилень від заданих параметрів (графіків, планів, установлених норм і нормативів).

Основними функціями фінансового регулювання є: оператив­не управління прибутковістю банку; оперативне управління фі­нансовими ризиками банку; оперативне управління грошовими коштами з метою підтримання необхідної ліквідності банку.

Фінансовий контроль - система контролю, що забезпечує кон­центрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрям­ках діяльності банку, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених бюджетами та прийняття оператив­них управлінських рішень, які забезпечують її нормалізацію.

Фінансовий аналіз - процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності банку з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забез­печення ефективного розвитку.

Важливою складовою фінансового менеджменту банку є під­системи забезпечення, які складаються з:

а) нормативного забезпечення:

- зовнішнього - закони, постанови, накази;

- внутрішнього - інструкції, методичні вказівки, нор­мативи, норми тощо, що розробляються банком та регулюють його фінансову діяльність;

б) інформаційного забезпечення - економічна, комерційна, фінансова та інша звітність й інформація;

в) технологічного забезпечення;

г) кадрового (трудового) забезпечення.

Отже, фінансовий менеджмент банку являє собою сукуп­ність форм організації внутрішніх фінансових відносин, способів формування фінансових ресурсів та їх використання з метою до­сягнення поставлених перед банком цілей з урахуванням мінли­вих умов зовнішнього середовища.

1.2. Системи та методи фінансового планування

Основою функціональної системи управління банком є плану­вання його діяльності з подальшим контролем за реалізацією розроблених планів.

Насамперед, необхідно визначитися із самим поняттям «пла­нування в банку». Згідно з логікою прийняття рішень плану­вання являє собою визначення пріоритетів подальшого розвитку банку на основі аналітичної обробки отриманої інформації про стан і динаміку умов ринкового середовища. Для того щоб план не залишився тільки набором цифр, він повинен передбачати засоби досягнення (інструментальний набір) поставлених орієн­тирів (показників), тобто визначати значною мірою етапи конт­ролю і регулювання.

Для банку, на відміну від інших суб'єктів господарської діяльності, основу механізму планування діяльності складає фінансове планування, що є, по суті, процесом розробки сис­теми фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку банку необхідними фінансовими ре­сурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Слід зазначити, що фінансове планування - це основна та найбільш відповідальна складова фінансового менеджменту в банку. Воно дає початок процесу фінансового управління бан­ком, визначає його мету, перспективу, певну послідовність дій, вибір методів та засобів діяльності, їх необхідні пропорції.

Фінансове планування в банку передбачає розробку системи планів і внутрішніх показників фінансової установи, що забезпе­чує економічний розвиток банку, підвищення ефективності акти­вів, збільшення доходів і зростання ринкової вартості акцій.

Фінансове планування має забезпечити відповідність між рі­шеннями, що приймаються в даний період, і прогнозами розвит­ку в майбутньому.

Фінансове планування ґрунтується на:

- стратегічному плані розвитку банку в частині визначення концепції його розвитку, формування стратегічних цілей банку;

- тактичному плані на майбутній період (як правило, рік) у частині визначення заходів і встановлення конкретних завдань щодо досягнення стратегічних цілей, розроблен­ня тактики виконання поставлених завдань (стратегії роз­витку бізнесу) тощо.

Фінансове планування в банку передбачає:

- розробку і узгодження фінансової моделі банку;

- формування прогнозного балансу ресурсів і вкладень, роз­рахунок прогнозних фінансових результатів, складання плану руху капіталу, плану банківських операцій, плану розробки та впровадження нових банківських продуктів і послуг;

- формування бюджетів банку;

- встановлення лімітів витрат на утримання банку, визна­чення мінімальної, достатньої маржі та дохідної частини бюджету, розрахунок податкових платежів і обов'язко­вих відрахувань;

- розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Чинники, які впливають на специфіку планування в різних банках:

- розмір банку;

- фінансовий стан;

- організаційна структура і механізм прийняття рішень;

- розгалуженість мережі філій;

- участь у банківському консорціумі;

- перспективи структурних змін;

- гострота конкурентної боротьби;

- рівень складності операцій банку;

- необхідність виконання нормативних вимог;

- бажання і потреби клієнта.

Систему фінансового планування в банку можна подати як сукупність стратегічного, тактичного та оперативного фінансо­вого планування (характеристику див. в табл. 1.2).

Усі системи фінансового планування банку є взаємопов'яза­ними і реалізуються в певній послідовності.

Вихідний етап планування - стратегічне фінансове плану­вання, що передбачає визначення основних напрямків і цільо­вих параметрів фінансової діяльності банку шляхом вибору за­гальної фінансової політики банку, яка, у свою чергу, визначає завдання і параметри тактичного фінансового планування - про­цесу, що забезпечує перетворення цілей, завдань банку і заходів щодо їх виконання в конкретні абсолютні і відносні показники та нормативи, відповідно до яких необхідно здійснювати управ­ління філіями банку в плановому періоді.

Тактичне фінансове планування складає основу розробки та доведення до безпосередніх виконавців бюджетів за всіма аспе­ктами діяльності банку. Оперативне фінансове планування дія­льності банку пов'язане з визначенням оптимальних фінансо­вих операцій та перерозподілом фінансових ресурсів між підроз­ділами банку.

Початковим етапом фінансового планування є розробка основ­них напрямків і цільових параметрів розвитку банку, у рамках яких у подальшому визначаються завдання та параметри тактич­ного й оперативного фінансового планування.

Таблиця 1.2. Системи фінансового планування діяльності банку

Основою фінансового планування в банку є фінансова полі­тика - складова загальної політики банку, зміст якої визнача­ється прийнятою банком концепцією розвитку фінансів, страте­гічними цілями, що розкривають основні напрямки формуван­ня, розподілу й використання фінансових ресурсів та сукупністю заходів, що здійснюються органами управління для досягнення поставлених цілей.

Фінансова політика являє собою систему довгострокових цілей фінансової діяльності та найефективніших шляхів їх досягнення.

Як частина загальної політики розвитку банку фінансова по­літика має підпорядкований характер відносно неї і повинна бути узгоджена з її цілями та напрямками. Разом з тим фінансова політика сама справляє значний вплив на формування загальної політики економічного розвитку банку.

Тактичне фінансове планування діяльності банку — це про­цес пошуку оптимального розв'язання фінансових завдань бан­ку в межах стратегічних фінансових цілей банку.

Метою даного виду планування є оцінка поточних перспектив банківського бізнесу і відповідне планування його діяльності, щоб найраціональніше і з максимальним прибутком використати на­явні ресурси з урахуванням потенційних можливостей ринку.

Необхідність тактичного планування визначається важливіс­тю розробки фінансових планів, що дають змогу визначити дже­рела фінансування банку на майбутній період, сформувати стру­ктуру доходів та витрат, передбачити побудову його активів та пасивів на кінець запланованого періоду.

Як правило, формуються два види фінансових планів банку — балансовий та план доходів і витрат. Основним недоліком фінан­сових планів діяльності банку є їх необґрунтованість і неточність через невирішеність фундаментальних питань: які саме ресурси і як потрібно використати для досягнення поставлених цілей.

Бюджет — це фінансовий план, що охоплює всі напрямки діяльності організації та дає змогу порівнювати всі понесені ви­трати й отримані результати у фінансових термінах на майбут­ній період часу в цілому і за окремими під періодами.

Характеризуючи функції бюджетів, слід зазначити, що вони виступають як:

- економічний прогноз - основні планові рішення прийма­ються під час розробки стратегічного фінансового плану, процес формування бюджету, власне кажучи, є перероб­кою цих прогнозів;

- основа для контролю - у міру реалізації закладених у бюджеті планів реєструються фактичні результати діяль­ності банку. Порівнюючи фактичні показники з заплано­ваними, можна здійснювати так званий бюджетний конт­роль;

- засіб координації - бюджет являє собою виражений у вар­тісних показниках план діяльності банку;

- основа для постановки завдання - розробляючи бюджет на наступний період, необхідно приймати рішення завчас­но, до початку діяльності в цей період.

Існує безліч класифікацій бюджетів банку. Розглянемо найвідоміші з них (див. табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Класифікація бюджетів банку

Як бачимо, існує велика кількість різних підходів до бюджетування в банку, що істотно розрізняються за різними критерія­ми. Кожен з них має певні переваги та недоліки порівняно з іншими, тому неможливо назвати той чи інший тип бюджету - вання найкращим.

Бюджет банку представлений, насамперед, бюджетом активів і пасивів (БАП), бюджетом доходів і витрат (БДВ), бюджетом руху грошових коштів (БРГК) і кошторисом капітальних вкла­день. їх характеристику наведено в табл. 1.4.

Бюджетування - це технологія складання, коригування, контролю й оцінки виконання бюджетів, а тому бюджетування перетворюється в основу основ усіх технологій внутрішньобанківського управління.

Таблиця 1.4. Технологія планування показників бюджету банку

Продовження табл. 1.4.

Розрізняють два основних методи бюджетування - зверху вниз (top-dоwn) і знизу вверх (bottom-up).

Під час бюджетування «зверху вниз» бюджет будується ви­ходячи з цілей і обмежень, поставлених керівництвом банку, на основі яких відбувається розподіл ресурсів.

Технологічно це відбувається в такий спосіб: спочатку форму­ються і веріфікуються бюджетні цілі для банку в цілому, потім на їх основі формуються бюджети великих підрозділів банку, які, у свою чергу, також поділяються на менш великі бюджети і т.п.

Недоліком даного методу є значні витрати на дослідження ринкових тенденцій, розроблення стратегії банку і, нарешті, на побудову реалістичного прогнозу.

Крім того, централізоване планування діяльності підрозділів викликає негативну реакцію з боку співробітників різних бізнес-центрів, незадоволених втручанням у їх роботу, оскільки центра­лізоване складання бюджету в багатофіліальному банку не може врахувати всіх особливостей кожного окремого регіону. На сьо­годні цей метод бюджетування є популярним серед великих бан­ків у розвинених країнах, адже він забезпечує широкі можли­вості у сфері стратегічного планування.

Бюджетування «знизу вверх», навпаки, передбачає облік і оформлення бюджетних планів окремих підрозділів, які після затвердження складають основу бюджетів більш великих струк­тур і, в остаточному підсумку, усього банку. Технологічно де відбувається шляхом збору й обробки бюджетної інформації від виконавців і керівників нижнього рівня до керівників більш ве­ликих підрозділів, а потім до керівництва банку. Основна пере­вага цього методу - урахування особливостей реальної роботи на місцях, порівняно менша конфліктність, а також зниження управ­лінських витрат. З іншого боку, відсутність стратегічного центра­лізованого планування залишає банк без чітко поставлених ці­лей і змушує жити сьогоднішнім днем. Крім того, створюються умови для штучного завищення планових витрат і заниження доходів з боку бізнес-центрів з метою створити собі більш ком­фортні умови роботи. Таким чином, короткочасний позитивний ефект від впровадження даного методу надалі може обернутися відставанням від конкурентів і невмінням пристосуватися до мін­ливих умов зовнішнього середовища.

Таким чином, можна дійти висновку, що обидва методи ма­ють певні переваги й недоліки і жоден з них не можна назвати оптимальним. Найперспективнішими є комплексні методики, що дають змогу організації поєднати обидва методи бюджетування. Наприклад, побудова первинних бюджетів за методикою «вверх» з подальшим коригуванням даних бюджетів відповідно до цілей стратегічного планування за методикою «вниз». При цьому ос­новним завданням системи бюджетування є узгодження цілей організації, обумовлених топ-менеджментом, і реальних деталь­них знань про шляхи досягнення цих цілей, які є в персоналу бізнес-центрів.

Вибір найбільш зручної та якісної системи бюджетуван­ня, залежить, насамперед, від самого банку - його величини, структури, спеціалізації тощо. Тільки ретельний аналіз діяль­ності кредитної організації в поєднанні зі знанням особливос­тей різних типів бюджетування дасть змогу зробити правиль­ний вибір і розробити оптимальну технологію банківського бюджетування.

1.3. Системи та методи фінансового аналізу

У ході формування ефективної системи фінансового менеджмен­ту банку важливого значення набувають методики аналізу їх фінансово-господарської діяльності. Актуальними на сьогодні є питання поглибленого аналізу таких напрямків, як резерви зро­стання показників фінансової діяльності, доходи та витрати, раціональність грошових потоків, фінансовий стан тощо.

Поняття «фінансовий аналіз» має досить широке тлумачен­ня, причому як у вітчизняній, так і в зарубіжній економічній теорії немає єдиної думки щодо його суті. У вітчизняній науці дане питання досліджують учені двох економічних наук - еконо­мічного аналізу й фінансового менеджменту.

Фінансовий аналіз як практичний напрямок або як вид управ­ління передує прийняттю рішень з фінансових питань, а потім узагальнює й оцінює результати рішень на основі підсумкової інформації.

Фінансовий аналіз як наука вивчає фінансові відносини, ви­ражені в категоріях фінансів і фінансових показників. При цьо­му роль його в управлінні банком полягає в тому, що він є самостійною функцією управління, інструментом фінансового управління і методом його оцінки.

Отже, фінансовий аналіз банку - це процес дослідження фі­нансового стану та основних результатів фінансової діяльності банку з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.

У сучасному банку фінансовий аналіз не просто елемент фі­нансового управління, а його основа, оскільки фінансова діяль­ність, як відомо, є переважною в банку. Управління цією діяль­ністю неможливе без аналізу.

Фінансовий аналіз у банку передбачає:

- визначення значень показників і нормативів діяльності бан­ку, встановлених зовнішніми регулятивними органами;

- визначення й аналіз показників, що характеризують про­цес управління активами і зобов'язаннями банку в ціло­му та управління окремими видами його активних та па­сивних операцій;

- визначення та аналіз показників, що характеризують про­цес управління комісійними й торговельними операціями банку;

- визначення значень внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь ризику (у тому числі ризику ліквід­ності) банківських операцій;

- визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку та ефективності процесу управління капіталом (влас­ними коштами) банку;

- визначення показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності банку;

- визначення й аналіз показників ефективності окремих під­розділів банку та окремих видів операцій, аналізу чинни­ків, що впливають на показники ефективності.

За цілями проведення фінансовий аналіз банку поділяється на різні форми залежно від таких критеріїв (рис. 1.3):

Рис. 1.3. Класифікаційні ознаки фінансового аналізу банку

1. За обсягом аналітичного дослідження розрізняють повний та тематичний фінансовий аналіз.

Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності та всіх характеристик фінансово­го стану банку в комплексі.

Відомо, що однією з основних цілей банку є отримання при­йнятних для нього фінансових результатів з дотриманням пев­них обмежень. У свою чергу фінансовий стан - узагальнена, комплексна характеристика банку - відбиває рівень дотримання банком у своїй діяльності обмежень (мінімального розміру абсо­лютної і відносної величини капіталу, рівня властивих активам ризиків і ліквідності, вартості придбання пасивів, загального ризику тощо).

Повний фінансовий аналіз дає змогу оцінити ступінь досяг­нення цілей управління, його ефективність; при цьому фінансо­вий стан банку більше характеризує ефективність його фінансо­вого управління, ніж управління в цілому.

Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окре­мих аспектів фінансового стану банку.

Об'єктами тематичного фінансового аналізу в банку, насам­перед, можуть бути показники фінансових результатів, резуль­тативності й фінансового стану; показники ефективності систе­ми фінансового управління; ефективності банківських послуг, операцій, технологій, систем тощо.

Тематичний фінансовий аналіз є інструментом реалізації окре­мих видів фінансового управління (активів, пасивів, ліквідності, ризиків, капіталу тощо) й методом їх наступної оцінки.

У ході управління активами основним завданням їх є досяг­нення найвищої прибутковості з дотриманням необхідного рівня ліквідності і припустимого рівня ризикованості. Це завдання можна здійснити тільки на основі системного аналізу фінансо­вих активів у зазначених напрямках і цілеспрямованих діях з формування відповідної структури активів.

Управління пасивами пов'язане з аналізом коштів, що не дають доходів; вивченням основних напрямків пошуку необхід­них кредитних ресурсів для виконання зобов'язань перед клієн­тами і для розвитку активних операцій; аналізом можливих спо­собів залучення «недорогих» ресурсів.

Аналіз є основним методом управління ризиками. З його до­помогою досліджуються та оцінюються умови виникнення ризи­ку, масштаби передбачуваного збитку, способи попередження ризику, джерела його відшкодування.

Багато видів управління активами банку, зокрема управлін­ня кредитами, інвестиціями, комерційними операціями з неру­хомістю, відповідають видам банківської діяльності. Тому її фі­нансові показники є індикаторами якості управління даними видами активів.

2. За суб'єктом аналізу розрізняють внутрішній та зовніш­ній фінансовий аналіз банку.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність банку;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей та інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для корис­тувачів.

На відміну від внутрішнього відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Відмінність у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різним інформаційним забезпеченням і завданнями, які вирішують оби­два види аналізу.

Основним змістом внутрішнього аналізу банку є:'

- аналіз капіталу;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності;

- оцінка ділової активності;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності і факторів, що на них впливають;

- аналіз ліквідності та платоспроможності тощо.

Цей аналіз здійснюється аналітиками банку і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

3. За об'єктом фінансового аналізу банку розрізняють: ана­ліз фінансової діяльності банку в цілому; аналіз фінансової дія­льності окремих структурних підрозділів, центрів фінансової від­повідальності банку; аналіз окремих фінансових операцій банку.

Під час першого аналізу предметом вивчення є фінансова ді­яльність банку в цілому без виокремлення його структурних оди­ниць та підрозділів.

Аналіз фінансової діяльності окремих структурних підрозді­лів, центрів фінансової відповідальності банку, як правило, спря­мований на дослідження рівня та ефективності використання фінансового потенціалу (витрат). Ця форма аналізу базується на результатах управлінського обліку.

Предметом аналізу окремих фінансових операцій банку мо­жуть бути окремі операції, пов'язані з формуванням і викорис­танням фінансових ресурсів банку.

4. За періодом проведення є такі види аналізу:

а) попередній фінансовий аналіз - пов'язаний з вивченням умов здійснення фінансової діяльності банку в цілому або здійснення окремих фінансових операцій;

б) поточний фінансовий аналіз - здійснюється в контроль­них цілях в процесі реалізації окремих фінансових планів або проведення окремих фінансових операцій для опера­тивного впливу на хід фінансової діяльності;

в) підсумковий фінансовий аналіз - здійснюється банком за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дає змогу більш глибоко та повно проаналізувати фінансовий стан та ре­зультати фінансової діяльності банку порівняно з поперед­нім та поточним аналізом, оскільки базується на звітних матеріалах статистичного та бухгалтерського обліку;

г) перспективний фінансовий аналіз - має на миті визначен­ня ймовірного майбутнього стану банку за умови збере­ження поточних тенденцій або у випадку внесення змін в управління фінансами банку.

Особливістю фінансового аналізу діяльності банку є те, що результати аналізу використовуються як база для всіх інших функцій:

- результати попереднього аналізу - оцінені показники ви­користовуються в процесі фінансового планування;

- результати поточного аналізу - у процесі прийняття рі­шень під час виконання регулятивних функцій;

- результати підсумкового й перспективного аналізу - ви­користовуються під час виконання контрольних функцій, а також у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку.

Відповідно до концепції побудови ієрархічної системи управ­ління банком фінансовий аналіз доцільно поділяти на такі ос­новні види: стратегічний фінансовий аналіз, тактичний фінансо­вий аналіз та оперативний фінансовий аналіз. Кожному з пере­рахованих видів аналізу має відповідати певна його сфера та періодичність здійснення його функцій.

У табл. 1.5 наведені основні характеристики окремих видів фінансового аналізу діяльності банку.

Для вирішення конкретних завдань фінансового менеджмен­ту застосовується низка спеціальних систем та методів аналізу, що дають змогу отримати кількісну оцінку результатів фінансо­вої діяльності в розрізі окремих її аспектів як в статиці, так і в динаміці.

Таблиця 1.5. Види фінансового аналізу діяльності банку

Характеристику основних систем фінансового аналізу наве­дено в табл. 1.6.

Горизонтальний аналіз базується на вивченні динаміки окре­мих фінансових показників у часі. Під час використання даної системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників фінансової діяльності за ряд періодів та визначають­ся загальні тенденції їх зміни або тренду.

Вертикальний (структурний) аналіз передбачає визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних фак­торів на кінцевий результат. Під час здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) передбачає роз­рахунок відношень між окремими абсолютними показниками фінансової діяльності банку, визначення взаємозв'язків показ­ників. Під час використання цієї системи аналізу визначають­ся різноманітні відносні показники, що характеризують окре­мі результати фінансової діяльності банку та рівень його фі­нансового стану.

Порівняльний аналіз ґрунтується на зіставленні значень окре­мих груп аналогічних показників між собою. Під час викорис­тання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних та відносних відхилень показників, що порівнюються.

Таблиця 1.6. Системи фінансового аналізу

Інтегральний аналіз передбачає визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому інтегральний ана­ліз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник поділяють на окремі складові, так і зворотним (син­тез), коли його окремі елементи об'єднують у загальний ре­зультативний показник.

Отже, фінансовий аналіз діяльності банку як складова підси­стеми функціонального забезпечення фінансового менеджменту передує прийняттю рішень з фінансових питань, будучи етапом, операцією й умовою їх прийняття (інформаційно-аналітичним забезпеченням), а потім узагальнює та оцінює результати рішень на основі підсумкової інформації.

1.4. Системи та методи внутрішнього фінансового

контролю

В основі функціональних підсистем фінансового менеджменту важливу роль у підвищенні ефективності управління доходами й витратами, ліквідністю та бюджетним процесом відіграють сис­теми і методи фінансового контролю. Рівень організації фінансо­вого контролю безпосередньо впливає на стійкість банку, сприяє удосконаленню системи фінансового управління ним, забезпечує підпорядкування діяльності банку фінансовій політиці, що про­водиться його керівництвом.

Фінансовий контроль - система, яка забезпечує концентра­цію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямках фі­нансової діяльності банку, своєчасне виявлення відхилень фак­тичних результатів від запланованих та прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію.

Призначенням фінансового контролю є оперативне порівнян­ня основних планових (нормативних) і фактичних показників, щоб виявити відхилення і визначити взаємозв'язок та взаємоза­лежність цих відхилень з метою впливу на ключові фактори нормалізації діяльності банку.

З огляду на це, основними функціями фінансового контролю банку є:

- спостереження за ходом реалізації фінансових завдань, встановлених системою планових фінансових показників і нормативів;

- визначення ступеня відхилення фактичних результатів фі­нансової діяльності банку від запланованих;

- діагностування за розмірами відхилень серйозних погір­шень у фінансовому стані банку та істотного зниження темпів його фінансового розвитку;

- розроблення оперативних управлінських рішень щодо нор­малізації фінансової діяльності банку відповідно до перед­бачених цілей і показників;

- коригування в разі необхідності окремих цілей і показни­ків фінансового розвитку банку у зв'язку зі зміною зовніш­нього фінансового середовища, кон'юнктури фінансового ринку і внутрішніх умов роботи банку.

Як бачимо, фінансовий контроль не обмежується здійснен­ням лише внутрішнього контролю за фінансовою діяльністю банку та фінансовими операціями, але є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв'язку між формуванням інфор­маційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням і внутрішнім фінансовим контролем у банку.

Основні етапи фінансового контролю наведені на рис. 1.4.

На першому етапі визначають об'єкт контролю. Об'єктом фі­нансового контролю є управлінські рішення за основними аспек­тами формування, розподілу та використання фінансових ресур­сів банку.

На другому етапі визначають види та сфери фінансового кон­тролю. Відповідно до концепції побудови системи фінансового контролю він поділяється на такі основні види:

- стратегічний контроль;

- поточний контроль;

- оперативний контроль.

Кожному із зазначених видів контролю має відповідати пе­вна його сфера та періодичність здійснення його функцій. У табл. 1.7 наведені основні характеристики окремих видів фінансового контролю в банку.

Наступний етап передбачає формування системи пріоритетів контрольних показників. Усю систему показників, що входять у сферу кожного виду фінансового контролю, доцільно ранжувати за ступенем значущості. Під час такого ранжування обираються пріоритети першого рівня як найважливіші з контрольних показ­ників даного виду контролю; потім формується система пріори­тетів другого рівня, показники якого знаходяться у факторному зв'язку з показниками пріоритетів першого рівня; аналогічно формується система пріоритетів третього та наступних рівнів.

Такий підхід до формування системи контрольних показни­ків полегшить надалі виявлення причин відхилення фактичних величин від передбачених відповідними завданнями.

Під час формування системи пріоритетів слід враховувати, що вони можуть мати різний характер для окремих типів центрів від­повідальності, для окремих напрямків фінансової діяльності, для різних аспектів формування, розподілу та використання фінансо­вих ресурсів. Однак при цьому має бути забезпечене як ієрархічне зіставлення всіх контрольних показників банку в цілому, так і їх узагальнення за окремими напрямками фінансової діяльності.

Рис. 1.4. Основні етапи побудови системи контролю в банку

Після визначення та ранжування переліку контрольних фі­нансових показників виникає необхідність встановлення кількісних стандартів за кожним з них. Такі стандарти мо­жуть визначатися як в абсолютних, так і у відносних показ­никах. Крім того, такі кількісні стандарти можуть мати стабіль­ний або змінний характер (змінні кількісні стандарти можуть

Таблиця 1.7. Характеристика окремих видів фінансового контролю в банку

використовуватися під час контролю показників гнучких бюд­жетів, для коригування стандартів під час зміни облікової став­ки, темпів інфляції тощо). Стандартами виступають цільові показники фінансової політики, показники поточних планів і бюджетів, система державних та встановлених банком норм і нормативів.

Наступним етапом контролю є побудова системи моніторингу показників, яка складає основу фінансового контролю і є, по суті, розробленим у банку механізмом постійного спостереження за контрольними показниками формування та використання фі­нансових ресурсів, визначення розмірів відхилень фактичних ре­зультатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень.

Побудова системи моніторингу контрольних фінансових по­казників охоплює такі основні етапи:

1. Побудова системи інформативних звітних показників за кожним видом фінансового контролю, який являє собою первин­ну інформаційну базу спостереження, необхідну для подальшого розрахунку агрегованих за банком окремих аналітичних абсолют­них та відносних фінансових показників, що характеризують рівень формування й використання фінансових ресурсів банку.

2. Розроблення системи узагальнених (аналітичних) показ­ників, які відображують фактичні результати досягнення перед­бачених кількісних стандартів контролю, що здійснюється в чіт­кій відповідності з системою контрольних показників. При цьо­му забезпечується повне зіставлення кількісного вираження вста­новлених стандартів і контрольних фінансових показників. Під час розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окре­мих узагальнених (аналітичних) показників з використанням первинної інформаційної бази спостереження та методів фінансо­вого аналізу.

3. Визначення структури та показників форм контрольних звітів виконавців з метою формування системи носіїв контроль­ної інформації. Для забезпечення ефективності фінансового ко­нтролю форма звіту має бути стандартизована і містити таку інформацію:

- фактично досягнуте значення контрольного показника по­рівняно з передбачуваним;

- розмір відхилення фактично досягнутого значення конт­рольного показника від передбачуваного;

- факторний аналіз розміру відхилення, якщо контрольний показник можна кількісно поділити на окремі складові;

- пояснення причин негативних відхилень за показником у цілому та окремими його складовими;

- визначення осіб, винних у негативному відхиленні показ­ника, якщо це відхилення викликане внутрішніми фак­торами діяльності* підрозділу, філії та банку в цілому;

- визначення контрольних періодів за кожним видом фі­нансового контролю та кожною групою контрольних по­казників.

Контрольний період за видами контролю та групами показ­ників визначається терміновістю реагування, необхідною для ефективного управління фінансами в даному банку. Враховуючи цей принцип, доцільно виділяти:

- щотижневий (декадний) контрольний звіт;

- щомісячний контрольний звіт;

- квартальний контрольний звіт.

Перед проведенням аналізу виявлених відхилень слід з'ясу­вати, є дане відхилення випадковим чи регулярним. У випадку, якщо відхилення має разовий характер і не відіграє значної ролі в досягненні цільових планових показників, виконувати аналіз, оцінку і коригування цього відхилення нераціонально.

Оцінка відхилень фактичних показників від встановлених, як правило, проводиться такими способами: за допустимими межами; за впливом на прибуток.

Під час аналізу відхилень за допустимими межами всі відхи­лення поділяються на такі групи:

- позитивні відхилення (фактичний дохід перевищує запла­нований, фактичні витрати менше, ніж бюджетні);

- негативні відхилення (фактичний дохід менше, ніж за­планований, фактичні витрати більше за бюджетні);

- негативне допустиме відхилення;

- негативне критичне відхилення.

Важливе значення під час фінансового контролю має вивчен­ня причин, що викликали появу відхилень від встановлених параметрів. Під час аналізу відхилень слід розрізняти контро­льовані і неконтрольовані причини. Неконтрольовані причини відхилень пов'язані зі змінами в зовнішньому середовищі. Банк може певною мірою впливати лише на контрольовані причини.

Контрольовані причини відхилень можна поділити на дві групи:

1)відхилення, що виникли в результаті планування та по­в'язані з помилками в процесі складання прогнозів. Вони можуть бути викликані недостатністю інформації; недо­стовірним прогнозом розвитку; невідповідними методами планування;

2) відхилення, пов'язані з реалізацією планів як результат діяльності банку.

У практиці аналізу причин відхилень розрізняють аналіз, орієнтований на минуле, і аналіз, орієнтований на майбутнє (на перспективу). При цьому аналіз відхилень з орієнтацією на пер­спективу можливий у тому випадку, коли в банку здійснюється регулярний прогноз розвитку контрольних параметрів. Порівню­ючи планові й прогнозні величини, можна оцінити ймовірні від­хилення в перспективі, а також виявити причини можливих відхилень. Прогнозоване відхилення є попередженням про те, що запланована мета може бути не досягнута і що мають бути розроблені заходи щодо їх усунення.

За наявності значних відхилень залежно від їх причин мож­ливі два альтернативні рішення:

1) коригування або перегляд фінансових планів, якщо ре­зультати контролю вказують на те, що подальше їх ви­конання в такому вигляді є недоцільним;

2) внесення відповідних коректив у дії для досягнення за­планованих цілей.

За результатами аналізу здійснюється коригування фінансо­вих планів і бюджетів, якщо їх подальше виконання в такому вигляді є недоцільним, або перегляд дій, спрямованих на досяг­нення визначених цілей.

Останнім етапом контролю є формування системи алгоритмів дій щодо усунення відхилень. Принципову систему дій у цьому випадку наведено на рис. 1.5.

«Нічого не робити». Така форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір відхилень (негативних або позити­вних) значно нижче за передбачуваний критерій критичного роз­міру відхилень.

«Усунути відхилення». Дана система дій передбачає проце­дуру пошуку та реалізації резервів із забезпечення виконання цільових планових чи нормативних показників. При цьому резер­ви безпосередньо залежать від аспектів фінансової діяльності ба­нку та окремих фінансових операцій.

«Змінити систему планових (бюджетних) показників». Така система дій використовується, по-перше, у тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності

Рис. 1.5. Алгоритм дій щодо усунення відхилень контрольних показників

банку обмежені або взагалі відсутні; по-друге, коли фактично досягнуті показники значно перевищують планові, тобто розроб­лені плани недостатньо напружені, що, як правило, є наслідком недосконалої системи планування. У цьому випадку за резуль­татами фінансового моніторингу вносяться пропозиції щодо ко­ригування системи цільових нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція щодо призупинен­ня окремих операцій і навіть діяльності окремих центрів фінан­сової відповідальності.

Таким чином, фінансовий контроль є важливою складовою фінансового менеджменту банку. Він забезпечує зворотний зв'я­зок, звертаючи увагу менеджерів на значні відхилення від запла­нованих показників, що дає змогу приймати оперативні управ­лінські рішення, спрямовані на виконання поставлених завдань.

Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність та охарактеризуйте функції фінансового менеджменту банку.

2. Що є стратегічною метою управління фінансами банку?

3. Назвіть галузеві особливості фінансового менеджменту банку.

4. Що є суб'єктом та об'єктом управління фінансами банку?

5. Які складові містить блок забезпечення процесу управління фінансами банку?

6. Назвіть інструменти управління фінансами банку.

7. Охарактеризуйте сутність та значення фінансового плануван­ня в банку.

8. Що є базою для фінансового планування в банку?

9. Розкрийте механізм фінансового планування на основі бю­джетів.

10. Охарактеризуйте технологію планування показників бюдже­ту банку.

11. У чому полягають функції фінансового регулювання як інстру­менту фінансового управління?

12. Визначте сутність та значення фінансового аналізу в банку.

13. Які форми фінансового аналізу в банку ви знаєте?

14. Назвіть головні напрямки фінансового аналізу в банку.

15.3а допомогою яких показників можна оцінити ефективність

управління банком?

16. Розкрийте сутність та функції фінансового контролю в банку.

17. Назвіть види фінансового контролю.

18. 3а якими напрямками здійснюється аналіз відхилень від за­планованих показників?

19. Які вимоги висувають до інформаційного забезпечення управ­ління фінансами банку?

20. Назвіть складові системи показників інформаційного забез­печення фінансового менеджменту банку.

Тестові завдання

1. Спостереження за ходом реалізації фінансових завдань, вста­новлених планових фінансових показників та нормативів перед­бачає:

а) фінансовий аналіз;

б) фінансовий контроль;

в) фінансове регулювання;

г) фінансове планування.

2. Вплив на об'єкт управління для усунення відхилень від пла­нів, графіків, встановлених норм та нормативів - це:

а) фінансове планування;

б) фінансове регулювання;

в) фінансовий аналіз;

г) фінансовий контроль.

3. Визначення значень внутрішніх показників та нормативів, що регулюють ступінь ризику банківських операцій, передбачає:

а) фінансовий аналіз;

б) фінансовий контроль;

в) фінансове регулювання;

г) фінансове планування.

4. Який метод бюджетування забезпечує досягнення стратегіч­них цілей банку:

а)бюджетування «зверху вниз»;

б) бюджетування «знизу вверх»;

в) комбіноване бюджетування;

г) метод бюджетування не впливає на забезпечення досяг­нення стратегічних цілей банку?

5. Бюджет, що розробляється на певний період, по завершенні якого процедура розробки бюджету повторюється, - це:

а) періодичний бюджет;

б) послідовний бюджет;

в) бюджет з нуля.

6. Поточне фінансове планування передбачає:

а) розробку фінансової політики за всіма основними напрям­ками діяльності банку;

б) розробку бюджетів та платіжних календарів;

в) розробку плану доходів і витрат та балансового плану.

7. Аналіз, що здійснюється з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності та всіх характеристик фінансового стану банку, - це:

а) внутрішній фінансовий аналіз;

б) повний фінансовий аналіз;

в) поточний фінансовий аналіз.

8. Результати попереднього аналізу використовуються:

а) у процесі фінансового регулювання;

б) у процесі фінансового контролю;

в) у процесі фінансового планування.

9. Результати поточного аналізу використовуються:

а) у процесі фінансового планування;

б) у процесі прийняття рішень при виконанні регулятивних функцій;

в) при виконанні контрольних функцій;

г) у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку.

10. Результати перспективного аналізу використовуються:

а) у процесі фінансового планування;

б) у процесі прийняття рішень при виконанні регулятивних функцій;

в) при виконанні контрольних функцій;

г) у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку.

Дата добавления: 2014-01-11