Центри суперництва

1) Північноамериканський

2) Азіатсько тихоокеанський

3) Західна Європа

Північноамериканський. США: 1-е місце за об’ємами виробництва, ВВП=10трил.$, Разом з Канадою дають 30% ВВП розвинутих країн. США – країна базування основних ТНК, диктат в багатьох міжнародних організаціях, „Друга економіка” охоплює виробництво з кількістю зайнятих більше ніж 7 млн., велика роль $$$ в світі. (друга економіка – підприємства, капіталом даної держави, але поза її межами). США допомагає країнам, що розвиваються (США-2е місце, Японія-1е). Латинська Америка – велика зовнішня заборгованість, залежність від міжнародних організацій, пасивний платіжний баланс, конкурентно спроможність економік низька.

Західна Європа. ВНП=30% від суми всіх розвинутих країн (Японія=10%), на Європу приходиться 2/3 світової торгівлі товарами і 3/5 торгівлі послугами, ½ золотовалютних резервів розвинутих країн. Поступово зростають іноземні інвестиції:

Проблеми:

• дефіцитність бюджетів
• значна державна заборгованість багатьох країн
• високий рівень безробіття:

a) розвинута система соціальних гарантій

b) не завжди нормативно-правова система стимулює підприємницьку діяльність

Азіатсько-тихоокеанський (Японія)

· Японія – центр інтеграції в Азіатсько-тихоокеанський регіон (АТР)

· Значні темпи зростання

· Перше місце в АТР за виробництвом ВВП на душу населення; 1-е місце по чистим закордонним активам

§ Токійська біржа – 1е місце в світі за масштабами угод з цінних паперів; 2е місце за валютними операціями (1е – Лондонська)

§ АТЕС – азіатсько-тихоокеанський економічний союз.

Центри суперництва сформувались на початку 70-х рр. у зв’язку з цим в 1973 р. з’являється так звана „ трьохстороння комісія ”. З 80-х рр. це перетворилося в так звану 7-ку. Вже 2р. + Росія. Також розглядається питання про „десяту” (Індія, Китай)

3. Країни з перехідною економікою, їх проблеми:

Країни з перехідною економікою:

• Країни центральної Європи (Болгарія, Румунія, Албанія)
• Країни, де реформи йдуть мляво та нерішуче (Україна, Росія, Узбекистан, Молдова, Курдистан)
• Країни, де ринкові реформи зовсім не йдуть (Білорусь, Таджикистан, Туркменістан)

Успіхи: демонтований адміністративний апарат

Недоліки: зменшується середній рівень доходів (реальний)

4. Країни, що розвиваються, їх місце в світовій економіці

В основному це країни постачальники сировини: с/г, мінеральної

Серед них виділяються такі групи країн:

1. Нові індустріальні країни (НІК)
• Малі та великі „дракони”
• Темпи зростання 8-10%
• „ Малі дракони ” (Сінгапур, Пвд. Корея, Тайвань, Малазія)
• „ Великі дракони ” (Китай, Індія, Аргентина, Бразилія)
2. Найменш розвинуті країни

§ 36 країн менше 800$. Відсутність освіти, медицини.

§ Країни Екваторіальної Африки, Азія.

1. Нафтовидобувні країни. Іран, Ірак, Саудівська Аравія, Кувейт. Мала питома вага обробної промисловості (Щоб входити до розвинутих не обхідно мати не менше 17%).

Низький соціальний розвиток. Інші:

• економічна відсталість
• економічна залежність
• моно культурність
• відсутність кадрів
• значна фінансова заборгованість (2 трил.$)
• низький життєвий рівень
• відсутність соціального захисту
• справжнє соціальне розшарування

Залежність виробництва – в цій економіці підприємства є серединною ланкою конвеєру.

Монокультурна економіка – економіка зосереджена на виробництві на 1-3 товарів. Глобальна система преференцій на національні товари країн, що розвиваються, не накладається мито розвинутими країнами.

5. Основні проблеми і протиріччя світової економіки.

Проблеми:

1) визначення шляхів розвитку економіки

2) самозабезпечення населення (енергія, паливо) ресурсозбереження

3) Збереження екології, навколишнього середовища

4) Міграція населення

5) Сполучення ринку і регулювання на міжнародному рівні.

6) Криміногенність світової економіки

Протиріччя:

1) Між розвинутими країнами і тими, що розвиваються

2) Між розвинутими країнами.

3) Націоналізація-глобалізація

4) Стихія ринку – Регулювання

Міжнародні економічні відносини в системі міжнародної економіки.

1. Сутність МЕВ, фактори їх розвитку
2. Форми і показники МЕВ
3. Закони і принципи розвитку МЕВ

1. Сутність МЕВ, фактори їх розвитку

МЕВ – відносини між крупними господарськими, національними комплексами та їх суб’єктами, функціонуючими в рамках окремих держав.

Види МЕВ:

• основні – звичайні господарські зв’язки, які вийшли за національні межі (торгівля, кредит, рух капіталу, спільне підприємство)
• забезпечуючи – відносини, які забезпечують взаємодію національних господарств і здійснення зв’язків основної групи

МЕВ існують на трьох рівня:

Макро – держави, міждержавні установи

Мезо – галузеві та міжгалузеві організації, об’єднання

Мікро – окремі підприємства та фізичні особи

Суб’єкти МЕВ з точки зору права:

1. фізичні особи – правоздатні і дієздатні особи, які вступають в відносини, як індивідуали
2. юридичні особи – фірми, організації, установи:
• суб’єкти публічного права – державні установи, відомства компанії
• суб’єкти приватного права – акціонерні товариства, підприємства.

Особливості сучасних МЕВ:

1. Розвинута сфера міжнародного обміну товарами та послугами

1. Розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва
2. Міжнародні форми виробництва в рамках ТНК
3. Система міжнаціональних та наднаціональних механізмів регулювання МЕВ
4. Формування самостійних міжнародної фінансової сфери валютних відносин

Фактори, які впливають на МЕВ

1. МПП

2. НТП

3. Лібералізація економічних політик

4. Розвиток інформаційних систем

5. Транспорт

6. Телебачення

7. Реклама

За ознакою глибини МЕВ підрозділяється:

• Контакти – економічні зв’язки епізодичного характеру
• Взаємодія – більш-менш стійкі економічні відносини між суб’єктами на основі визначених угод

§ Співробітництво – стійкі довготермінові зв’язки, партнерство, кооперація, закріплені в міжнародних договорах

§ Інтеграція – переплетення елементів економік країн, узгодження їх економічної політики.

Дата добавления: 2014-01-11