Поняття комерційного найменування

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів та послуг

Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах

Оскільки права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки поширюються на територію країни, яка визнала їх такими, то з метою правової охорони у інших країнах необхідно одержувати охоронний документ, який би надавав права саме на цій території.

Специфіка об'єктів патентного права обумовлює різний підхід за­конодавця до вирішення цього питання. Так, для патентування про­мислового зразка у інших державах не існує ніяких обмежень. Що ж стосується винаходів та корисних моделей, то відповідно до ст. 37 За­кону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у цьому ви-

падку потрібне додержання певної процедури, оскільки, виходячи із суті об'єктів, можливі перешкоди для оформлення прав у іноземних державах.

Насамперед заінтересована особа повинна спочатку подати заявку на винахід чи корисну модель до Держдепартаменту, до відома якого і віднесене вирішення цього питання. Якщо протягом трьох місяців від дати подання заявки до заявника не надійде повідомлення про від­несення заявленого винаходу чи корисної моделі до державної таєм­ниці, з цього моменту він може патентувати об'єкт у інших державах. За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості іноземного патентування раніше зазначеного строку. Як­що патентування винаходу (корисної моделі) провадиться за проце­дурою Договору про патентну кооперацію¹, міжнародна заявка пода­ється до Держдепартаменту. Порушення цього порядку є підставою для визнання патенту України на зазначений об'єкт недійсним. Од­нак якщо заявник не має наміру отримувати правову охорону на тери­торії України, а бажає обмежитися лише зарубіжним патентуванням, ніякі негативні наслідки для нього не настають.

Необхідність подачі заяви спочатку до компетентного органу України і повідомлення про намір здійснення патентування за кордоном пояснюється тим, що державі потрібен час для визначення до­цільності залишення такого об'єкта у режимі таємності. Така дозвіль­на система іноземного патентування є досить поширеною у світі і її порушення тягне за собою застосування санкцій. Зокрема, у США у цьому випадку сплачується штраф у розмірі 10 тисяч доларів.

З 1 січня 2004 р. відносини щодо використання суб’єктами господарювання фірмових найменувань врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Згідно із приписами зазначених нормативно-правових актів змінено назву зазначеного об’єкта права інтелектуальної власності – на сьогодні у нових кодексах вжито термін “ комерційне (фірмове) найменування ” (ст. 420 ЦК України, ст. 155 ГК України), а по тексту зустрічається просто “комерційне найменування”.

Раніше чинне Положення про фірму, затверджене постановою ЦВК РНК СРСР “Про введення в дію Положення про фірму” від 22 червня 1927 р. (далі – Положення про фірму), як вбачається зі змісту постанови Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12 вересня 1991 р. № 1545-XII, діяло на території України доки відповідні відносини не були врегульовані законодавством України. Таким чином, із набранням чинності новими ЦК та ГК України норми Положення про фірму не повинні застосовуватися, позаяк саме з цього часу відносини щодо набуття та реалізації прав на комерційне (фірмове) найменування врегульовані ЦК та ГК України. На вказану обставину звертається увага і в листі Вищого господарського суду України від 14 січня 2004 р. № 05-3/31.

Передусім, варто наголосити, що і ЦК (ст. 420), і ГК (ст. 155) відносять комерційне найменування до об’єктів права інтелектуальної власності. Зі змісту ст. 154 ГК України вбачається, що ГК визначає лише особливості використання об’єктів права інтелектуальної власності у господарській діяльності, а загальне регулювання відносин щодо набуття та реалізації прав на всі об’єкти права інтелектуальної власності, включаючи і комерційне найменування, здійснюється на підставі норм ЦК України.

Недоліком у правовому регулюванні комерційних найменувань на сьогодні за новими кодексами, як і раніше за Положенням про фірму, є відсутність визначення зазначеного об’єкта права інтелектуальної власності або принаймні критеріїв, які б дозволяли відносити те чи інше позначення до комерційного найменування суб’єкта господарювання.

Дата добавления: 2014-01-11