Парламент Німеччини

План

Політико-правова система Німеччини

Выход из MS Windows

Завершение сеанса работы пользователя

Некоторые компоненты Рабочего стола

На Рабочем столе, как правило, размещаются ярлыки часто используемых программ, служебные папки и папки с документами, которые должны быть "под рукой". Среди объектов Рабочего стола можно выделить следующие:

· Мой компьютер – специальная папка, позволяющая просмотреть содержимое дисков компьютера, выполнить различные операции с файлами и папками (копирование, перемещение, удаление, переименование, и др.);

· Корзина – специальная папка, в которую помещаются удаленные файлы и папки. Для просмотра содержимого Корзины достаточно дважды щелкнуть левой клавишей мыши по ее значку. Для восстановления объектов, содержащихся в Корзине, их надо отметить и выполнить команду "Файл / Восстановить". Команда "Очистить корзину" удаляет все объекты из Корзины без возможности их последующего восстановления;

· Сетевое окружение – специальная папка, позволяющая навигировать по компьютерам, подключенным к локальной сети, а также просматривать и выполнять различные операции с их общедоступными (Public) дисками, папками и файлами.

Для завершения сеанса работы пользователя выполните команду "Пуск / Завершение сеанса <User>".

Для выхода из MS Windows выполните команду "Пуск / Завершение работы… / Выключить компьютер".

Закон Хеккера. Если Вы делаете уроки каждый день, о результатах контрольной можно не беспокоиться.

1. Загальна характеристика політичної системи та організація державної влади.
2. Судова система.
3. Система місцевого самоврядування та адміністративно-територіальний поділ.
4. Партійна система.

1. Сучасна ФРН виникла 3 жовтня 1990 р. внаслідок об’єднання Німецької Демократичної Республіки та Федеративної Республіки Німеччини. Внаслідок об’єднання НДР потрапила під дію Основного закону ФРН, був прийнятий у 1949 р. та змінити який можна лише 2/3 голосів депутатів Бундестагу та Бундесрату.

У відповідності до Основного закону, головою держави є Федеральний президент, який обирається на 5 років Федеральними зборами, до складу яких входить однакова кількість депутатів Бундестагу та Бундесрату.

Президент не може бути членом Федерального уряду, депутатом парламенту, займати будь-яку платну посаду, входити до складу керівних органів або спостережної ради підприємств.

Повноваження:

1. представляє ФРН у міжнародних правових відносинах.
2. укладає договори з іноземними державами.
3. акредитує та приймає послів.
4. призначає та звільняє федеральних суддів, федеральних чиновників, офіцерів, унтер-офіцерів.
5. в окремих випадках здійснює право помилування від імені федерації.
6. перевіряє конституційність вступу у силу законів і обнародує їх.
7. видає акти, які мають бути підписані саме канцлером або відповідним міністром, окрім актів про звільнення федерального канцлера та про розпуск Бундестагу.
8. розпускає парламент, коли він не обирає канцлера або відмовляє йому у довірі.
9. призначає членів Федеральної рахункової палати за поданням її голови.
10. пропонує Бундестагу кандидатуру на посаду канцлера і призначає її в разу обрання.
11. за поданням канцлера звільняє та призначає федеральних міністрів.

Президент Німеччини не виступає головнокомандувачем збройних сил, а керує тільки силами оборони.

Президент може достроково бути позбавлений своїх прав через процедуру імпічменту, якщо Конституційний суд визнає його вину у навмисному порушенні Основного та федерального законів. Процедура імпічменту в Німеччини проводиться наступним чином:

1. обвинувачення виноситься 2/3 голосів депутатів обох палат парламенту за пропозиції ¼ частини Бундестагу чи Бундесрату.
2. остаточне рішення приймає Конституційний суд.

Складається з двох палат – Бундестагу та Бундесрату.

До Бундестагу обираються 662 депутати прямими виборами терміном на 4 роки,

До Бундесрату обираються 68 депутатів, які призначаються урядами земель пропорційно до кількісного складу населення землі. Бундесрат виступає як орган представництва всіх суб’єктів федерації.

У кожній палаті парламенту є свій голова, постійні та спеціальні комісії, власний регламент діяльності.

Законодавчу ініціативу у Німеччини мають депутати Бундестагу, Бундесрату та члени Федерального уряду.

Законопроекти Федерального уряду вносяться спочатку до Бундесрату, який впродовж 6 тижнів має сформулювати по них висновки, а потім законопроекти передаються до Бундестагу.

Проекти Бундестагу вносяться до Бундесрату через Федеральний уряд.

Якщо закон, прийнятий Бундестагом, отримує схвалення Бундесрату, то він набуває чинності.

Якщо Бундесрат не схвалює, то використовуються наступні процедури:

- звичайна процедура: скликання протягом 3 тижнів Бундесратом спільної комісії для узгодження законопроекту або відхилення ним законопроекту відносною чи кваліфікованою (2/3 голосів) більшістю голосів.

Такою ж кількістю голосів Бундестаг може подолати заперечення Бундесрату.

- процедура, яка передбачає обов’язкову згоду Бундесрату на прийняття закону: скликання спільної комісії для узгодження законопроекту Федеральним урядом, Бундестагом чи Бундесратом і голосуванням обома палатами компромісного тексту відносною більшістю.

- процедура крайньої необхідністю: передбачає прийняття закону Бундесратом, коли Президент за пропозицією уряду і згодою Бундесрату оголошує про стан законодавчої необхідності.

Бундестаг може передати Федеральному уряду, федеральному міністру або уряду землі законодавчі повноваження.

Також парламент ФРН здійснює функції:

1. обирає 2 палатами 16 суддів Конституційного суду.
2. обирає Президента та Віце-президента Федеральної розрахункової палати, яка контролює виконання державного бюджету, стан державного майна та державного боргу.
3. оголошує стан оборони в разі зовнішньої загрози.
4. обирає Канцлера тільки Бундестагом, може позбавити його достроково повноважень через конструктивний вотум недовіри.
5. здійснює законодавчі повноваження.
6. приймає закони у сфері виняткової компетенції федерації та конкуруючої компетенції федерації та земель.

Якщо канцлера достроково позбавляють повноважень, то це приводить до відставки всього уряду шляхом процедури конструктивного вотуму недовіри.

Дана процедура є можливою, якщо Бундестаг не підтримає пропозицію канцлера про довіру. Наслідком може бути:

1. Голова держави має право розпустити палату.
2. Палата обирає іншого канцлера.

Процедура конструктивного вотуму недовіри є важливим інструментом у політичній системі Німеччини, оскільки запобігає урядовим кризам – відставка діючого канцлера не відбувається без обрання нового.

Дата добавления: 2014-01-11