Якісна і кількісна гнучкість виробничих систем

Традиційна і логістична концепції організації виробництва.

Логістична концепція організації виробництва містить у собі наступні основні положення:

• відмову від надлишкових запасів;

• відмову від завищеного часу на виконання основних і транспортно-складських операцій;

• відмову від виготовлення серій деталей, на які немає замовлення покупців;

• усунення простоїв обладнання;

• обов'язкове усунення браку;

• усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень;

• перетворення постачальників з конфронтуючої сторони в доброзичливих партнерів.

На відміну від логістичної традиційна концепція організації виробництва припускає:

• ніколи не зупиняти основне устаткування підтримувати будь-що-буде високий коефіцієнт його використання;

• виготовляти продукцію як можна більш крупнішими партіями;

• мати максимально великий запас матеріальних ресурсів "про усякий випадок".

Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятних для умов "ринку продавця", у той час як логістична концепція - для умов "ринку покупця".

Коли попит перевищує пропозицію, можна з достатньою впевненістю передбачити, що виготовлена з урахуванням кон'юнктури ринку партія виробів буде реалізована. Тому пріоритет одержує мета максимального завантаження устаткування. Причому, чим крупнішою буде виготовлена партія, тим нижче виявиться собівартість одиниці виробу. Задача реалізації на першому плані не стоїть.

Ситуація міняється з приходом на ринок "диктату" покупця. Задача реалізації виробленого продукту в умовах конкуренції виходить на перше місце. Мінливість і непередбачуваність ринкового попиту роблять недоцільним створення та утримання великих запасів. У той же час виробничник уже не має права упустити жодного замовлення. Звідси необхідність в гнучких виробничих потужностях, здатних швидко відреагувати виробництвом на виниклий попит.

Виробництво в умовах ринку може вижити лише в тому випадку, якщо воно може швидко змінювати асортимент і кількість продукції, що випускається. До 70-х рр. увесь світ вирішував цю задачу за рахунок наявності на складах запасів готової продукції. Сьогодні логістика пропонує адаптуватися до змін попиту за рахунок запасу виробничої потужності.

Запас виробничої потужності виникає при наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва. Кількісна гнучкість може забезпечуватись різними способами. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал складає не більше 20% від максимальної чисельності працюючих. Інші 80% - тимчасові працівники. Таким чином при чисельності персоналу в 200 чоловік підприємство в будь-який момент може поставити на виконання замовлення до 1000 чоловік. Резерв робочої сили повинен доповнюватися відповідним резервом засобів праці (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Гнучкість виробничої потужності

9.4. Системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці “ті, що штовхають”

Управління матеріальними потоками в рамках внутрівиробничих логістичних систем може здійснюватись різними способами, з яких виділяють два основних: такий, що штовхає і такий, що тягне, які принципово відрізняються один від одного.

Перший варіант називається "система, що штовхає^{" [1]} і являє собою систему організації виробництва, у якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік "виштовхується" отримувачу за командою, що надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом (рис. 9.3).

Моделі управління потоками, “що штовхають” характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з'явилася в зв'язку з масовим поширенням обчислювальної техніки. Ці системи, перші розробки яких відносять до 60-х рр., дозволили погоджувати й оперативно коректувати плани та дії всіх підрозділів підприємства, постачальницьких, виробничих і збутових, з урахуванням постійних змін у реальному масштабі часу. Результати впровадження даних систем образно характеризуються однією фразою: “Тепер ми можемо розробити план виробництва, на який нам були потрібні тижні, за кілька годин”.

Системи, “що штовхають” здатні за допомогою мікроелектроніки ув’язати складний виробничий механізм у єдине ціле, проте мають природні границі своїх можливостей. Параметри матеріального потоку, “що виштовхується” на ділянку, оптимальна настільки, наскільки керуюча система в стані врахувати й оцінити усі фактори, що впливають на виробничу ситуацію на цій ділянці. Однак чим більше факторів по кожному з численних ділянок підприємства повинна враховувати керуюча система, тим досконаліше і дорожче повинне бути її програмне, інформаційне і технічне забезпечення.

Рис. 9.3. Принципова схема системи управління матеріальним потоком "що штовхає” у рамках внутрівиробничої логістичної системи

На практиці реалізовані різні варіанти систем, “що штовхають”, відомі за назвою “системи МРП” (МРП-1 і МРП-2). Можливість їхнього створення обумовлена початком масового використання обчислювальної техніки. Системи МРП характеризуються високим рівнем автоматизації управління, що дозволяє реалізовувати наступні основні функції:

- забезпечувати поточне регулювання та контроль виробничих запасів;

- у реальному масштабі часу погоджувати й оперативно коректувати плани та дії різних служб підприємства - постачальницьких, виробничих, збутових.

У сучасних, розвинутих варіантах систем МРП розв’язуються також різні задачі прогнозування. Як метод рішення задач широко застосовується імітаційне моделювання й інші методи дослідження операцій.

9.5. Системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці ті, “що тягнуть”

Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві заснований на принципово іншому способові управління матеріальним потоком. Він називається “система, щотягне”[2] і являє собою систему організації виробництва, у якій деталі та напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступного ланки. Центральна система управління ставить задачу лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Для того щоб зрозуміти механізм функціонування системи, що тягне, розглянемо приклад (рис. 9.4).

Рис. 9.4. Система управління матеріальним потоком, що тягне, у рамках внутрівиробничої логістичної системи

Припустимо, підприємство отримало замовлення на виготовлення 10 од. продукції. Це замовлення система управління передає в цех зборки. Цех зборки для виконання замовлення запитує 10 деталей з цеху № 1. Передавши зі свого запасу 10 деталей, цех № 1 з метою заповнення запасу замовляє в цеху № 2 десять заготовок. У свою чергу, цех № 2, передавши 10 заготовок, замовляє на складі сировини матеріали для виготовлення переданої кількості також з метою відновлення запасу. Таким чином, матеріальний потік "витягається" кожною наступною ланкою. Причому персонал окремого цеху в стані врахувати набагато більше специфічних факторів, що визначають розмір оптимального замовлення, чим це змогла б зробити центральна система управління.

На практиці до внутрівиробничих логістичних систем, “що тягнуть” відносять систему "Канбан" (у перекладі з японського - картка), розроблену й реалізовану фірмою "Тойота" (Японія).

Система "Канбан" не вимагає тотальної комп'ютеризації виробництва, однак вона припускає високу дисципліну постачань, а також високу відповідальність персоналу, тому що централізоване регулювання внутрівиробничого логістичного процесу обмежено. Система "Канбан" дозволяє істотно знизити виробничі запаси. Наприклад, запаси деталей у розрахунку на один автомобіль, що випускається, у фірми "Тойота" складає 77 дол., у той час як на автомобільних фірмах США цей показник дорівнює приблизно 500 дол. Система "Канбан" дозволяє також прискорити оборотність оборотних коштів, поліпшити якість продукції, що випускається.

Дата добавления: 2014-01-11