Поняття та загальна характеристика президентського контролю

Тема: Президентський контроль

Лекція № 5

Депутатські запити та звернення

Однієї з форм виявлення парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади є депутатські запити. Це право надано депутатам відповідно до Конституції Ук­раїни (ст. 85), яка передбачає право депутата звертатися до керівників всіх державних органів з питань депутатської діяльності, ця форма парламентського контролю є загальною для органів виконавчої влади всіх рівнів.

Депутатський запит, право народного депутата України брати участь у перевірках дотримання законності державними органами, підприємствами, організаціями та установами, об’єднаннями громадян, право народного депутата на участь у депутатському розслідуванні та інше. Це не є саме контроль з боку Верховної Ради, але депутат є представником (певною “часткою” Верховної Ради), його контрольні повноваження похідні від її повноважень, і діє депутат в цих випадках не як фізична особа.

1. Поняття та загальна характеристика президентського контролю.

2. Адміністрація Президента України, як суб'єкт президентського контролю.

3. Об'єкти президентського контролю.

При вивченні цієї теми перш за все студентам слід з'я­сувати, що інститут Президента для української державності є відносно новим явищем. Вперше ця посада з'явилася після прийняття Закону "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції Української РСР" від 5 липня 1991 року та Закону "Про Президента УРСР" від 5 липня 1991 року. Проте, за такий короткий для історії термін даний інститут міцно ввійшов у систему державної влади, одержав своє законодавче закріп­лення в Основному Законі країни - Конституції. Правовий статус Президента України зазнав певних змін. Так, відпо­відно до зазначених законів 1991 року, Президента України було визнано найвищою посадовою особою Української дер­жави і главою виконавчої влади, пізнішими змінами до Кон­ституції України Президент визначався за статусом як гла­ва держави та глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним Договором 1995 року. Потім статус Президента зазнав значних змін, 8 грудня 2004 року був прийнятий Закон України „Про внесення змін до Конституції України”, який набирає чинність 1 вересня 2005 року.

Організаційні проблеми функціонування інституту прези­дентства багатосторонні і містять у собі багато питань: кад­рові, інформаційні, правові і т. п. Важливе, якщо не сказати вирішальне, значення при цьому має створення надійної і високоефективної системи президентського контролю. Об'єк­тивно це обумовлено статусом Президента України в системі державного управління країною, значимістю прийнятих на цьому рівні рішень. У принципі, будь-яка держава не може розвиватися без створення відповідної системи державного контролю, а держава з напівпрезидентською формою правлін­ня — без формування системи президентського контролю, зміст якого багато в чому визначається економічними, по­літичними, ідеологічними й іншими факторами.

Аналіз літератури по історії державного контролю показує, що в залежності від того чи іншого етапу розвитку держав­ності створювалися особливі суб'єкти державного контролю, використовувалися специфічні форми і методи його проведен­ня. Особливе значення проблема державного контролю має для сучасного етапу розвитку української державності, коли фак­тично продовжує формуватися нова система державного управ­ління країною, власне місце в який займає інститут президент­ського контролю. Формування й удосконалювання даного виду, контролю не тільки винятково важлива, але і нова для теорії і практики державного будівництва України проблема.

Інститут президентського контролю займає не тільки особ­ливе місце в системі державного управління, але і відрізняється багатосторонністю. З огляду на особливий конституційний статус глави держави, цей вид контролю у тому чи іншому ступені охоплює фактично всі напрямки діяльності органів виконавчої влади, основні сфери життєдіяльності суспільства. Вирішення проблем, що тут виникають, багато в чому залежить від розумінняряду загальних положень президентського контролю, а саме: його поняття і відмітних ознак, об'єктів, форм і методів проведення, а також його місця і ролі в системі державного контролю в цілому. Необхідність розгляду зазначених питань також пов'язана і з тим, що в літературі за даними питаннями не склалося усталених положень, а деякі з них досліджені недостатньо повно або не досліджені взагалі.

Згідно з Законом України „Про внесення змін до Конституції України” вносить деякі зміни до повноважень Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Правові засади здійснення президентського контролю закріплені у Конституції України [Ст. 106]. Він проявляється у тому, що Президент України визначає основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави, при внесенні подання до коаліції депутатських фракцій у ВРУ про призначення Прем’єр-міністра, Міністра оборони, Міністра закордонних справ України, при призначенні на посаду (звільненні) Генерального прокурора України, також при призначенні на посади (звільненні) половини складу Ради Національного банку України, при призначенні на посаду (звільненні) половини складу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення та ін. Президент України може здійснювати і поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади: він має право брати участь у роботі Кабіне­ту Міністрів України, має право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України і скасовувати акти Ради Міністрів Автономної Рес­публіки Крим. Президент України має широкі кадрові пов­новаження. Крім зазначених, Прези­дент України має й інші контрольні повноваження щодо діяльності органів виконавчої влади.

Слід враховувати, що серед вчених існує точка зору сто­совно контролю Президента України за діяльністю Верхов­ної Ради України. Так, наприклад підписання прийнятих Верховною Радою України законів. Президент має право вето щодо прийнятих ВРУ законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд ВРУ. Президент України має право припинити повноваження Верховної Ради України:

* якщо протягом одного місяця у ВРУ не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до ст. 83 Конституції України;

* протягом шістдесяти днів після відставки КМУ не сформовано персональний склад КМУ;

* якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Президент України контролює діяльність судової гілки влади. Він призначає третину складу Конституційного Суду України, утворює суди, підписує укази про призначення суддів.

Дата добавления: 2014-01-11