Адміністративна підвідомчість

Державний апарат у цілому складається з великого числа органів, їхніх структурних підрозділів, з мільйонів службовців. Дуже багато хто з названих структурних одиниць апарату наділені владними повноваженнями. При цьому, як правило, чітко визначається, на кого поширюються такі повноваження, якими організаціями, матеріальними ресурсами, справами, діями вони відають. Підвідомчість – це визначення об'єктів, на які поширюється влада суб'єктів – носіїв владних повноважень. Медичний вуз, наприклад, підвідомчий Міністерству охорони здоров’я, спір про законність звільнення – суду, бібліотека інституту – ректорату і т.д. Звичайно, підвідомчість закріплюється юридичними нормами, що включаються в різні правові акти, починаючи від Конституції і закінчуючи посадовими інструкціями.

Визначення підвідомчості можна розуміти як засіб розподілу праці по здійсненню державних і муніципальних справ. Її чіткий розподіл дозволяє уникнути дублювання в діяльності різних органів, службовців.

Правила підвідомчості важливі для всіх гілок державної влади. Тому законодавство про кримінальне і цивільне судочинство чітко регулює підслідність, підсудність, підвідомчість судових справ. Конституційні норми розподіляють компетенцію між суб'єктами державної влади, визначають підвідомчість митної справи й ін.

Але особливо важлива адміністративна підвідомчість – розподіл об'єктів, справ, якими відають структурні одиниці виконавчої влади. Апарат виконавчої влади надзвичайно великий, він складається з великої кількості відомств, органів, службовців, а в його безпосередньому віданні перебуває величезне число організацій, матеріальних ресурсів, інформаційних систем, людських доль.

Аналіз законодавства дозволяє виділити шість рівнів підвідомчості.

1. Державна підвідомчість – законодавче вирішення питань про те, органи якої держави вправі вирішувати справи (про злочини, про відшкодування шкоди, стягнення аліментів, якщо сторони проживають у різних країнах, про видворення іноземного громадянина й ін.). На цьому рівні можна розрізняти два різновиди підвідомчості: 1) між суверенними державами; 2) між державними і міжнародними органами.

2. Родова підвідомчість – розподіл повноважень між різними видами державної влади: судова підвідомчість, адміністративна підвідомчість, підвідомчість представницьких органів, а також органів, що не входять до названих видів влади: президентури, Національного банку, Центральної виборчої комісії, прокуратури.

3. Видова підвідомчість. Правила видової підвідомчості визначають, який вид органів відає справами (органи певного відомства, адміністративні комісії). Прикладом правилцього виду підвідомчості може бути КпАП, норми якого закріплюють підвідомчість розгляду справ про адміністративні правопорушення.

4. Територіальна підвідомчість, правила якої встановлюють, який з органів даного виду відає справами (за місцем проживання, вчинення, виявлення, перебування). Територіальна підвідомчість закріплена, наприклад, у статтях КпАП.

5. У деяких випадках, виходячи з важливості справи, законодавець установлює правила ієрархічної підвідомчості, тобто доручає справи вищому органу чи надає йому право брати справи в органів нижчого підпорядкування і приймати їх до свого провадження (наприклад, вищестоящий ОВС, митний орган вправі прийняти справи, підвідомчі нижчестоящому органу, до свого провадження).

6. Існує ще і посадова адміністративна підвідомчість, тобто, іншими словами, у рамках органу відати (контролювати, вирішувати і т.д.) можуть різні посадові особи.

При вирішенні питань про підвідомчість конкретних об'єктів, справ, дій варто суворо послідовно використовувати правила визначення підвідомчості на першому, другому і т.д. рівні.

Варто також мати на увазі, що підвідомчість може бути однозначною (імперативною) і альтернативною (наприклад, ч. 3 ст. 256 КпАП). Вона може бути загальною, встановленою загальною нормою, і спеціальною, закріпленою спеціальною нормою, що містить виключення з загального правила.

[1] Див.: Кейзеров Я. М. Власть и авторитет. – М., 1973. Великий інтерес викликають й інші ознаки влади: її соціальна обумовленість, зміст тощо. В ній можна виділити політичний, психологічний, юридичний та інші аспекти.

[2] Коркунов Н. М. Указ и закон. – СПб., 1874. – С. 30.

[3] «В состав исполнительной власти входит право издавать во исполнение закона распоряжения и предписания, прибегая в случае неповиновения или сопротивления к принуждению. Таким образом, исполнительная власть распадается на распорядительную власть и принудительную». (Тарасов И. Т. Учебник науки полицейского права. – Вып. 1. – М., 1891. – С. 81).

[4] Драго Р. Административная наука. – М., 1982. – С. 5-6.

[5] «Идея сосредоточения материально-финансовых средств в одних руках – гениальное изобретение современных царедворцев. Сейчас это самые эффективные средства «главной власти» влиять на поведение других ее ветвей, средство борьбы с инакомыслием и непослушанием». // Комсомольская правда. – 1995. – 1 авг.

[6] Ця функція включає в себе створення організацій, їх структурних підрозділів, реорганізацію системи, розподіл, перерозподіл повноважень тощо.

[7] Цим займаються виробничі та диспетчерські відділи підприємств, навчальні відділи вузів, ця діяльність пов’язана с усуненням збоїв у роботі тощо.

Дата добавления: 2014-01-11