Рекламний ярмарковий фольклор

Реклама стаціонарних зазивал.

Тексти стаціонарних зазивал не дуже відрізнялися від "криків вулиць" – вони народжувалися в загальній фольклорній стихії. Відмінність в тому, що в них додавалися наполегливі жести: перехожих хапали за рукав, щоб затягнути в свою крамничку або таверну, часом не даючи спокійно продовжувати свій шлях.

Серед пересічних зазивал – торговців і шинкарів – зустрічаються й свого роду "інтелігенти" Середньовіччя – публічні переписувачі. Вони розташовувалися в людних місцях, переважно на центральних площах великих міст, і наочно виставляли на загальний огляд каламар (чорнильницю), зв’язки відточених пір’їв, стопки дорогого пергаменту, а з 14 століття – вже паперу.

У солідних торговельних точках поступово роль зазивали відокремлювалася від тих, хто безпосередньо здійснював пропоновану послугу. Але це відбудеться пізніше, ближче до "осені Середньовіччя". До цього ж часу в різних регіонах Європи прагнули врегулювати надмірну жестову і вербальну активність зазивал, що переходила в рекламну агресію.

В австрійському містечку Мурау оголошується розпорядження: "Там, де пекарі або їх підмайстри торгують поруч на площах або в крамницях, забороняється переманювати один у одного покупців, тягнути їх до себе, стверджуючи, що у нього, мовляв, найкращий хліб. Необхідно, щоб ніхто не створював перешкод іншому продавати його хліб, але дозволяв би покупцеві, не закликаючи його, брати хлібу того, у кого той захоче".

Ще одним підтвердженням спроб регламентації агресії зазивав є розділ Регістру ремесел і торгівлі: "Ніхто не може і не повинен зазивати, ні залучати покупця, який стоїть біля іншого прилавка або в іншого вдома; а якщо хто так робить, він платить королю 5 су штрафу і 5 су братству ". Суворо заборонялося приставати до перехожих в центральних міських кварталах власникам "пристойних" магазинів, фешенебельних закладів. Неважко здогадатися, що заборони і раніше завзято порушувалися. Втім, проблеми ефективної регламентації рекламної діяльності не вирішені і сьогодні.

На перших етапах ярмарки скликалися один раз на рік, але співвідносилися між собою так, щоб завершення в одному місці супроводжувалося початком такої в іншому європейському місті. Протягом осінньо-зимово-весняних місяців створювалася хронологічний ланцюжок.

Значною частиною рекламних текстів, які народжуються в розпалі ярмаркової метушні, емоційної збудженості продавців і покупців, є облудна ("дута") реклама. В англійських джерелах вона названа puff-advertsing. Саме на ярмарках використання облудних прийомів і хитрувань дозволяло зібрати з простаків і роззяв добрий прибуток. Але й за межами ярмаркових площ облудної реклами було достатньо.

Отже, усна реклама європейського Середньовіччя мала безліч різновидів. Деякі з них безумовно застаріли в наші дні, але досвід інших допомагає методи сучасних міжособистісних контактів, особливо тих, які відродилися сьогодні під впливом direct-marketing – прямого, безпосереднього продажу.

Дата добавления: 2014-01-11