Тема 3. Організація внутрішньогосподарського контролю на підприємстві

Список эффектов

• 0 - Box in (в поле)
• 1 - Box out (из поля)
• 2 - Circle in (в круг)
• 3 - Circle out (из круга)
• 4 - Wipe up (стирание вверх)
• 5 - Wipe down (вниз)
• 6 - Wipe right (вправо)
• 7 - Wipe left (влево)
• 8 - Vertical blinds (вертикальные жалюзи)
• 9 - Horizontal blinds (горизонтальные жалюзи)
• 10 - Checkboard across (в шахматном порядке поперечно)
• 11 - Checkboard down (вниз)
• 12 - Random dissolve (случайный наплыв)
• 13 - Split vertical in
• 14 - Split vertical out
• 15 - Split horizontal in
• 16 - Split horizontal out
• 17 - Strips left down
• 18 - Strips left up
• 19 - Strips right down
• 20 - Strips right up
• 21 - Random bars horizontal (случайные горизонтальные линии)
• 22 - Random bars vertical
• 23 - Random (случайный эффект)

Таблица 2 – Значения свойств list-style-type

Значение	Вид маркера
None	Маркер не отображается
Disk	Закрашенный кружок
Circle	Не закрашенный кружок
Square	Закрашенный квадрат
Decimal	Арабская цифра с точкой
Lower-roman	Римская строчная цифра с точкой

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке DNS?
2. Які види браузерів існують?
3. Що таке сервер та домашня сторінка?
4. Які види кодування сторінок існують?
5. Що таке HTML?
6. Які головні елементи сторінки існують?
7. Які основні теги для побудови HTML-сторінки?
8. Що таке гіперпосилання?
9. Що таке URL?
10. Які теги використовуються для створення списків? Які види списків існують?
11. Що таке МЕТА-теги?

1. Процес організації ВГК.

2. Процес ВГК та порядок проведення комплексних перевірок підприємства.

3. Суб’єкти внутрішньогосподарського контролю

3.1 Внутрішній контроль який здійснює власник (адміністративний контроль)

3.2 ВК, який здійснює ревізійна комісія

3.3 ВК, який здійснює бухгалтерія

3.4 Технічний та технологічний контроль. Громадський контроль.

4. Планування ВГК.

5. Методичні прийоми і процедури внутрішньо господарського контролю.

1. Процес організації ВГК

В Україні система внутрішньогосподарського контролю сформувалася на фундаменті командно-адміністративного устрою. В результаті чого об'єкти управління процесом виробництва поступово стали відходити від реального контролю, а процес контролю став формальним, що пе­редусім, позначилося на темпах розвитку економіки. В умовах ринко­вих відносин стали формуватися нові органи державного контролю. Проте зміст і місце контролю обумовлюється характером соціально - економічних відносин та політичної організації суспільства.

Численні порушення і зловживання на підприємствах в значній мірі є результатом дуже слабкого внутрішньогосподарського контро­лю та державного контролю з боку міністерств і відомств. Причина такого становища в тому, що положеннями про податкові, казначейсь­кі, митні та інші державні контрольні органи не передбачено прове­дення ними ревізій збереження державного майна і коштів. Тим біль­ше таке завдання не ставиться і для аудиторських фірм, оскільки, як і підприємці аудитори піклуються лише про інтереси замовників, вста­новлюючи достовірність їх звітності, охороняючи від претензій дер­жавних контрольних органів.

Організація внутрігосподарського контролю – це впорядкування взаємозв'язків системи контролю та процесу виробництва, в рамках якого здійснюються конкретні заходи.

Під методом здійснення внут­рішньогосподарського контролю розуміють певний порядок, прийоми ро­боти і способи дій з метою забезпечення ефективності їх використання.

Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" покладена на керівника підприємства. На підставі затвердженого плану та відповідно до посадових інструкцій працівни­ки, зайняті управлінням виробництва, здійснюють систематичний по­точний і оперативний контроль за діяльністю підрозділів господарю­ючого суб'єкта.

Тобто організація внутрішньогосподарського контролю – це процес впорядкування та налагодження системи внутрішньо-господарського контролю на підприємстві, який складається із заходів щодо її створення, постійного впорядкування, удосконалення її функціонування та має важливе значення для задоволення потреб управлінського персоналу в інформації.

Проте вже на першому кроці можна виділити чотири варіанти його організації:

1) контроль відповідності;

2) поточний (операційний) контроль;

3) фінансово-господарський контроль;

4) змішаний (комплексний) контроль.

Проведенням контролю відповідності на підприємстві може займатись один працівник, який проводить перевірку правильності формування звітних даних з метою складання звітності. В цей же час перевіряється відповідність всіх об'єктів контролю загальноприйнятим методичним положенням і установленій обліковій політиці.

Поточний або операційний контроль може проводитись працівниками - спеціалістами з бухгалтерського обліку та контролю. Така група буде виконувати заходи з попереднього та поточного кон­тролю. В основному це буде контроль бухгалтерської інформації в процесі її формування, тобто контроль господарських операцій від їх документального оформлення до відображення в бухгалтерських регістрах. Контролери в обов'язковому порядку керуються діючими законодавчими, методологічними та інструктивними матеріалами. Однак при цьому відсутній аудит відповідності облікових і звітних даних.

Спеціалісти служби фінансово-господарського контролю вико­нують різні обов'язки, в тому числі такі, що виходять за межі операційного бухгалтерського. Можливі, наприклад, перевірки дотримання умов охорони праці; умов, що забезпечують збереження основ­них засобів та інших товарно-матеріальних цінностей; екологічний контроль і т. п. В цьому варіанті внутрішньогосподарський контроль відрізняється від звичайного операційного (попереднього і поточного) бухгалтерського контролю кількістю охоплених перевірками об'єктів і спеціальних методичних прийомів.

В групі працівників при варіанті змішаного внутрігосподар­ського контролю можуть бути спеціалісти, які виконують різні обов'язки з усіх трьох означених вище варіантів. Внутрішньогосподарський контроль буде значно відрізнятись від здійснюваного на підприємстві функціональними підрозділами поточ­ного контролю або ревізій. В той же час проводитиметься попередній, поточний, послідуючий контроль, в обхваті якого будуть практично всі об'єкти фінансової, господарської, виробничої, соціальної діяльності підприємства.

Організація ефективно функціонуючої системи внутрішньогосподарського контролю – це складний багатоступене­вий процес, який відбувається в декілька стадій.

1. Критичний аналіз та порівняння колишніх умов функціону­вання і цілей господарювання підприємства, прийнятого курсу дій, стратегії і тактики з видами діяльності, розмірами, оргструктурою та потенціалом підприємства.

2. Розробка і закріплення нової ділової концепції підприємства, комплексу заходів суб'єктів, успішної реалізації його цілей, закріпленню його позицій на ринку. Такими документами повинні бути положення про фінансову, інноваційну, постачальницьку і кадрову політику. Поло­ження розробляються на основі аналізу кожного елементу політики і ви­бору з наявних альтернатив найбільш прийнятих для даного підприємс­тва.

3. Аналіз ефективності функціонування існуючої структури управління розробка положень про організаційну структуру, підпри­ємства та його підрозділів (відділів, бюро, груп тощо). Розробка пла­нів документації і документообігу, штатного розкладу, посадових ін­струкцій із зазначенням прав, обов'язків і відповідальності кожної структурної одиниці. Такий підхід дозволить здійснювати чітку коор­динацію діяльності всіх ланок системи внутрішньогосподарського ко­нтролю підприємства.

4. Розробка формальних типових процедур контролю конкретних фінансових і господарських операцій, які дозволяють упорядкувати вза­ємовідносини працівників з приводу контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, ефективно управляти ресурсами, оцінювати рівень достовірності (якості) інформації для прийняття управлінських рішень.

5. Організація роботи відділу внутрішнього аудиту (або іншого спеціалізованого контрольного підрозділу).

6. Визначення шляхів удосконалення внутрішньогосподарського кон­тролю з врахуванням перманентного розвитку підприємства, внутрі­шніх і зовнішніх умов його функціонування, які безперервно зміню­ються.

Якщо організація контролю - це впорядкування взаємозв’язків системи контролю, в рамках якої здійснюються конкретні заходи, то здійснення контролю – це певний порядок, прийоми роботи і способи дій з метою забезпечення ефективності їх використання при виконанні поставлених задач.

Організація і здійснення внутрігосподарського контролю - це пе­вний циклічний процес, який ділиться на стадії.

Цикл внутрігосподарського контролю – це певні цілі контролю, збір інформації про об'єкт, виявлення відхилень і порушень в діяльно­сті, яка контролюється, прийняття заходів, які спрямовані на усунення і попередження порушень. Кожен цикл контролю поділяється на кон­кретні стадії, які мають відносну самостійність, але за необхідністю йдуть одна за іншою, до закінчення циклу контролю.

Процес внутрігосподарського контролю – це сукупність циклів контролю, які повторюються і певним чином організовані в просторі і часі. Він може бути охарактеризований з точки зору змісту, організа­ції, технології.

Процес внутрігосподарського контролю – це діяльність об'єднаних в певну структуру суб'єктів контролю (його органів, керівників, контролерів, громадських організацій), направлених на гаран­товане досягнення найбільш ефективним і продуктивним способом поставленої мети контролю і застосування відповідних принципів і типів, методів і техніки контролю.

Господарський контроль охоплює не тільки матеріальне вироб­ництво, але й невиробничу сферу, тобто поширюється на культурно-освітницькі організації і установи, житлове господарство та побутове обслуговування тощо.

Сутність процесу внутрігосподарського контролю відображає на­ступні характеристики: змістовну, організаційну, технологічну.

Зміс­товна характеристика покликана відповісти на питання: що робиться в процесі внутрішньогосподарського контролю?

Організаційна - ким і в якому порядку робиться?

Технологічна - як робиться?

Контрольна ді­яльність підприємства включає в себе ряд послідовних дій-стадій: під­готовча, центральна та підсумкова. У свою чергу вони самі поділяють­ся на конкретні стадії-дії. З урахуванням діючої практики технологію контролю можна представити як послідовність виконання дій, в складі яких виконуються контрольні процедури (СЛАЙД 9).

При здійсненні підготовчої стадії проводиться вибір об'єкта ко­нтролю; визначається предмет контролю (встановлюється, що слід пе­ревірити); визначається засіб здійснення контролю; підбираються (призначаються) особи, які будуть здійснювати контроль; складаються плани його проведення.

На центральній стадії ведеться збір та обробка інформації. Зі­брана інформація (часто отримана з різних джерел) аналізується, порі­внюється з реальним станом справ на об'єкті, що перевіряється, оскі­льки інформація, отримана від його керівництва та інформація, отри­мана з інших джерел, часто не збігаються.

До підсумкової стадії відносять такі дії: прийняття рішень за під­сумками контролю; доведення його до адресата (а в необхідних випадках і до відома громадськості, правоохоронних органів, інших осіб, зацікавлених в результаті контролю); надання допомоги підконтроль­ній структурі в наведенні порядку на об'єкті; контроль за виконанням рішень, прийнятих за підсумками контролю.

2. Процес ВГК та порядок проведення комплексних перевірок.

Процес контролю забезпечується необхідною інформацією про контрольований об'єкт, доведеної до споживача. Характеристика досліджуваних об'єктів представляється у виді порівнянних кількісних і якісних даних, що підтверджують стан і поводження об'єкта.

Форма інформаційного забезпечення результатів виміру об'єкта, процедури і методи, за допомогою яких формують відповідну інфор­мацію, визначаються нормативними документами.

Ефективність контролю заснована на прийнятті прогнозованих рішень за результатами проведених аналітичних досліджень. Оцінка цих результатів виробляється за допомогою методу порівняння факти­чних і нормативних (планових) даних на основі інформації, що пови­нна мати такі ознаки, як швидкість її передачі суб'єктові, точність, ре­гулярність і корисність.

У процесі контролю відхилення від планових завдань важливо виявляти на ранніх етапах діяльності всіх ланок управління підприєм­ством, використовуючи методи аналізу, проводити якісне дослідження причин, що породжують їх, установити причинно-наслідкові зв'язки між факторами (індикаторами), що впливають на рівень відхилень, вимірити рівень абсолютних і відносних відхилень, дати об'єктивну оцінку отриманим результатам.

На підставі оцінених результатів до контрольованих об'єктів приймаються відповідні рішення, що або коректують планові завдання при виявленні внутрішньогосподарських резервів, або усувають і об­межують дії негативних факторів, що викликають різного роду відхи­лення від норм, планів і раніше прийнятих по них рішень. При цьому коригувальна і направляюча дія може бути прийнята негайно, якщо відхилення носять поточний характер, або у визначений термін, якщо для усунення відхилень потрібно вирішити ряд складних перспектив­них проблем у діяльності підприємства.

За допомогою зворотного зв'язку організується безперервний ко­нтроль за функціонуванням системи керування в цілому і за станом кожного її процесу. Контроль за поводженням складних об'єктів керу­вання можливий із застосуванням відповідної електронно-обчислювальної техніки і засобів математичного забезпечення, що гарантують автоматизовані зв'язки між усіма ланками різного рівня ке­рування в порядку підпорядкованості.

Основними задачами контролю є комплексна і тематична переві­рки фінансово-господарської діяльності підприємств і їхніх підрозді­лів, виконання ними встановлених планів і завдань, дотримання дер­жавної дисципліни, забезпечення схоронності матеріальних, трудових і грошових ресурсів, вірогідності звітних показників, стану господар­ського розрахунку, обліку, контролю й аналізу.

Ціль проведення контролю - виявлення і мобілізація наявних ре­зервів виробництва, підвищення його ефективності і якості роботи, посилення режиму економії у використанні усіх видів ресурсів, роз­криття недоліків у господарській діяльності підрозділів на всіх рівнях управління і факторів, що впливають на них, розробка заходів щодо скорочення нестач і втрат, по перегляду діючих норм, розцінок, тари­фних ставок, цін і тарифів, внесення змін в існуючі нормативні акти (стандарти, інструкції, положення).

Контроль ведеться на основі планів тематичних і комплексних перевірок, якими передбачаються контрольовані підрозділи, склад ко­місії, терміни і період проведення перевірки. До складу контрольної комісії включаються фахівці економічних і технічних служб, добре знаючі організацію і планування виробництва, системи організації праці і заробітної плати, фінансів, бухгалтерського обліку й інші пи­тання фінансово-господарської діяльності підприємства.

Терміни проведення перевірок і склад контрольних груп визна­чаються з урахуванням обсягу майбутніх робіт, що випливають з осо­бливостей діяльності підрозділів, що перевіряються. Перевірка прово­диться за період діяльності господарського підрозділу, що випливає за тим періодом, що був проконтрольований при попередній перевірці.

Проведенню перевірки повинна передувати ретельна підготовка, що полягає у вивченні наявних планових і облікових нормативних до­кументів і даних про роботу підрозділів, матеріалів попередніх переві­рок і іншої наявної інформації.

На основі ретельно розглянутих матеріалів складається програма, що передбачає перелік основних питань перевірки. Відповідно до про­грами складається робочий план проведення перевірки з розподілом обов'язків по виконанню контрольних функцій між членами контроль­ної комісії, у якому відбивають тематика контролю і терміни виконан­ня робіт.

Порядок проведення комплексної перевірки підприємства.

Керівник контрольної групи пред'являє повноваження на проведення перевірки керівникові підрозділу, знайомить його з задачами перевір­ки, представляє членів контрольної групи. Керівник контрольованого підприємства знайомить учасників перевірки з відповідальними пра­цівниками підприємства і дає указівки про створення всіх необхідних умов для проведення перевірки.

Контрольна бригада на початковій стадії перевірки знайомиться з показниками роботи підрозділу, з організацією й особливостями виро­бництва, умовами праці, забезпеченням схоронності матеріальних цінностей, з постановкою обліку, аналізу і контролю. У процесі зна­йомства уточнюється робочий план проведення перевірки.

При необхідності в про­цесі контролю залучаються фахівці для перевірки відповідних питань і наданні кваліфікованих висновків по них.

При проведенні контролю варто ширше використовувати передо­ві методи організації контрольної роботи: розробити систему об'єктів, що перевіряються, і техніко-економічних показників, систему інфор­маційного забезпечення, способи і прийоми проведення робіт; застосовувати метод порівняння звітних даних із плановими і показниками минулого звітного періоду. Такі дані узагальнюються в аналітичних таблицях, виявляються відхилення від планових завдань і затвердже­них норм. За результатами відхилень установлюються фактори, що вплинули на їхній рівень. Усе це дозволяє розробити конкретні заходи щодо усунення й обмеження дії негативних факторів на виробничо-господарську діяльність підрозділів різних рівнів керування.

Аналітичні таблиці складаються службами (відділами) контро­льованого підрозділу або за допомогою обчислювальної техніки у виді машинограм із наступною перевіркою даних таблиць контрольною бригадою. У ряді випадків аналітичні таблиці не розкривають повної картини відхилень від норм, тому контролери вдаються до методів, що доповнює контрольний процес - до фактичного контролю, проведенню інвентаризації, контрольного обмірювання, контрольного запуску си­ровини і матеріалів, до зустрічних перевірок і ін.

Фактичний контроль застосовується з метою встановлення дійс­ного обсягу і якості виконаних робіт, а також фактичного одержання або видачі коштів і матеріальних цінностей, зазначених у документах. Шляхом фактичного контролю здійснюється обстеження на місці це­хів, ділянок, складів для вивчення організації виробництва і праці, за­безпечення схоронності матеріальних і грошових ресурсів, викорис­тання технічних засобів і ін.

Для установлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей на складі в цеху проводиться вибіркова або суцільна їхня інвентаризація, показники якої зіставляються з обліковими даними з виявленням результатів і причин відхилень. Контрольне обмірювання будівельних, монтажних, ремонтних і інших робіт проводиться за уча­стю відповідних фахівців і застосовується для установлення вірогідно­сті облікових даних про виконання обсягів цих робіт.

Метод контрольного запуску, обмірювання і зважування сирови­ни і матеріалів у виробництво, контрольного аналізу матеріалів і гото­вої продукції застосовується для встановлення дійсної витрати сиро­вини і матеріалів, правильності їхнього списання на виробництво, по­вноти оприбуткування готової продукції, обґрунтованості норм матеріальних витрат, норм виходу готової продукції і норм природного збитку при збереженні і транспортуванні товарно-матеріальних цінно­стей, стану якості продукції, відповідності її державним стандартам і технічним умовам.

При зустрічних перевірках первинні документи й облікові дані підрозділу, що перевіряється, звіряються з відповідними документами і даними, що знаходяться в тих організаціях, від яких отримані або ко­трими видані грошові кошти і матеріальні цінності.

Для більш детального вивчення стану контрольованого об'єкта, для перевірки якості планових, кошторисних і нормативних показни­ків, використовуваних у процесі визначення результатів виробничо-господарської діяльності підрозділів підприємства і правильності роз­рахунку відхилень, застосовується нормативно-економічний метод. При цьому використовується організаційно-нормативна документація.

У здійсненні контролю за виробничо-господарською діяльністю об'єднання, підприємства і його внутрішніх підрозділів беруть участь усі служби і відділи, що входять у їхній склад.

Для цілей контролю використовується обліково-економічна ін­формація, реєструється в бухгалтерській і оперативній документації. При цьому кожна виробнича, технічна й економічна служба (відділ) виконує свої визначені функції, одержує конкретну інформацію, ана­лізує її і приймає рішення.

Комплексне використання інформаційних джерел (оперативних і бухгалтерських) у їхньому взаємному зв'язку для характеристики дія­льності всіх ланок підприємства дозволяє повніше розкрити усі відхи­лення і виявити причини їхнього виникнення, прийняти якісні рішення по підвищенню рівня ефективності роботи підрозділів. У цих умовах необхідно для кожної служби (відділу) визначити конкретні обов'язки по здійсненню оперативного і періодичного контролю за діяльністю в усіх напрямках і техніко-економічних показниках.

3. Суб’єкти внутрішньогосподарського контролю

3.1 Внутрішній контроль який здійснює власник (адміністративний контроль)

Власник підприємства реалізує свої права щодо управління безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (влас­ники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника під­приємства.

Виконання владних функцій власником обумовлює здійснення ним відпо­відних контрольних заходів: формування організаційної структури підприєм­ства, створення підпорядкованості підрозділів, складання внутрішніх доку­ментів (регламентів) роботи - положень про підрозділи, посадових інструкцій працівників, розподіл повноважень та взаємовідносин між підрозділами; при­значення на посади та надання повноважень керівникам підрозділів, визна­чення кола матеріально відповідальних осіб; встановлення порядку проход­ження та затвердження документів, ведення обліку та складання звітності; визначення порядку контролю за здійсненням основних операцій: постачан­ня, виробництво, збут, інвестиційна та фінансова діяльність; створення та надання повноважень підрозділам з контролю та інші.

Функції контролю здійснює наглядова (спостережна) рада товариства. Залежно від кількісного складу та функцій наглядової ради згідно з Принци­пами корпоративного управління, у її складі доцільно формувати дорадчі органи - постійні або тимчасові комітети.

До постійних комітетів, які доцільно створювати у товаристві з метою запобігання виникнення конфлікту інтересів у посадових осіб товариства, належать аудиторський комітет та комітет з питань призначень та винагород.

Наглядова рада (через аудиторський комітет ради) повинна забезпечити функціонування належної системи контролю, а також здійснення стратегічно­го контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства. З метою ефективного виконання цих функцій до компетенції ради повинні належати, зокрема, повноваження щодо:

- перевірки достовірності річної та квартальної фінансової звітності до її оприлюднення та (або) подання на розгляд загальних зборів акціо­нерів;

- виявлення недоліків системи контролю, розробка пропозицій та реко­мендацій щодо її вдосконалення;

- призначення та звільнення внутрішніх аудиторів;

- затвердження зовнішнього аудитора (якщо це повноваження не відне­сено до компетенції загальних зборів акціонерів), здійснення контролю за ефективністю, об’єктивністю та незалежністю зовнішнього аудитора, фінансовими відносинами між товариством та аудитором;

- контролю за усуненням недоліків, які були виявлені під час проведен­ня перевірок ревізійною комісією, службою внутрішнього аудиту та зовнішнім аудитором.

Завданням аудиторського комітету є здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства, надання пропозицій щодо обрання аудитора та контроль за його незалежністю, визначення напрямів необхідно­го аудиту. До його відання також відносяться питання звітності та управління ризиками. При здійсненні своїх функцій аудиторський комітет повинен співпрацювати з ревізійною комісією товариства, службою внутрішнього аудиту та зовнішнім аудитором.

У рамках своєї діяльності постійні та тимчасові комітети товариства готу­ють та надають наглядовій раді рекомендації для прийняття нею остаточних рішень.

3.2 ВК, який здійснює ревізійна комісія.

Ревізійна комісія, відповідно до Принципів корпоративного управління, повинна здійснювати оперативний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства шляхом проведення планових та позапланових пере­вірок. Комісія обирається з числа співробітників товариства. Порядок діяль­ності, склад та умови оплати праці членів комісії затверджуються зборами товариства, які її обрали. Ревізійна комісія діє на підставі статуту господарю­ючого суб'єкта та власного внутрішнього положення про ревізійну комісію.

Планові перевірки мають проводитися ревізійною комісією за підсумками фінансово-господарської діяльності товариства за рік з метою подання за­гальним зборам акціонерів висновків за річними звітами та балансами.

Позапланові перевірки повинні проводитися ревізійною комісією за влас­ною ініціативою, за рішенням загальних зборів та на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів.

При здійснення покладених на неї повноважень ревізійна комісія зобов'я­зана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі:

- виникнення загрози суттєвим інтересам товариства;

- виявлення зловживань, вчинених посадовими особами органів това­риства.

Ревізійна комісія товариства з обмеженою відповідальністю

Згідно із Законом України Про господарські товариства, контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товари­ства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізій­ної комісії.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства з обмеженою відпо­відальністю проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вима­гати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.

Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства чи загальним зборам (зборам колективу, засновників).

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без вис­новку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверд­жувати баланс товариства.

Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

Особливості організації ревізійних комісій у публічних акціонерних товариствах

Відповідно до Закону “Про господарські товариства”, контроль за фінансо­во-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюєть­ся ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціо­нерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджують­ся загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного това­риства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути надані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення посадових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок за­гальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства (спостережній раді).

Члени ревізійної комісії мають право брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях правління.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без вис­новку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають право затверджу­вати баланс.

Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загаль­них зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонер­ного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

У викладені основні повноваження ревізійних комісій акціо­нерних товариств (обов'язки, завдання та права).

3.3 ВК, який здійснює бухгалтерія

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Під внутрішньогосподарським (управлінським) обліком прийнято розу­міти систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух гро­шових коштів підприємства.

Згідно із Законом Про бухгалтерський облік питання організації бухгал­терського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до зако­нодавства та установчих документів. Саме власник підприємства має пріоритетне право щодо вирішення питань з організації бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних доку­ментах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприєм­ством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства (власник) несе відповідальність за організацію, ведення бухгал­терського обліку та за збереження облікових документів. Власник приймає рішення про форму організації бухгалтерського обліку.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство само­стійно:

- обирає форму його організації. Законом Про бухгалтерський облік передбачено такі форми організації обліку: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служ­би на чолі з головним бухгалтером, користування послугами спеціа­ліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, ве­дення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою, самостійне ведення бухгал­терського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Організаційна структура служби бухгал­терського обліку повинна бути раціональною, тобто відповідати умо­вам господарської діяльності та величині підприємства;

- визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку (система регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнен­ня інформації в них), розробляє систему та форми внутрішньогоспо­дарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарсь­ких операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерсь­ких документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, робочі рахунки та регістри аналітич­ного обліку тощо.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для пра­вильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерсь­кого обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку офор­млення та подання до обліку первинних документів.

Персонал бухгалтерії на чолі з головним бухгалтером здійснює конт­рольні функції в процесі відображення господарських операцій в первинних документах, облікових регістрах при складанні фінансової звітності, бере участь у проведенні інвентаризації та перевірок.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методо­логічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у вста­новлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів під­приємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представ­ництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Закон Про бухгалтерський облік висуває певні вимоги щодо складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкці­онованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протя­гом встановленого строку.

Наприклад, за посадовою особою, що здійснює облік операцій з певними активами, не повинно бути одночасно закріплено функції санкціонування операцій з такими активами, забезпечення їх збере­ження та здійснення їх інвентаризації.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображення у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансо­вої звітності, підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власни­ком (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язко­вим згідно з законодавством. Порядок проведення інвентаризації передбаче­ний відповідним нормативним документом - Інструкцією по інвентаризації.

Головному бухгалтеру належить провідне місце в контролі за дотриман­ням законодавства при здійсненні господарської діяльності підприємства, він наділений достатніми повноваженнями для проведення такого внутрішнього контролю. Контроль за дотриманням виконавцями графіку документообігу на підприємстві здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальну уста­новку необхідних документів та відомостей є обов'язковими для усіх підрозділів та служб підприємства.

Таким чином, внутрішній контроль, який здійснює бухгалтерська служба підприємства, зосереджений головним чином на контролі операцій, первин­них документів та регістрів, записах на рахунках бухгалтерського обліку, складанні та поданні фінансової звітності, контролі персоналу (матеріально- відповідальних осіб, працівників бухгалтерії та осіб, що готують дані для об­ліку). Працівники бухгалтерії в обов'язковому порядку входять до складу інвентаризаційних комісій.

3.4 Технічний та технологічний контроль. Громадський контроль.

Технічний контроль передбачає встановлення відповідності виконання необхідних заходів щодо матеріальної, уречевленої, тобто технічної сторони проведення основної діяльності підприємства (промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо), дотримання певної якості продукції, товарів, послуг. Такий контроль здійснюють спеціальні служби підприємства: відділ або група технічного контролю (ВТК), контролери, по­садові особи адміністрації тощо.

При технологічному контролі встановлюється правильність здійснення на підприємстві заходів щодо обробки, виготовлення, виробництва, змін стану речовини тощо, тобто технологічної сторони діяльності підприємства. Основ­ними виконавцями такого контролю є служба (відділ) технолога, контролери- технологи тощо.

На підприємствах функціонує також громадський контроль, який здій­снюється профспілковою організацією, комісією з соціальних питань і інши­ми громадськими організаціями.

4. Планування ВГК

Процес ВГК містить чотири етапи одним із яких є планування. Планування - це важливий етап ро­боти внутрішнього контролера. Контрольні працівники мають спланувати свою роботу так, щоб правильно і своєчасно завершити перевірку. Плани складають із врахуванням бізнесу підприємст­ва, його облікової системи та діючого внутрішнього контролю.

Метою планування ВГК є концентрація уваги перевіряючого на най­важливіших його напрямках, виявленні проблем, які слід переві­рити найбільш детально. Планування допомагає належ­ним чином організувати роботу працівників служби ВГК та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також коор­динувати роботу, яка здійснюється аудиторами та фахів­цями інших професій.

План може супроводжуватися необхідними коментарями щодо організації перевірки і координації роботи персоналу під­приємства та працівників служби ВГК. Коментарі містять мету аудиту, опис ос­новних методів і прийомів, які використовуватимуться працівниками служби ВГК (опитування, інспекція, спостереження, запити, вибіркова пе­ревірка, тестування, документальна перевірка, аналітичний склад тощо). На основі плану складається програма, де встановлюються роботи, робочі документи та виконавці контрольних процедур.

Необхідно ретельно контролювати час виконання робіт працівниками служби ВГК, що дасть змогу використовувати його найефектив­ніше.

Для виконання плану працівник служби ВГК повинен підготувати в письмовій формі програму перевірки. Програма - це документ, що містить: завдання перевірки для конкретно­го об'єкта (системи контролю певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, циклу господарсь­ких операцій тощо); процедури, необхідні для виконання постав­лених завдань; обсяги і терміни їх виконання.

У програмі види, зміст та час проведення заплано­ваних процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану.

Програма допомагає керувати виконавцями служби ВГК та контролювати їх роботу. В програму включається також перелік об’єктів перевірки за його напрямками, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок перевірки або контрольну процедуру. Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності вико­наних робіт.

Для підвищення якості планування, скорочення витрат ча­су, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандарт­ні програми перевірки, які працівник служби ВГК повинен уважно відкоригувати з урахуванням особливостей їх застосування в умовах конкре­тного підприємства. Зміни у план і програму можуть вноситися навіть під час здійс­нення процедур підтвердження. Усі зміни обов'язково докумен­туються з висвітленням причин.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її в якості інструкції для виконавців перевірки, які беруть участь у перевірці. Програма повинна також служити засобом контролю за роботою виконавців перевірки.

Види, форми планів, пріоритетність напрямків контролю визначаються відповідними структурами на самому підприємстві виходячи з потреб підприємства.

З точки зору організації, процедури планування служби внутрішнього аудиту передбачають здійснення таких заходів:

- проведення підготовчої роботи;

- формування загального річного календарного графіка проведення аудиторських перевірок;

- складання поточного графіка проведення аудиту протя­гом року;

- методичне забезпечення аудиту та його напрямки;

- перевірка виконання зауважень та пропозицій внутріш­нього та зовнішнього аудиту, рішень адміністрації;

- підготовка і перепідготовка спеціалістів служби внутріш­нього аудиту підприємства;

- терміни і обсяги аудиту;

- бюджет фінансування.

Планування роботи ВГК повинно будува­тися на таких принципах:

- комплексності;

- безперервності;

- оптимальності.

Принцип комплектності передбачає вивчення забезпечення взаємозв'язку і узгодженість усіх етапів планування — від попереднього планування до складання загального плану і програми.

Принцип безперервності передбачає рівномірне навантаження працівників служби ВГК протягом запланованого терміну.

Принцип оптимальності передбачає можливість варіювання при складанні програми на основі критеріїв, визначених у положеннях служби внутрішнього аудиту, і думки працівників.

Слід відзначити, що планування здійснюється різними контрольними службами. У чому ж особливість планування у внутрішньому аудиті? Чим відрізняється воно від зовнішнього аудиту та ревізії?

Зі слайду 28 видно, що план внутрішнього аудиту скла­дається на календарний рік, час початку перевірки не доводиться до відома керівництва, передбачається можливість позапланових дій у відповідності до завдання, яке стоїть перед фірмою.

При складанні плану проведення аудиторської перевірки потрібно враховувати таку інформацію:

- попередній досвід проведення аналогічних аудиторських перевірок;

- рівень компетенції і складність функцій об'єкта, що пере­віряється;

- рівень кваліфікації персоналу, ступенів залучення стар­ших аудиторів;

- строк виконання робіт і підготовки підсумкових документів.

План аудиторської перевірки повинен розробляти ауди­тор, відповідальний за проведення перевірки, а затверджує його керівник служби внутрішнього аудиту.

У календарних планах (графіках) аудиторських перевірок доречно вказувати, які саме види діяльності підлягають перевірці, коли буде проводитись аудит, скільки часу потребує перевірка. Плани повинні бути гнучкими та враховувати можливість незапланованих перевірок.

При складанні фінансового бюджету (кошторису) необхід­но враховувати:

- обсяг аудиторських перевірок;

- необхідність підвищення кваліфікації працівників підрозділу;

- необхідність залучення додаткових експертів;

- розгалуженість мережі філій підприємства (витрати на службові відрядження, послуги сторонніх установ тощо).

У бюджеті визначають потреби підрозділу внутрішнього аудиту в ресурсах у грошовому вираженні в розрізі статей витрат: основну і додаткову зарплату працівників служби внутрішнього аудиту; витрати на відрядження; витрати на підвищення кваліфі­кації співробітників відділу внутрішнього аудиту; витрати на придбання спеціальних програмних продуктів тощо. Бюджет складають на рік з подальшою поквартальною розбивкою.

5. Методичні прийоми і процедури внутрішньо господарського контролю.

Для досягнення мети ВГК вживаються відповідні мето­дичні прийоми. Такі прийоми можна згрупувати у вигляді організаційно-ме­тодичної моделі ВГК.

Методичні прийоми ВГК це сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності господарських опе­рацій для оцінки діяльності підприємства.

Для досягнення мети при ВГК використовується наступний підхід. При проведенні перевірки "тради­ційних" об'єктів - активів, власного капіталу, зобов'язань, доходів та витрат обов'язково проводиться перевірка, оцінювання та моніторинг системи бух­галтерського обліку, фінансова та господарська інформація, ступінь дотримання на підприємстві нормативних актів, еко­номічність та ефективність діяльності підприємства.

ВГК виконує свої функції за допомогою власного методу, який є сукупністю конкретних методик, методичних прийомів, та певних про­цедур.

Процедура (від лат. ргосейо - проходжу, відбуваюсь) - поняття, яке вста­новлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму. В свою чергу процедури ВГК - певний порядок та послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретному об'єкті аудиту.

Контрольні процедури передбачають виконання методичних прийомів аудиту. Кожний методичний прийом у системі ВГК передбачає використання певних контрольних процедур.

Організаційні - вибір спеціалістів для виконання контрольних процедур, оформлення організаційно-розпорядчої документації (плани, накази, розпо­рядження, графіки тощо), встановлення об'єктів і вибір методики аудиту.

Моделюючі - побудова організаційних та інформаційних моделей об'єктів перевірки, які дають змогу оптимізувати проведення перевірки за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Мо­дель залежно від контролю групи економічно однорідних об'єктів конкрети­зують у частині диференціації об'єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації і методичних прийомів проведення контролю й узагальнення його результатів.

(Слайд 33) Лічильно-обчислювальні - застосовуються під час перевірки кількісної характеристики об'єктів перевірки. До них відносять - встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування за­робітної плати робітникам, правильності розрахунку зобов'язань за податка­ми, внесками до соціальних фондів тощо. Крім того, їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах аудиту.

Логічні - ґрунтуються на застосуванні прийомів логіки у процесі перевірки. Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно-аудиторськими проце­дурами (наприклад, при перевірці документів, економіко-математичних роз­рахунках, економічному аналізі).

Порівняльно-зіставні - передбачають порівняння і зіставлення об'єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Слід зазначити, що причини відхилень досліджу­ють за допомогою інших контрольно-аудиторських процедур. Порівняльно-зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами контролю, але особливо важливу роль вони відіграють при дослід­женні документів.

Дата добавления: 2014-01-11