Управління проектними ризиками та шляхи їх зниження

У сучасній економічній практиці аналіз ризику поділяють на два види:

– якісний, головне завдання якого – визначити чинники ризику, етапи і роботи, під час виконання яких ризик виникає, тобто встановити потенційні зони ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики;

– кількісний, який застосовується для визначення чисельних розмірів окремих ризиків і ризику проекту в цілому. При кількісному аналізі ризику можуть використовуватися різноманітні методи.

Найбільш поширеними є: аналіз за допомогою (β) бета-коефіцієнту,метод визначення імовірності результатів, аналіз сценаріїв, метод моделювання, аналіз чутливості реагування, теорія ігор.

Аналіз ризику за допомогою (β) бета – коефіцієнту.

Як міру ризику в інвестиційній теорії використовується (β) бета-коефіцієнт. Він виражає “ринкову чутливість” інвестиції, або на скільки змінюються доходи від капіталовкладень у порівнянні зі змінами ринкової ситуації. β = 1 означає, що зміни в доходності в точності повторюють зміни в ринковій ситуації. Значення менше, ніж 1, характерні для проектів з низьким рівнем ризику, чия доходність більш стабільна, ніж ринок; значення більше ніж один; свідчать про те, що доходи від цих проектів схильні до дуже сильного впливу з боку навіть незначних ринкових коливань. Хоча бета-коефіцієнт і служить для вимірювання ризику, на практиці важко визначити його точне значення для конкретного інвестиційного проекту. Взагалі значення β визначають, виходячи з даних фондового ринку, звідки беруться відомості про доходність компанії (яка характеризується ціною її акцій)

Якщо компанія, акції якої котируються на фондовому ринку, розглядає інвестиційний проект, «типовий» її ділової активності, то показник ризику для всієї компанії (її β) може служити показником рівня ризику даного конкретного проекту. Однак важче визначити рівень ризику проекту, який знаходиться за межами «нормальної» діяльності компанії. В цьому випадку можна оцінити бета-коефіцієнт проекту, використовуючи для цього бета - коефіцієнти тих компаній, в чий сфері «нормальної» діяльності знаходиться даний проект. Існують, однак, дві проблеми при використанні бета-коефіцієнтів інших компаній в якості бета-коефіцієнта для конкретного проекту:

– по-перше, всі ринкові котирування засновані на вимірянні доходу на одну звичайну акцію (тобто доходу акціонера), а не на одиницю активів (тобто доходу організації). Бета-коефіцієнт акції відображає не тільки бета-коефіцієнт активів (той що повинен використовуватися в якості заміни при оцінки проектів), але і структуру фінансів компанії. Власники акцій вважають менш надійною ту компанію, в якій на одну звичайну акцію приходиться більше запозичених коштів, і це, безумовно відображається на бета коефіцієнтах.

– по-друге, вплив ризику проекту на сам проект може відрізнятися від впливу ризику проекту на всю організацію в цілому, так як даний проект є лише частиною інвестиційного портфелю фірми. Як частина інвестиційного портфелю, рівень ризику проекту визначається його співвідношенням з ризиками інших проектів у цьому портфелі.

Використовуючи β, характерний для певного типу бізнесу, як β окремого інвестиційного проекту можна вірно визначити необхідну норму прибутку для дисконтування грошових доходів від інвестиційного проекту для визначення чистої дисконтованої вартості капіталовкладень.

Визначення ймовірності результатів.

У сучасній економічній літературі визначають ризик, пов’язаний з певним проектом та ігнорується вплив цього проекту на загальну невизначеність, пов’язану з фірмою. Визначимо наскільки деякі з методів урахування невизначеності, які використовують сьогодні, відповідають найкращому з позиції інвесторів вибору проекту. Слід відзначити, що використання суб’єктивних вірогідностей надає особі, що приймає рішення, найкращу картину можливостей її вибору, ніж методи, що застосовуються у діючій практиці. Оцінка імовірності того чи іншого результату інвестиційного проекту потребує, щоб людина, яка приймає інвестиційні рішення, могла б передбачити багато можливих результатів інвестиційного проекту і була б у стані оцінити імовірність наставання кожного з можливих варіантів. Типова ситуація, яка відображає найгірші й найкращі можливі варіанти розвитку, може в себе включати наступні групи: «песимістичний» варіант, «найбільш можливий» і «оптимістичний».

Рішення, як правило, називають ризикованим чи невизначеним, якщо воно має декілька можливих результатів. Існує багато таких ситуацій – від будь-яких побутових ситуацій до інвестування у великі виробничі проекти. У більшості підходів до ризику та невизначеності передбачається не тільки знання можливих результатів будь-якого рішення, але й знання відносно можливості виникнення кожного з цих результатів з певною їхньою вірогідністю. Все це дозволяє визначати ризик та невизначеність, пов’язані з будь-яким конкретним рішенням з точки зору розподілу вірогідностей результатів. Такий розподіл показано на рис. 7.1 (усі можливі чисті прибутки від проекту тривалістю в 1 рік розташовані на горизонтальній осі, а вірогідності, пов’язані з цими результатами, – на вертикальній).

Вірогідність

(у частках)

одиниць

0,5

-1000 4000 9000

Прибуток, грн

Рис 7.1 – Розподіл вірогідностей одержання прибутку від проекту

На горизонтальній осі видно, що результат від реалізації проекту знаходиться у діапазоні від збитку у 1000 грн до прибутку у 9000 грн. Вертикальна ось демонструє вірогідність будь-якого конкретного наслідку. У нашому прикладі найбільш вірогідним наслідком є одержання прибутку у 4000 грн. дорівнює 0,5. Сумарна вірогідність усіх наслідків проекту повинна дорівнювати одиниці. Виникає можливість одержання середнього результату П, шляхом оцінки кожного можливого результату і його вірогідності та їх суми для кожного наслідку.

Середній чистий прибуток від проекту на нашому графіку становить 4000 грн. Ця величина є середнє значення розподілу вірогідностей проекту, її називають математичним очікуванням проекту.

У табл. 7.2 наведено приклад розрахунків для проекту з декількома можливими наслідками, кожен з яких є рівновірогідним.

Таблиця 7.2 – Середній результат невизначеного проекту

Можливі результати (чистий прибуток від проекту), грн	Вірогідність кожного результату	Результат, зважений за вірогідністю, грн.
	0,25
	0,25
	0,25
	0,25
	1,0

Кожна цифра у третій колонці є результат множення доходу на його вірогідність, а сума цих цифр дає очікувану величину проекту, тобто 3250 грн.

Ризик, пов’язаний з проектом – це можливе розходження результатів відносно певного значення. Ця міра ризику є дуже привабливою для багатьох тому, що вимір розходження результатів або дисперсії розподілу математичного очікування вказує на вірогідне відхилення фактичного результату від його «найоптимістичнішого» прогнозу. Сутність цього підходу наглядно видно на рис. 7.2, на якому відбито розподіл вірогідностей результатів різних проектів.

Усі три проекти мають однакове математичне очікування, що дорівнює 400 грн. Проект С – це інвестиційна можливість, що відбита на попередньому графіку. Багато експертів будуть визначати проект В як менш ризикований, ніж проект С, оскільки крайні значення першого проекту наближені до середнього значення та існує більша вірогідність одержання математичного очікування у 4000 грн. Виходячи з наведених критеріїв, можна затверджувати, що проект А є кращім за В і С.

Звичайним виміром розходження є дисперсія (V) або середньоквадратичне відхилення (δ) розподілу вірогідностей, які визначаються за допомогою загальновідомих формул:

(7.1)

(7.2)

де О _і – можливий результат

Е – математичне очікування розподілу вірогідностей

Р _і – вірогідність результату О _і

Вірогід- Ризик в проектах А, В, С

ність

А

В

Дата добавления: 2014-01-11