Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Регіональні пріоритети соціально-економічного розвитку

Серед поточних соціально-економічних проблем, завдання підняття і стабілізації народного господарства України не буде вирішено, якщо в алгоритмі дій не будуть враховані довгострокові чинники економічного оздоровлення держави.

Сьогодні, для проведення ефективної антикризової політики і переходу до наступної фази економічного циклу, вийти на траєкторію стійкого економічного розвитку значно складніше, ніж це було на етапі переходу від адміністративно-командної до ринкової економічної системи.

Досвід подолання структурних криз в інших країнах показує, що самовільного оздоровлення ринкової економіки не буває. Тому потрібен комплекс заходів державної політики, яка направлена на підтримку економічного розвитку через структурну перебудову економіки на основі технологічної модернізації процесу виробництва за рахунок авансованого капіталу. В свою чергу цей капітал матеріалізується в сучасні ефективні технології, що призводять до значного зростання добробуту народу.

Сьогоднішній добробут є значною мірою результатом вчорашніх інвестицій, а сьогоднішні інвестиції в свою чергу закладають основи завтрашнього зростання продуктивності праці і більш високого добробуту.

Об'єктивна необхідність удосконалення державного управління на регіональному рівні вимагає нових підходів до його оцінки.

Головним підґрунтям виваженої державної регіональної політики, спрямованої на забезпечення сталого розвитку національної економіки, стають дослідження сучасного стану розвитку регіонів та потенціалу їх зростання. Перш за все, значно зростають суспільно-економічна роль та значення регіонального управління, розширюється його функціональний обсяг. На регіональному та загальнодержавному рівнях сьогодні актуальною залишається проблема формування цілісної концепції економічної політики.

Основою економічного розвитку регіону є:

1) передумови – правові та інституційні;

2) потенціал економічного розвитку регіону який включає: природноресурсний, трудовий, виробничий, науково-технічний та фінансовий;

3) внутрішні та зовнішні чинники функціонування економічної системи.

Основу соціального розвитку регіону складають культура, здоров’я та рівень освіченості населення. Тому, пріоритетним завданням політики соціально-економічного розвитку України є створення дієвого механізму для її ефективного забезпечення першочергово на регіональному рівні.

Незважаючи на те, що у „Концептуальних засадах стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки" зазначено, що найважливішими проблемами, які потребують нагального вирішення, є забезпечення випереджаючого розвитку соціальних інститутів (освіти, медицини, культури) та відповідного зростання соціальних інвестицій безпосередньо спрямованих на розвиток людини, на теперішній час реальних дій і кроків щодо поступової реалізації таких концептуальних засад не відчувається.

Зрозуміло, що потрібне фінансування освіти та охорони здоров'я, як основних видів інвестицій у робочу силу, від величини яких залежить її розвиток та продуктивність.

Інвестування у розвиток робочої сили в Україні має основну проблему: в державі не створений механізм, який забезпечує ефективне співвідношення між державною та приватною пропозицією суспільних благ. Тому, вирішення цієї проблеми залежить від рівня державного інвестування у розвиток людського потенціалу.

Доцільність та необхідність регіональної політики економічного зростання визначається виключно його соціальною ефективністю, особливо в сьогоднішніх ринкових умовах.

Для України, в умовах загострення регіональних проблем, залишається винятково актуальним вивчення та використання досвіду соціально-ефективних економічних моделей при поєднанні дії ринкового механізму з державним регулюванням економіки.

Можливість зміни моделі та стилю управління соціально-економічним розвитком держав останнім часом пов'язується з якістю та ефективністю надання управлінських послуг. За час розбудови незалежної української держави серед найскладніших проблем реформування була визначена саме управлінська, як відносно нових ціннісних установок управлінської діяльності, так і в питанні запровадження інноваційних моделей управління на державному та регіональному рівнях.

Запровадження моделі управління якістю економічного зростання в регіоні на основі процесного підходу не передбачає принципової перебудови системи регіонального управління. Більше того, на сучасному етапі важливим є використання певних основоположних принципів моделі, що дозволить систематизувати та удосконалити управління розвитком регіону.

Першочерговими завданням можна визначити моніторинг економічного зростання. Це дозволить комплексно оцінити його результати та дасть змогу визначити управлінські заходи на перспективу. На етапі моніторингу економічного зростання регіональної моделі управління якістю важливе значення має добір показників для аналізу соціально-економічного розвитку.

Загальною стала тенденція щодо виміру не тільки економічної, але соціальної та екологічної складових регіонального розвитку, що обумовлено об'єктивною необхідністю державної політики підвищення рівня та якості життя населення. Цей підхід повинен стати ключовим і при оцінці процесу економічного зростання. Забезпечення довгострокового економічного зростання в Україні не може стати самоціллю і матиме значення лише у поєднанні із якісними параметрами як підвищення ефективності виробництва так і життя населення.

Розглядаючи якість економічного зростання з двох позицій — якості залученого до виробництва потенціалу зростання та соціальних його наслідків, доцільним буде включення до аналізу на регіональному ринку відповідних оціночних показників.

Соціальні чинники впливу на регіональний розвиток проявляються в спрямованості соціальної політики держави, зокрема у створенні в регіонах кращих умов для відтворення трудового потенціалу, ефективної зайнятості, поліпшення демографічної ситуації. Однак, перехід від однієї економічної системи до іншої відобразився на соціальній політиці та захищеності різних категорій населення. Криза в державі не обминула соціальної сфери, що призвело до диференціації регіонів у соціальному розвитку. Регіональний стан соціального розвитку демонструє система показників, що застосовується

органами державної статистики.

Акцент слід робити на так званому розвитку людського потенціалу, досягнення якого оцінюються не тільки за показниками доходів населення, а й за такими чинниками, як очікувана тривалість життя, процент письменності

серед дорослого населення і рівень доступності освіти. Методика вимірювання людського розвитку, що запропонована Програма розвитку ООН (ПРООН), розраховується на основі трьох показників: індекс тривалості життя (Ilife), індекс рівня освіченості (Ieduc) та індекс скоригованого реального ВВП на душу населення (Iinc).

Щоб побудувати індекс людського розвитку потрібно окремі показники людського розвитку звести воєдино. Тоді загальний вигляд індексу людського розвитку буде розраховуватися за формулою простої середньої арифметичної індексів окремих складових:

(1)

де ІЛРHDI  - індекс людського розвитку;

Ilife - індекс тривалості життя;

Ieduc - індекс рівня освіченості;

Iinc - індекс скоригованого реального ВВП на душу населення.

Отже, для кожного регіону значення ІЛР звітує про те, скільки ще потрібно зробити цій області щоб досягти певних цілей: середньої тривалості життя, повної грамотності населення, навчання молоді та рівня середньорічних доходів на душу населення.

Методика побудови регіональних індексів людського розвитку пропонується для визначення рейтингу кожного регіону, як за загальним рівнем людського розвитку, так і за окремими його складовими. Результати щорічних розрахунків інтегральних регіональних індексів людського розвитку необхідні для порівняння соціальної привабливості регіонів та використання їх в розробці соціально-економічної політики на регіональному

рівні.

У результаті розпаду адміністративно-командної економічної системи, порушення господарських і економічних зв'язків між країнами, лібералізації цін, різкого переходу до ринкових відносин назріли корінні зміни у відносинах центру та регіонів.

Однією з характерних особливостей сучасного стану розвитку економіки України є нова роль регіонів, яка базується на перерозподілі повноважень між центром і регіонами, розширенні прав і компетенції щодо вирішення питань соціально-економічного розвитку.

Нерівномірний економічний та соціальний розвиток областей, диспропорція в техногенному навантаженні на окремі території, значні обсяги первинного ресурсоспоживання та затратний тип виробництва, наявність масштабних зон економічної депресії та стагнації залишаються основними регіональними проблемами нашої країни.

Кожен із регіонів держави має власну інфраструктуру, історію та особливість, тому лише з їх урахуванням ми можемо досягти узгодженості місцевого і національного інтересів. Крім цього, кожен регіон має свої особливі проблеми, що притаманні лише йому. Також існують проблеми, шо

стосуються всіх регіонів без винятку (диспропорції економічного розвитку, низька економічна активність, різний рівень життя населення).

Здійснення підтримки регіонального розвитку має відбуватися за умов, що визначені законодавством, при цьому має координуватись діяльність різних суб'єктів, що зацікавлені в розвитку регіонів.

Урядом, для реалізації такого принципу, передбачається здійснення заходів щодо децентралізації та деконцентрації влади для того щоб наділити місцеві виконавчі органи та органи місцевого самоврядування необхідними важелями і ресурсами, які б забезпечували спроможність регіону до розвитку.

Державна стратегія економічного розвитку України враховує інтереси всіх соціальних груп населення, тому передбачає створення дієвого ринкового середовища для економічного і соціального забезпечення населення. При цьому постала проблема стимулювання економічної активності населення як складової потенціалу соціально орієнтованої економіки.

Аналіз останніх досліджень з даної проблеми свідчить, що досі немає чітко визначених мотивів і стимулів економічної активності населення в цілому, так і окремих соціальних груп. Тому слід виокремити низку чинників, що впливають на економічну активність. Серед них зосередимось на двох рівнях чинників: макрорівень (економічна і соціальна політика) і мікрорівень (соціально-економічні умови праці, житлові умови, професійний статус).

Соціальна економіка орієнтована на людину, особу, гідний рівень життя населення, що можливо при економічній забезпеченості кожного громадянина внаслідок власної активної діяльності - праці. З боку держави, стимулювання економічної активності має бути спрямовано на створення умов і можливостей працевлаштування всіх соціально-професійних груп населення. Сучасне співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці вже обумовлює зацікавленість особи у ефективній праці, щоб мати суб'єктивно-достатню винагороду і можливість забезпечення ієрархії потреб.

Щодо оцінки економічної активності, яка побудована на принципах системного підходу: з однієї сторони - створення державою умов з працевлаштування через цільове оподаткування галузей виробництва, демографічної політики відтворення населення; а з іншої сторони - людина в створених умовах повинна мати можливість задовольнити потреби через власну працю.

Цих цілей можна досягти шляхом розробки визначеної соціальної політики, що містить у собі наступні напрямки: забезпечення справедливої винагороди за працю; створення сприятливих умов для життєдіяльності працівників колективу; гарантоване соціальне забезпечення працівників; надання можливості прийняття участі в управлінських рішеннях.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тема 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем | Оцінка рівня соціально-економічного розвитку регіону
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 1515; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.02 сек.