Атестація РМ

Атестація РМ – це встановлення відповідності фактичних показників РМ проектним, стандартам умов праці.

Атестація РМ здійснюється по 3-х групах показників (критеріях), які встановлюють:

- техніко-технологічний рівень;

- організаційно-економічний рівень;

- умови праці та техніку безпеки.

Атестацію по двох перших критеріях проводять за ініціативою підприємства.

Атестацію по умовах праці здійснюють у відповідності до Постанови КМУ №442 “Про порядок проведення атестації РМ по умовах праці” (1992 р.).

Атестацію по умовах праці проводять:

- згідно “Методичних рекомендацій по проведенню атестації РМ по умовах праці”, інструкцією по заповненню карт умов праці та інших документів (гігієнічна класифікація праці №4137-86, державні стандарти ССБП (системи стандартизації безпеки праці), кваліфікаційний довідник посад службовців та професій робітників – КД, єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників – ЄТКД тощо);

- незалежно від форм власності, не менш одного разу у 5 років (може бути і позачерговою);

- з обов’язковим підтвердженням органами державної експертизи (експертиза одного РМ коштує 1-2 тис.грн).

У випадку визнання умов праці на робочому місці шкідливими та важкими працівникам призначають компенсаційні пільги у вигляді: додаткових відпусток до 35 календарних днів, встановлення доплат за шкідливі умови праці (від 4% до 24%), зменшення часу роботи, пільгового харчування тощо. Також результати атестації РМ можуть бути використані при призначенні пільгових пенсій по списках №1 і №2.

Результати атестації по умовах праці повинні зберігатися 50 років.

Рівень організації РМ визначається системою показників.

Для проведення атестації РМ керівник підприємства наказом призначає комісію у складі: представники заводоуправління (як правило, головний інженер, головний механік, головний економіст, юрист), начальник цеху (дільниці), провідні робітники, представники профспілки.

У відповідності до галузевого Положення (системи хлібопродуктів) атестацію РМ здійснюють по 3-х групах показників таким чином.

На кожне РМ оформлюють паспорт РМ (див. додаток). У паспорті відображають загальну характеристику РМ і перелік показників РМ, які розбивають на три вищевказані групи. Показники групи можуть бути розбиті на підгрупи, до яких входять первинні показники.

В паспорт заносять вимоги до кожного показника, які беруть з проекту організації РМ, стандартів по умовах праці тощо.

Відповідність фактичних показників РМ проектним, стандартам умов праці встановлюють за допомогою критеріїв - K, які визначаються по:

- первинних показниках – Кijl (де: i – номер групи, j - номер підгрупи у і-й групі, l – номер показнику у j – й підгрупі);

- підгрупових показниках – Кij;

- групових показниках – Кi;

- по всіх групах (загальний критерій) – Кзаг.

Зв’язок вказаних критеріїв наведений на мал. 1

Перевірку відповідності фактичних показників РМ проектним, стандартам умов праці починають з первинних показників.

Якщо фактичне значення первинного показника повністю відповідає проекту (наприклад, наявність на робочому місці обладнання конкретного типу), Кijl = 1.

Якщо нема відповідності і вона не може бути забезпечена найближчим часом - Кijl = 0.

Якщо є неповна відповідність або вона не суттєва, або невідповідність можна усунути найближчим часом - Кijl = 0,5.

Кзаг

К1 К2 К3

К11 К12 К13

К131 К132 К133

Мал. 1

Значення критерію Кijl заносять у паспорт РМ. Після визначення критеріїв відповідності по усіх показниках розраховують підгрупові, групові та загальний критерій за вищенаведеними формулами.

Робоче місце вважається атестованим, якщо одночасно виконуються такі умови:

- повністю відсутні оцінки критеріїв Кijl = 0;

- у кожній групі може бути не більш двох оцінок 0,5;

- групові та загальний критерії дорівнюють більш 0,8-0,9.

У іншому випадку РМ не атестується. При цьому можуть бути прийняті такі рішення:

- ліквідувати РМ і передати роботу з даного РМ на атестоване, якщо це можливо;

- здійснити заходи з поліпшення показників РМ і довести до рівня, при якому РМ атестується;

- продовжити експлуатацію РМ, встановити компенсаційні пільги, якщо не атестується РМ за умовами праці.

Якщо внутрішня атестація за умовами праці показує невідповідність деяких показників встановленим нормам, компенсація погіршених умов праці може бути здійснена тільки при підтвердженні результатів атестації органами Державної експертизи умов праці.

Для цього на кожне РМ готують і представляють органам Державної експертизи такі документи:

- технологічну характеристику РМ;

- карту умов праці;

- протоколи досліджень кожного показника умов праці, по якому є відхилення від стандарту; дослідження проводить і складає протоколи досліджень незалежна організація (наприклад, для Одеського портового елеватора це робила Чорноморська басейнова санітарно-епідеміологічна станція);

- протокол засідання заводської атестаційної комісії, який затверджує директор підприємства.

3. Організація режиму праці та відпочинку (Філіппов – с.138-143)

Режим праці та відпочинку – це встановлений порядок чергування та тривалості періодів роботи і відпочинку на протязі робочої зміни, тижня, року.

Науково обґрунтований режим забезпечує підтримку працездатності і зберігання здоров’я працівників.

Працездатність

При розробці внутрішньозмінного режиму праці та відпочинку враховують коливання працездатності людини на протязі зміни

час

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Мал. 2

Спочатку у працівника підвищується продуктивність (це період входження у роботу), потім 2-4 години продуктивність тримається на високому рівні, потім знижується до перерви на обід. Після перерви знов період входження у роботу, потім максимальна працездатність (може бути на рівні першої половини зміни, потім на 7-8 годині знижується. Тому тривалість зміни встановлюють 7-8 годин. На роботах з невеликим завантаженням працівників тривалість зміни може бути 12 годин.

Протягом першої та другої половини зміни також можуть бути невеличкі відпочинки (5-10 хвилин). При визначенні таких відпочинків враховують такі чинники: фізичне навантаження, нервову напругу, темп роботи, робоче положення виконавця, монотонність роботи, температуру та вологість повітря, теплове випромінювання у робочій зоні, забруднення повітря, виробничий шум, обертання, штовхання, освітлення тощо.

По кожному чиннику в залежності від його впливу на організм людини встановлюють час відпочинку у відсотках від часу оперативної роботи, а загальний час на відпочинок визначають підсумовуванням перерв на відпочинок по усіх факторах.

Крім часу на відпочинок передбачають час на природні потреби – 10 хвилин.

Основний час на відпочинок (перерва на обід) – не менш 30 хвилин. Останній час на відпочинок розбивається на декілька перерв протягом 5-10 хвилин.

Відпочинок може бути активним і пасивним. Активізацію відпочинку забезпечують спеціальними фізичними вправами.

Режим роботи протягом тижня залежить від режиму роботи підприємства і визначається графіком виходів на роботу.

При складанні графіку виходів на роботу необхідно враховувати наступне:

- тривалість відпочинку між змінами – не менш 16 годин;

- кількість робочих годин у тиждень повинно відповідати Кодексу законів про працю (40 годин у тиждень, тривалість зміни – не більш 8,3 години);

- перехід із зміни у зміну – не частіше, ніж через 5-6 днів при 8-годинній робочій зміні; при 12-годинній зміні тривалість безперервної роботи – не більш 2-х днів;

- однакова кількість денних, вечірніх та нічних змін для усіх працівників;

- перехід з одної зміни до другої після днів відпочинку – не менш 40 годин;

- не слід розбивати недільні дні.

Дата добавления: 2014-01-13