Біологічні зміни в мозку зі старінням

Старіння і память.

Розібравшись з механізмами функціонування памяті, звернемося тепер до проблеми можливого впливу різних фізіологічних та емоційних станів на процес пригадування.

Ми раніше думали, що забування відбувається впродовж усього життя. Дослідження показують, що більшість інформації забувається в перші 24 години. Багато забувається впродвж наступних 3-5 років. Але те, що залишилося, конституюється як память і залишається недоторканим на 50 і більше років.

Останнім часом сталася певна переоцінка наших уявлень про звязок забування зі старінням, зокрема уявлення про звязок старіння і послаблення памяті. Насправді, память старих людей працює дуже по різному в різних ситуаціях. Дослідники зробили висновок, що запамятовування залежить від індивідуальних інтересів і потреб. Загалом, щодо сімдесятилітніх, восьмидесятилітніх і навіть девяносталітніх людей не помітно жодної різниці у порівннянні з молодими людьми щодо здатності пригадувати деталі у відоповідь на поставлене інтервюером загальне питання.

Поясненням є те, що люди самі вибирають частини памяті, важливі для них: вони повторють ці спогади через роки, коли шукають підсилення значень у їхніх життях. Важливо для всіх істориків, що дослідження показують, що старі люди навіть краще справляються з завданням переказати минуле ніж молоді. Коли в 1960 р. 80-річного валлійця попросили назвати імена тих, хто в 1900 р. орендував 108 сільськогосподарських наділів в його приході, а потім звірили отримані відповіді з приходським списком виборців, виявилось, що він помилився лише в двох випадках.

Надійність пам'яті частково залежить від того, чи цікавить респондента поставлене питання.Дослідники помітили, що коли вони переказують події, молоді люди краще справляються з завданням дослівного переказу, але старші люди краще передають смисл історії. Хоча наступні події інколи можуть заступати в пам'яті більш ранні періоди, але память про пізню юність і ранню молодість як правило найміцніше закріплюються в памяті. Рубін запропонував таке пояснення цього феномену – це саме та стадія в нашому житті, коли ми визначаємо себе як дорослі. Дослідження показали, що наступні події рідко заступають такі спогади, якщо тільки вони не мали вирішального значення для самоозначення особи.

Семантична память, яка дозволяє людям розуміти, робити висновки і вирішувати проблеми, продовжує працювати дуже добре і з віком. Фронтальні долі головного мозку, які є важливими в переказуванні, можуть інколи демонструвати вплив старіння. Приміром людина може забувати джерело спогадів, як наприклад, хто йому це розказував. Отже, фронтальні зони задіяні в роботу памяті, що містить багато речей які нам слід зробити. Відповідно, ми маємо враховувати можливість деякого послаблення памяті. Маса мозку зменшується починаючи з шестидесятилітнього віку, грубо по 3 відсотки за кожне наступне десятиліття. Але зменшення числа нейронів, як це сьогодні бачиться вченим, не має значного ефекту на память загалом. Можливо через те, що, як показуть останні дослідження, нервові кліти продовжують формуватися в процесі, що називається нейрогенез. Загальний висновок, який ми маємо зробити – люди, старі чи молоді, памятають те, що є важливим для них. Для нас як для усних істориків це означає, що завжди краще починати інтервю з найбільш відкритих, загальних питань, з тим, щоб дати можливість респондентові самому розставити пріоритети.

Дата добавления: 2014-01-11