Юриспруденція та її система

ВСТУП

Вступ

План

Тема № 1. Предмет і метод загальної теорії держави і права. Понятійно-правова єдність предмета і метода юриспруденції.

МВС УКРАЇНИ

Защита птиц от воздействия высокого напряжения

Для защиты птиц от воздействия высокого напряжения на высоковольтных линиях: а) устанавливают отпугивающие устройства;б) на опорах делают специальные устройства для отдыха птиц.

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут фінансово-економічної безпеки і права

Кафедра загальноправових дисциплін

Лекція

з навчальної дисципліни «Проблеми теорії держави і права»

Тема № 1. Предмет і метод загальної теорії держави і права. Понятійно-правова єдність предмета і метода юриспруденції.

Одеса – 2012

1. Юриспруденція та її система

2. Місце теорії держави і права в сучасній юриспруденції

3. Предмет теорії держави і права

4. Методологія теорії держави і права. Правова компаративистіка.

5. Функції теорії держави і права

6. Понятійно-категоріальний апарат юриспруденції

Висновки

Навчальна мета лекції: ознайомити студентів з системою юридичних наук та визначити місце теорії держави і права в сучасній юриспруденції. Формування уявлення про теорію держави та права як основну юридичну науку; закріплення знань про систему категорій теорії держави та права; усвідомлення місця і ролі теорії держави та права в системі юридичних наук. Закласти підстави формування у майбутніх працівників цілісного, системного розуміння державно-правових явищ, генези та закономірностей їх функціонування і розвитку, оволодіння поняттєво-категоріальним апаратом сучасної юриспруденції і правової практики.

Виховна мета: виховувати у студентів повагу до права. Всебічний розвиток та формування дійсно наукових поглядів та переконань.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами: філософія,історія,політологія, соціологія, юридична деонтологія, історія держави та права України, історія держави та права зарубіжних країн, галузеві юридичні науки.

Зв'язок з практикою: формування навичок характеризувати предмет науки, розрізняти різні види юридичних наук за предметом вивчення. Закласти підстави формування у майбутніх працівників необхідні якості теоретичної підготовки, формування професійних знань та навичок майбутнього фахівця-юриста.

Головні поняття по темі: теорія, наука, юридична наука, предмет науки, предмет теорії держави та права, категорія, методологія, метод, методологія теорії держави та права, система, функція, функції теорії держави та права.

Література

Бигич О.Л. Вплив порівняльно-правових досліджень на розвиток національної правової системи // Правова держава. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. – С.134-142.

Васильев А.М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М: Юрид.лит., 1976. - 264с.

Дудченко В.В., Манько Д.Г. Роль методології юридичної науки у становленні новаційного науково-правового мислення // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук.праць. – Одеса: Юрид.літ, 2003. – Вип.21. – С.13-17.

Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки. – К.: Ин-т государства и права, 1990. – С. 5-6.

Мартышин О.В. Общетеоретические юридические науки и их соотношение //Гос. и право. – 2004. – № 7. – С.5-11.

Мартышин О.В. Нравственные основы теории государства и права // Гос. и право. – 2005. - №7. – С.5-13.

Мирошниченко М. Системно-інформаційний підхід у дослідженні правової системи // Право України. – 2006. - №8. – С.35-39.

Нравственные основы теории государства и права: Международная научная конференция //Государство и право. – 2005. – № 8. – С. 91-110.

Оборотов Ю.Н. Методология юридической науки в эпоху постмодерна // Юридический вестник. – 2002. – №4. – С.81-85.

Полешко А. Методологічні проблеми юридичної науки в Україні (з міжнародної конференції) // Право України. – 2004. – №7. – С.145.

Поцелуев Е.Л. Современное состояние теории государства и права: Кризис или поиск собственной идентичности? //Правоведение. -2004. - № 2. - С. 154-165.

Сергевнин С.Л. О соотношении политической науки, науки о государстве и правоведения // Правоведение. – 1991. – № 6. – С.40-50.

Сырых В.М. Логические основания общей теории права: В 2 т. Т.1. – Элементный состав. – М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2000. – С.43-91, 359-502.

Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії //Право України. – 2005. - №11. – С. 28-32.

Теорія держави і права в системі юридичної освіти займає особливе місце як базова теоретична дисципліна. Метою даного навчального курсу є формування у майбутніх працівників цілісного, системного розуміння державно-правових явищ, генези та закономірностей їх функціонування і розвитку, оволодіння поняттєво-категоріальним апаратом сучасної юриспруденції і правової практики.

Наука загальної теорії держави і права як провідна галузь юриспруденції, навчальний курс з цього предмета є основою підготовки юристів. Знання закономірностей виникнення і функціонування державно-правових інститутів, освоєння понятійно-категоріального апарату юриспруденції необхідні студенту як база для вивчення галузевого законодавства та юридичних процедур. Теорія держави і права містить абстрактні правові поняття, освоєння яких є вельми непростим для першокурсника. При всій великій кількості і різноманітності підручників і навчальних посібників з цієї дисципліни, авторам посібника очевидною була потреба студентів в елементарному курсі, що стисло і доступно описує загальнотеоретичні поняття і категорії.

Наука – це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об’єктивні знання про матеріальний і духовний світ. Залежно від сфери наукового дослідження систему наук умовно поділяють на три основні підсистеми: природничі науки, точні науки та суспільні науки. У кожній із них наявний комплекс теоретичних і прикладних наук.

Держава і право – це соціальні явища. Через це юриспруденція (юридична наука) – система знань про державу і право – належить до суспільних наук. Держава і право підлягають в своєму розвитку загальним об’єктивним закономірностям розвитку суспільства, які вивчають соціологія, соціальна філософія, політологія та інші суспільні науки. Втім, попри їхню відносну самостійність як соціальних інститутів, вони мають свої закономірності та специфіку, що обумовлює виділення юриспруденції як самостійної галузі наукового знання.

Юридична наука вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Державні і правові інститути відіграють важливу роль у сучасному суспільстві, внаслідок чого юридична наука посідає одне з провідних місць серед суспільних наук.

Враховуючи, з одного боку, нерозривний зв’язок між державою і правом (хоча історії відомі й варіанти їхнього автономного існування), з іншого – відмінність держави і права, в юриспруденції виділяють дві основні підсистеми знань: правознавство і державознавство.

Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Імовірно, найточнішим критерієм класифікації є предмет науки, тому юридичні науки можна поділити на такі групи:

1) теоретичні юридичні науки про державу і право (теорія держави і права, юридична деонтологія, філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство). Ці науки вивчають, формулюють і систематизують найбільш загальні юридичні поняття і категорії;

2) історико-юридичні науки про державу і право (зарубіжна й вітчизняна історія держави і права, історія політичних і правових учень, або, інакше – історія вчень про державу і право). Ці науки вивчають процеси становлення й розвитку держави і права, а також розвитку теоретичних уявлень про державу і право;

3) галузеві науки (наука конституційного права, наука адміністративного права, наука цивільного права, наука кримінального права, група наук процесуального права тощо). Галузеві науки вивчають і пояснюють нормативний зміст галузей права;

4) міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука житлового права, наука банківського права, наука екологічного права тощо). Ця група включає науки, що виникли на стику декількох галузей права. Вони вивчають і пояснюють сенс норм та інститутів, що споріднені за змістом, але стосуються різних галузей права;

5) організаційні науки. Ці науки вивчають організацію та діяльність державних органів (наука державного будівництва), органів місцевого самоврядування (наука муніципального права), судових і правоохоронних органів (наука судових і правоохоронних органів);

6) прикладні науки (криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія, юридична психологія, правова статистика тощо). Ці науки вивчають правові явища не тільки за допомогою юридичних, але й за допомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, математичних тощо);

7) міжнародно-правові науки (наука міжнародного публічного права, наука міжнародного приватного права).

Юридичні науки, як правило, виділяють в аналізі держави і права їхні окремі сторони і властивості. Проте цілісне системне дослідження державно-правових явищ здійснює, в першу чергу, теорія держави і права.

Дата добавления: 2014-01-11