Ультиматум Раднаркому та початок війни

План

Тема 5: Війна Раднаркому з УНР. Проголошення незалежності УНР.

1. Ультиматум Раднаркому та початок війни.

2. Похід більшовиків на Київ. Бій під Крутами.

3. Переговори у Брест-Литовську та Україна.

Література:

1.Турченко Ф.Г. Новітня історія України ч.І (підручник),10кл., - Ґенеза,2006 ۼ. 17-19

2. Середницька Г.В. Історія України,опорні конспекти, 10кл – К.,2009,2012, с.42-53

Після проголошення ЦР ІІІ-го Універсалу (20.ХІ. 1917 р.) Генеральний Секретаріат по суті став незалеж­ним Урядом України. Але він проявляв нерішучість у вирішенні основних завдань, не зруйнував майже жодної основи старої державності, що була за часів Тимчасово­го уряду: конфіскація земель і передача їх в руки селян проводилася повільно; фінансовий капітал не був затронутий; не чіпали й банків, де знаходилися так потрібні для УНР гроші; зберігався старий судовий апарат і старе за­конодавство; майже нічого не змінено в системі освіти (окрім мови викладання). В Україну з Росії втікали за­лишки розбитих більшовиками буржуазних органів: УНР ставала мимоволі оплотом антибільшовицьких сил. Все це, звичайно, не могло сподобатись більшовикам. Відно­сини з Росією вкрай загострилися. Знайшовся й привід. В Україні стояли деякі більшовицькі частини, зокрема 2-й гвардійський корпус, командиром якого була комуні­стка Є. Бош. Цей корпус за наказом більшовиків рухався на Київ, щоб встановити там більшовицьку владу. Доро­гу деморалізованим частинам перетнув генерал П. Ско­ропадський зі своїм 1-м Українським корпусом. Це вря­тувало молоду державу і населення її столиці від загро­зи неминучого погрому.

Діяли в Києві й більшовицькі організації. Спочатку вони лояльно ставилися до української влади, але з ча­сом все більше стали проводити агітацію на підтримку Радянського уряду в Україні, обраного в Харкові на І Всеукраїнському з'їзді Рад (грудень 1917 р.). Тоді ЦР вирішила роззброїти та вислати за межі України біль­шовицькі частини.

Другим приводом до ще більшого загострення сто­сунків між УЦР та Радянською Росією стало рішення Українського уряду про дозвіл пропустити донські коза­чі частини через територію України на Дон. УЦР керу­валася рішенням з'їзду народів Росії (Дону, Кавказу, Сибіру, Криму, Молдавії, Башкирії—вересень 1917 р.) про створення єдиного федеративного уряду Росії. І для Українського уряду державність, яку творив український народ, була ближча до державності донців. А РНК Ро­сії, очолюваний В. І. Леніним, готувався до знищення всіх перефирійних державних утворень, в тому числі й УНР.

Все це надзвичайно загострило стосунки між УЦР та Радянською Росією.

Ультиматум Раднаркому. 4 грудня 1917 р. РНК РСФРР по радіотелеграфу передав до Києва підписаний Леніним та Троцьким «Маніфест до українського наро­ду з ультимативними вимогами до Центральної Ради».

В цьому ультиматумі, визнаючи на словах право ук­раїнського народу на самовизначення, аж до відокрем­лення УНР від Росії, РНК вимагав від ЦР визнати ра­дянську владу на Україні, тобто фактично саморозпуститися. В цьому полягала вся суть ультиматуму: після того, як з'я­виться радянська УНР, уряд Росії готовий її визнати. Ультиматум містив і конкретні вимоги: утриматися від акцій по знищенню спільного фронту; не пропускати че­рез свою територію донців; допомогти революційним більшовицьким військам в боротьбі проти кадетсько-каледінських сил; припинити роззброєння на Україні ра­дянських полків і робітничої Червоної гвардії.

Наприкінці ультиматуму повідомлялося: якщо задовільна відповідь не буде отримана впродовж 48 годин, РНК буде вважати Центральну Раду в стані війни «з ра­дянською владою в Росії і на Україні».

У своїй відповіді Генеральний Секретаріат ЦР під­креслив нещирість і непослідовність РНК і В. Леніна, який раніше порівнював Україну з Ірландією і для обох домагався самостійності. А після жовтня 1917 р. згада­ним ультиматумом робить спробу порушити суверенні права українців і втрутитися у внутрішні справи суверен­ної УНР. УЦР з обуренням відкинула домагання РНК і заявила, що на той випадок, якщо УНР буде нав'язана війна, вона боронитиме права своєї батьківщини. Лист-відповідь підписали В. Винниченко та О. Шульгін.

Це був початок війни Росії проти України. 25 грудня Йосиф Джугашвілі-Сталін звернувся із закликом «До українських більшовиків фронту і тилу», нацьковуючи їх проти Українського уряду. В. Антонов-Овсієнко був при­значений Головнокомандуючим і отримав наказ насту­пати на УНР за стратегічним планом, заготовленим РНК у Петрограді. З іншого боку, В. Винниченко і Симон Пет­люра звернулися з окремою відозвою до українських вояків фронту і тилу. Український комісар північного фронту отримав доручення ігнорувати всі накази біль­шовицьких командирів.

Почалося відкрите вторгнення військ Радянської Ро­сії в Україну.

Дата добавления: 2014-01-11