Внутрішньогрупові міжособистісні процеси як причини міжгрупового конфлікту

Типологія найпоширеніших міжгрупових конфліктів за їх причинами та наслідками включає сім груп.

1. Конфлікти можуть виникати у взаємодії стабільно існуючих мікрогруп і всередині групи. Такі групи, як правило, існують у рамках будь-якої малої соціальної спільноти, їх чисельність коливається від 2-х до 6-8 чоловік, при цьому частіше за все виникають міні-групи з 3 учасниками (тріади). Більш чисельні підгрупи, як правило, не дуже стійкі. Міні-групи відіграють велику роль у житті групи в цілому. їх взаємостосунки впливають на загальний клімат групи, продуктивність діяльності. Саме всередині них відпрацьовуються норми і правила групового життя, і саме міні-група звичайно виступає ініціатором зміни цих правил. Людина сама по собі дуже рідко діє в своїй малій групі. Як правило, вона спирається на мікрогрупу, залежить від неї і орієнтується на неї як на експерта при виробленні тієї або іншої стратегії свого рішення. "Новачок", що потрапляє в нове соціальне середовище, перш за все, стає перед проблемою вибору мікрогрупи, яка б прийняла його і схвалила його поведінку. Керівник у своїй діяльності також повинен діяти зважаючи на реакцію міні-груп, особливо тих з них, які займають лідерські позиції.

Іноді в групі можна виділити "джерело" міжгрупових конфліктів — одну людину або стійку пару, що встановили конфліктні відносини з представниками інших мікрогруп. Найімовірніше, в цих конфліктних відносинах вони будуть підтримані своїм міні-співтовариством, і виникне вогнище внутрішньогрупового конфлікту.

2. Конфлікти можуть виникати також унаслідок орієнтації певних, перш за все, високостатусних членів групи на зовнішню референтну групу, що протистоїть у своїх цілях або цінностях даній групі або її керівнику. У такому випадку людина є своєрідним носієм суперечливої системи вимог і норм, що може провокувати незадоволеність керівника або інших членів групи і розпалювати внутрішньогруповий конфлікт.

3.Можливе виникнення конфліктної ситуації у взаємодії керівника з певною неформальною групою, що не згодна із задачами або стилем управління, реалізовуваним керівником. Цікаво відзначити, що конфлікти такого роду рідко починаються як групові. На перших етапах обміну конфліктними діями, учасниками можуть здаватися керівник і окремий член групи. Проте вкрай рідко людина йде на конфлікт усередині своєї постійної групи без впевненості у підтримці з боку референтної мікрогрупи. У результаті будь-який міжособистісний конфлікт у малій групі, у тому числі з керівником, швидко стає міжгруповим.

4. Конфлікт може виникнути і внаслідок розриву відносин усередині якої-небудь підгрупи. У випадку, якщо решта членів групи не підключаться до конфлікту, він закінчиться частковим переструктуруванням неформальних зв'язків у групі, оскільки члени угрупування, що розпалося, повинні будуть знайти своє місце в інших співтовариствах. Інакше відбудеться значна зміна групи в цілому відносно її статусної і лідерської ієрархій.

5. Можливі нормативні групові конфлікти. Вони пов'язані з феноменом групового тиску більшості на меншість, що не бажає приймати норми і цінності більшості.

6. Типовими для групової діяльності є конфлікти між лідерами.

7. Нарешті, вельми поширені конфлікти між неформальним лідером і керівником групи.

Дата добавления: 2014-01-11