Джерела формування оборотних коштів

Структура оборотних коштів

Структурою оборотних коштів називають кількісне співвідношення окремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, яке виража­ється у відсотках до їх підсумку.

Вона залежить від багатьох факторів, пов’язаних із характером виробництва, умовами постачання і збуту та організацією фінансової роботи і розрахунків. Тому структура, оборотних коштів галузей про­мисловості дуже різна і відбиває специфічні особливості виробництва і умови її реалізації.

Загальною характерною особливістю структури оборотних коштів галузей промисловості є їх раціональний розподіл по фазах кругообігу. Вони використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зай­нята у сфері виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу - лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів не бере безпосередньої участі у створенні вартості виготовленої продукції. За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72% (у тому числі на виробничі запаси та незакінчене виробництво припадає відповідно 48 та 20%), а у сфері обігу - 28% (з них біля 17% - вартість готової продукції, а 6% - грошові кошти).

Особливістю структури машинобудування є те, що частка оборотних коштів, зайнятих у виробничих запасах, нижча, а у незакінченому виробництві вища, ніж в середньому у промисловості. Це пояснюється тривалішим виробничим циклом виготовлення виробів у машинобудуванні в порівнянні із середнім циклом виробництва продукції в промисловості.

Вищий ступінь технічного оснащення в машинобудуванні в порівняні з іншими галузями промисловості дає відносно високу частку в структурі оборотних коштів малоцінного та швидкозношуваного інструменту і інвентаря та технологічної оснастки.

Формування оборотних коштів здійснюється із трьох джерел.

І. Власні кошти - це такі, які виділяються із власних ресурсів підприємств для формування нормованих оборотних коштів в мінімальних розмірах, тобто:

І/ початкові оборотні кошти у складі статутного фонду;

2/ прибуток підприємства;

З/ надходження від реалізації надлишків матеріальних цінностей.

Так як тривалість виробничого періоду і періоду обігу в процесі кругообігу оборотних коштів постійно змінюється, то в цих умовах формування оборотних коштів тільки із власних джерел, виходячи із максимальної потреби, неминуче приведе до постійного утворення над­лишку, а при утворенні їх за мінімальною потребою - нестачі. Тому із власних коштів підприємство формує нормовані оборотні кошти лише в мінімальних розмірах. Потреба в нормованих оборотних коштах понад мінімальну і в ненормованих оборотних коштах покривається із позичко­вих і залучених коштів.

2. Позичкові кошти - це кошти, які створюються за рахунок пози­чок підприємствам для формування нормованих понад мінімальні розміри і ненормованих оборотних коштів.

Це короткострокові кредити банку та позички із спеціальних фон­дів вищестоящих органів. Кошти у формі кредиту вступають в кругообіг на його початку або на окремій стадії і виходять з обігу підприємства після його завершення. На кожний новий кругообіг або його стадію промислові підприємства знову одержують позику.

3. Залучені кошти - це кошти, які тимчасово використовуються для формування нормованих понад мінімальні розміри і ненормованих обо­ротних коштів.

До них відносяться:

І) кошти фондів матеріального заохочення;

2) перехідна заборгованість по заробітній платі;

З) несплачені суми;

4) заборгованість по внесках до бюджету.

Ці кошти використовуються як резерв у тих випадках, коли в обо­роті коштів виникають безпосередні порушення і з’являється терміно­ва необхідність відновлення платоспроможності.

Дата добавления: 2014-01-11