Функціонально-психологічні особливості організованих злочинних груп

З'ясування особливостей окремих 03Г так чи інакше спирається на класифікацію цих груп. У сучасному пра­вознавстві та юридичній психології однією з найбільш розповсюджених є кримінологічна класифікація.

Згідно з цією класифікацією виокремлюються:

♦ проста організована група;

♦ структурна або складна організована група;

♦ організоване злочинне угруповання;

♦ злочинна організація.

Інколи в рамках означеної класифікації вирізняються банда та кооперація професійних злочинних лідерів.

Певне визнання має класифікація 03Г за рівнем ор­ганізованості: групи з низьким, середнім, високим рів­нем організованості або ситуативна злочинна група, ор­ганізована злочинна група, злочинна організація.

У чинному Кримінальному кодексі України визначе­но два основні види 03 Г:

v організована група (стійке об'єднання);

v злочинна організація (стійке ієрархічне об'єднання).

їх різновидами визначені банда, терористична група чи організація, незаконне воєнізоване чи збройне формування.

Якщо взяти за основу традиційну трьохрівневу струк­туру організованої злочинності як явища, психологічний розвиток групи як соціального організму, спеціалізацію та масштаби злочинної активності, то можна вирізнити такі основні 0ЗГ:

■ проста або первісна організована злочинна група;

■ злочинна організація (угрупування);

■ злочинна спільність (асоціація).

Слід ураховувати, що кожна ОЗГ перебуває у неліній­но-поступальному, складному кримінально-психологіч­ному розвитку за загальних несприятливих соціальних умов. Вона може мати більшість ознак певного виду ОЗГ чи перебувати у проміжному стані.

Сучасна правоохоронна практика зіштовхується з різ­номанітними, але в більшості типовими трансформація­ми організованих злочинних груп. Як приклад можна навести ОЗГ «Авдиш», яка функціонувала у столиці Ук­раїни до 1999 р. Групу було засновано 1990 р. колишнім важкоатлетом, тренером збірної України Віктором Авдишевим у кількості близько 40 осіб, переважно з гурту діючих і колишніх спортсменів. На час найбільшої ак­тивності (1994-1995 рр.) «Авдиш» налічувала 18 первин­них осередків — «бригад» із середньою чисельністю близько 20 осіб. їй підпорядковувалися злочинні групи вихідців із Чечні «Осман» та Дагестану «Каман».

Розпочинала група з вимагання, розбійних нападів, грабежів. Надалі сфера злочинної діяльності розширила­ся за рахунок наркобізнесу, постачання зброї, вбивств на замовлення. Злочинні кошти «відмивалися» та нарощу­валися через підприємство «Меркурій», п'ять його до­чірніх і самостійних комерційних фірм.

У 1998 р. ОЗГ «Авдиш» було знешкоджено, частина її чле­нів втекла за межі України, а більшість постала перед судом.

Схожа «біографія» та доля ОЗГ «29-й комплекс» з м. Набережні Челни (Росія), яка мала економічні інтереси в Україні і на період свого знешкодження (2000—2003 рр.) значно впливала на криміногенну ситуацію в Росії та пів­денному регіоні України.

Розпочинав «29-й комплекс» як суто молодіжне об'єднання за ознакою спільного проживання в одному мікрорайоні міста. Лідер об'єднання А. Саляхов (Алік), майстер спорту зі східних єдиноборств, установив сувору дисципліну, жорстоко карав за вживання алкоголю, при­мушував усіх членів до занять спортом.

Першим джерелом доходів стало вимагання та викра­дення людей з метою викупу на Автозаводському ринку Набережних Челнів. Через два роки Алік і його найближ­чі помічники Ю. Єременко (Єрема) та О. Власов (Шу­рин) перебралися до Москви, залишивши за «наглядаючого» Р. Ассадуліна. В утрупуванні було сформовано групи аналізу та планування, розвідки, виконавців-«чорноробів», кілерів. Останні знешкоджували безпосередніх кон­курентів, підприємців, виконували зовнішні замовлення (слідством доведено 21 вбивство). Для легалізації кілерів було створено приватне охоронне підприємство «Барс».

ОЗГ встановила контроль над виробництвом підпіль­ної горілки, автозаправками міста, частково - діяльніс­тю КамАЗу, налагодила постачання наркотиків у регіон безпосередньо з Афганістану, заволоділа м'ясокомбіна­том і комбікормовим заводом у Підмосков'ї, великим го­телем в Одесі.

«29-й комплекс» утримував «власних» депутата Дер­жавної думи Росії, віце-прем'єра Удмуртії, чиновників державних структур міського та регіонального рівнів. Проблеми в ОЗГ виникли після того, як Саляхов відсто­ронив Єрему та Шурина від «общака», замінив «нагляда­ючого» у Набережних Челнах. Наслідками цього стало вбивство нового «наглядаючого», втеча Саляхова в Укра­їну та його арешт під час поїздки до Москви, затримання більше 40 найактивніших членів «29-го комплексу».

З урахуванням викладених теоретичних положень і прикладів розгляньмо функціонально-психологічні особливості окремих ОЗГ.

Проста (первісна) організована злочинна група. Кількіс­ний склад нараховує 3—10 осіб, група має дворівневу ро­льову структуру (лідер — рядові члени), функціональна спеціалізація членів групи є відносною. У плануванні та вчиненні злочинів бере участь уся група, її члени безпосе­редньо контактують один з одним та лідером. Злочинні доходи розподіляються лідером рівномірно, зазвичай без утворення спільного грошового фонду — «общака».

Злочинна активність спеціалізована за видом, засоба­ми, способом учинення злочинів; їх територія чітко не визначена, але обмежена місцем проживання членів гру­пи (мікрорайон, місто, приміська чи районна зона). Контакти з іншими злочинними групами відсутні або епізодичні, стійких корумпованих зв'язків немає. Динаміка останніх характеристик залежить від того, як функ­ціонує група: самостійно, на власний розсуд (проста група) чи автономно, але під патронуванням потужнішої групи (первісна група).

Злочинна спеціалізація в цілому не виходить за межі традиційної злочинності. Це — крадіжки з квартир, авто­мобілів, офісів дрібних фірм, зокрема оргтехніки, авто­мобілів із подальшим розкомплектуванням і збутом, різ­ні форми шахрайства, грабежі, вироблення і збут фаль­шивих грошей та дорогоцінностей, торгівля вогнепаль­ною зброєю, викраденою з місць постійного зберігання чи переробленою з газової зброї. Залежно від спеціаліза­ції група може користуватися послугами інформаторів, навідників, збувальників.

На нижчому щаблі аналізованого виду ОЗГ перебу­вають групи квартирних злодіїв. Прикладом є групи, зне­шкоджені в Одесі наприкінці 90-х років у рамках спеці­альної оперативно-профілактичної операції. Так група, основана Мнацанакяном, складалася з 5 осіб, користува­лася послугами неповнолітнього навідника та збувальни­ка краденого. Вчинила у приміській зоні більше 20 краді­жок із квартир і приватних будинків. Група, очолювана Жамалдіновим, складалася з 4 осіб. Квартирні крадіжки поєднувала з розбійним нападом на власників житла, із застосуванням холодної зброї та газового револьвера, пе­реробленого під стрільбу дрібнокаліберними патронами.

Прикладом групи, що перебуває на вищому щаблі цього виду ОЗГ, є група з 9 осіб, що незаконно привлас­нювала житло одиноких громадян похилого віку з вада­ми здоров'я, користуючись послугами працівників ЖЕКів і лікарів. Протягом двох років у великому промисловому центрі України група вчинила 11 злочинів, всі її члени мали вузьку функціональну спеціалізацію. Одні знаходили необхідний контингент громадян і вста­новлювали з ними початковий контакт; другі — входили в довіру, домагалися згоди на опікунство та цілеспрямо­вано погіршували стан здоров'я власників житла; треті — забезпечували юридичне прикриття — оформлення опі­кунства, направлення в медичний заклад чи раптову смерть від інсульту або інфаркту; четверті — ремонтува­ли, обмінювали та продавали житло.

Злочинна організація (угруповання). Кількісний склад груп цього виду досить різноманітний і варіює в межах від кількох десятків до сотні осіб. Угруповання має розгалуже­ну, кількарівневу, спеціалізовану структуру, до якої входять:

> керівний блок (3—8 осіб), що здійснює управлін­ську, координаційну, стратегічно-планувальну, представ­ницьку діяльність;

> блок інформації, аналізу, поточного планування, розроблення найважливіших акцій;

> фінансово-матеріальний блок: зберігання спільно­го грошового та майнового фонду, забезпечення корупційних зв'язків, «відмивання» злочинних коштів і ле­гального бізнесу;

> блок охорони та безпеки;

> блок безпосереднього виконання з однією чи кіль­кома бандитськими групами.

Злочинна організація взаємодіє з іншими угрупован­нями за функціональною і територіальною ознаками, має розгалужені корумповані зв'язки на таких рівнях, як адміністративна дільниця, район, місто, регіон.

Лідери злочинної організації, нагромадивши значні кошти і майно, зазвичай обирають два шляхи. Перший: перехід у тіньове або «почесне» керівництво. Другий: ле­галізація у банківській, підприємницькій, громадсько-політичній сферах. Так, наприклад, лідери угругіування «Сейлем» (Крим) С. Воронков, С. Крюков та О. Кова­ленко на час притягнення в 1998 р. до кримінальної відповідальності були депутатами міських рад Сімферополя та Ялти, один із лідерів угрупування «Коробченко» (Керч) М. Оксименко перебував на посаді генерального директора фірми «Сталкер».

Ряд ознак злочинної організації визначено в чинному Кримінальному кодексі України. Це: 1) стійке об'єднан­ня з ієрархічними зв'язками між його членами або структурними частинами; 2) спрямованість на вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів; 3) безпосереднє вчинення злочинів або здійснення керівної, коорди­наційної, забезпечувальної діяльності (функцій) щодо цієї організації, інших осіб, інших злочинних груп.

Основними сферами активності злочинних організа­цій є вимагання, контроль підпільного виробництва, контрабанда (алкогольні напої, тютюнові вироби, зброя, підакцизні товари), проституція, наркобізнес. Локаль­ними та побічними сферами є викрадення людей, прес­тижних автомобілів із метою викупу, торгівля людьми, розбійні напади, фізичне усунення конкурентів і тих, хто тим чи тим чином заважають цій діяльності.

Масштаби злочинної активності визначаються по­тужністю угруповання і перебувають у межах мікрорайо­ну, міста, області, регіону. Так, наприклад, у середині 90-х років, коли розпочався рішучий наступ на організо­вану злочинність, київський мегаполіс контролювався 12 основними угрупованнями — Киселя, Татарина, Чере­па, Савлохова та ін. Слідкував за дотриманням зон впли­ву злочинний авторитет на прізвисько Пуля.

Окремі угруповання намагаються встановити міжна­родні зв'язки з країнами СНД, Східної та Центральної Європи, Близького Сходу.

Правоохоронна практика свідчить, що злочинні орга­нізації відрізняються одна від одної залежно від способу утворення.

Перший спосіб. Кілька первинних злочинних груп з однаковою чи схожою сферою активності об'єднуються з утворенням координаційної, а надалі — керівної ланки з гурту лідерів груп. Метою такого об'єднання є впоряд­кування діяльності на певній території, регіоні. Ці угру­повання не відзначаються єдиним рівнем організації. Здебільшого вони контролюють ринки одного профілю (речові, продовольчі, сільськогосподарські, автомобіль­ні тощо), місця розваг і відпочинку, мережу дрібної тор­гівлі чи обслуговування.

Другий спосіб. Група неповнолітніх і молоді, початко­во утворена за ознакою спільного проживання, починає злочинну діяльність із вуличних крадіжок, хуліганства, грабежу, обкладає даниною школи, училища і т. д. Набу­ваючи кримінального досвіду і збільшуючи свої можли­вості, вона підпорядковує конкурентів і контролює ряд сфер злочинної активності на певній території. Угрупо­вання відзначається організованістю, жорсткою дисцип­ліною, привабливістю для молоді та неповнолітніх пе-редкримінальної орієнтації.

Третій спосіб. Організація створюється об'єднанням осіб некорінних для України національностей (представники Кавказу, молдавани, цигани, татари) або іноземців (до се­редини 90-х років - країни Африки, Афганістан, останнім часом — В'єтнам, Китай). Підкупом, погрозами, насильс­твом організації підпорядковується відповідна діаспора в місцях компактного проживання. У місцевого криміналі-тету відвойовується певна злочинна спеціалізація.

Організації, створені таким способом, найбільш актив­но діють у Києві (в'єтнамські, китайські угруповання, кав­казьке угрупування «Солохи»), південному регіоні з цент­ром у Одесі (чеченці, цигани, молдавани), Криму (татар­ське угруповання «Імдат»), Харківській та Миколаївській областях. Спеціалізуються на контрабанді, наркобізнесі, проституції, нелегальній міграції, вимаганні серед співвіт­чизників, контролі над випуском підробленої продукції.

Особливою ОЗГ є банда, яка залежно від своїх харак­теристик (кількісний склад, злочинна спеціалізація, самостійність чи підпорядкованість функціонування) може належати до простої організованої злочинної групи або до злочинної організації.

У кримінально-психологічному плані банда відрізня­ється високою організованістю, стійкістю, жорсткою дисципліною. Бандитській психології притаманні ви­нятковість і зверхність над оточенням, зухвалість та без­карність, крайній цинізм, жорстокість до жертв і від­ступників.

Законодавчою конституційною ознакою банди ви­знано наявність зброї, яка використовується для нападу на громадян, підприємства, установи, організації. Бан­дою визнається група, якщо хоча б один з її членів воло­діє зброєю, яку має намір застосувати при нападі, про що знають інші члени групи.

Під зброєю розуміються предмети, спеціально при­значені чи пристосовані для ураження людини, та пред­мети, на які розповсюджується спеціальний правовий режим (заборона і дозвіл). Це — вогнепальна і холодна військова, мисливська, спортивна зброя, перероблена чи саморобна зброя.

Найчастіше бандами використовуються автомати, пісто­лети і револьвери, ножі, кастети, нунчаки. Достатньо часто також використовуються прилади, засоби і знаряддя, які не є зброєю: ракетниці, радіостанції, різноманітні шашки, бі­ноклі, прибори нічного бачення, кайданки (наручники).

Банда порівняно з іншими ОЗГ має найбільш тривалу історичну біографію, а бандитизм разом із крадіжками, шахрайством, фальшивомонетництвом до останнього часу вважався класичним видом злочинності. В Україні банди існували протягом усього XX ст., набуваючи поши­рення в періоди соціальних катаклізмів — революцій, війн, масштабних амністій.

Динаміка загальної та організованої злочинності в ос­танні 20 років привела до суттєвих змін у кримінально-психологічному портреті банди. Якщо раніше банди функціонували самостійно, то зараз таке формування стає обов'язковою складовою злочинних організацій і спільнот. Значно розширилася злочинна спеціалізація, а бандитські дії почали поєднуватися з іншими видами злочинів і навіть підпорядковуватися їм.

Традиційна банда. Функціонує на певній території самостійно, кількісний склад найчастіше не перевищує 15 осіб. Здійснює розбійні напади на інкасаторів, місця зберігання грошей і дорогоцінностей, комерційні мага­зини, склади, житло заможних власників. Напади супро­воджуються вбивствами, заподіянням тілесних ушко­джень, мордуванням і катуванням. Для злочинів і при­криття використовуються підробні документи, форма працівників міліції, охоронних служб та ін.

Показовою щодо традиційних ознак є банда, знешкод­жена в середині 90-х років у Харківській області. Форму­вання з 11 осіб очолював начальник служби безпеки ко­мерційного банку «Європейський» Строгов. До складу банди входили переважно охоронці банку, колишні спорт­смени високої кваліфікації. Використовуючи інформацію щодо фінансових можливостей клієнтів банку, формуван­ня Строгова здійснювало протягом двох років розбійні на­пади, застосовуючи вогнепальну зброю, ножі, нунчаки.

В останні роки, з появою «човникового» бізнесу, акти­візацією туризму, зростанням автоперевезень у спеціаль­них фургонах з'явилися банди, які здійснюють напади на автомагістралях, автостоянках, у кемпінгах, мотелях. Щорічно фіксується до 100 таких нападів, переважно на території Київської, Закарпатської, Львівської, Миколаївської областей. Сумної слави набули автотраси Київ — Чоп, Київ — Суми. У Кіровоградській області лік­відовано банду, яка встигла вчинити більше 20 нападів на туристичні та рейсові міжміські автобуси із застосуван­ням вогнепальної зброї та форми працівника міліції.

Спеціалізована банда. Таке формування може функціо­нувати самостійно і вчиняти за винагороду злочини на за­мовлення або діяти у складі злочинної організації чи спіль­ності. Зосереджується на викраденні людей з метою отри­мання викупу, сплати данини, боргів, а також залякуванні, вбивствах. За наявності певних кримінальних контактів спеціалізована банда відзначається високою конспіра­цією, професіоналізмом, застосуванням певної зброї — се­рійної або персонально виготовленої чи підігнаної.

Прикладом такої 03Г є банда з 6 осіб, очолювана Хів-ренком, яку знешкодили в Києві наприкінці 90-х років. Банду викрито після викрадення генерального директо­ра СП «Біпа Мода» (м. Іллічівськ Одеської області). Умо­вою звільнення визначено перерахування 6 млн доларів США, при цьому потерпілого піддавали побиттю і торту­рам. «Замовив» злочин колишній діловий партнер фір­ми, який став громадянином Німеччини.

Банда змішаного типу. Така ОЗГ поєднує традиційний бандитизм із вчиненням злочинів на замовлення. Показо­вою в цьому плані є банда у складі 23 осіб, очолювана Сань-ковим. Функціонуючи протягом чотирьох років на півдні України, банда вчинила понад ЗО тяжких злочинів із засто­суванням вогнепальної зброї та 10 вбивств на замовлення у п'яти регіонах країни. Банду знешкоджено у Криму 1998 р.

Злочинна спільність (асоціація). Кількісний склад та­кого об'єднання може нараховувати від кількох сотень до тисячі осіб. Функціонально-рольова структура в ціло­му схожа на структуру злочинної організації, але більш чисельна, складна і розгалужена. Контакти кожної структурної групи чітко визначені з дотриманням макси­мальної конспірації. Що вище статусно-рольове стано­вище члена спільності, то менша кількість осіб знає про нього і може безпосередньо контактувати з ним.

Злочинна спільність або монополізує та контролює одну-дві сфери кримінальної діяльності у масштабах кількох регіонів чи країни в цілому, або охоплює кілька сфер у масштабах одного чи кількох регіонів. Спільнота має стійкі корупційні зв'язки з представниками місцевої та центральної влади, міжнародні контакти.

Керівники спільноти періодично зустрічаються з віт­чизняними і закордонними колегами для координації дій, спільного розроблення найбільш масштабних акцій. Так, наприклад, 1996 р. на території України (м. Терно­піль) відбулася зустріч 25 керівників і представників спільнот з України, Росії та Польщі, на якій узгоджували зони кримінального впливу у західному регіоні України, на прикордонних і митних переходах.

Злочинні спільноти поєднують кримінальні та легаль­ні форми діяльності, мають власні підприємства, магази­ни, заклади обслуговування, розваг і відпочинку.

Окремі фахівці вважають, що акцент на легальні гос­подарчо-економічні форми діяльності разом із проник­ненням у державне управління та політику свідчить про трансформацію злочинної спільноти у мафію.

Мафія виникла на о. Сицилія (Італія) як гангстерське об'єднання «братів по крові». Відзначалася абсолютною дисципліною, оскільки порушення основних «законів» мафії — «омерти» (мовчання), «вендети» (кровної помсти) та «кровних заповідей» каралося смертю.

Кровні заповіді полягали в такому.

1. Кожен допомагає кожному, виручає його навіть ці­ною власного життя.

2. Член об'єднання (мафіозі) повинен якнайкраще ви­конувати будь-яке доручення старшого (капо). Доручення свідчить про особливу довіру і можливість відзначитися.

3. Всі непорозуміння і конфлікти вирішуються влас­ними силами, ніяких звернень до поліції, інших органів правосуддя.

4. Будь-яке зовнішнє «утиснення» будь-якого мафіозі все об'єднання сприймає як особисту образу і нещадно карає за це.

5. Ні з ким не мати ніяких розмов щодо власної при­четності чи причетності інших до мафії, розподілу функ­цій, діяльності мафії в цілому.

Від інших злочинних об'єднань мафія також відрізня­лася комплексним застосуванням підкупу, погроз, фізичного усунення.

Сучасна мафія визначається як таємна злочинна спільнота, яка за ступенем організованості та характером активності виходить за межі традиційної злочинності, має стійкі корупційні зв'язки, поєднує кримінальні та легальні форми діяльності, впливає на соціально-полі­тичні процеси у регіоні чи країні в цілому.

В Україні за роки її незалежності функціонувало кіль­ка десятків мафіозних злочинних спільнот, у Росії їх кількість сягає 100, з яких приблизно 20 — загальнофеде-рального масштабу.

Як приклад злочинної спільності регіонального рівня можна навести асоціацію, знешкоджену в Житомирській області 1998 р. Вона контролювала видобуток, постачан­ня та обробку граніту у п'яти областях державними і при­ватними підприємствами. До складу асоціації входили посадовці Житомирської та Київської областей. Крім то­го, встановлено понад 100 посадових осіб різного рівня, з якими підтримувалися корупційні зв'язки.

Прикладом злочинної спільності міжрегіонально-загальнодержавного масштабу є «спиртова» мафія з центром у Києві та представництвами у п'яти областях і АР Крим. До її складу входили посадовці концерну «Укрспирт», керівники комерційних підприємств і спиртзаводів, працівники митниці, правоохоронних ор­ганів. Отримуючи спирт для фіктивних комерційних фірм Білорусі, Прибалтики, Молдови та Росії, мафія ор­ганізувала виготовлення та оптову реалізацію сурогатної горілки на території України. Слідством встановлено 474 злочинні діяння, несплата тільки акцизного збору за якими склала близько 200 млн. грн. Звинувачення пред'явлено більш як 100 активним членам «спиртової» мафії.

Функціонально-психологічні особливості окремих організованих злочинних груп необхідно враховувати для попередження і протидії організованій злочинності.

Дата добавления: 2014-01-11