Тема 8. Політична еліта та лідерство

План

1. Розвиток ідей та політичних концепцій елітарності. Сутність та структура політичної еліти.

2. Шляхи формування національної політичної еліти. (СРС)

3. Політичний лідер: сутність і типологія.

1. Розвиток ідей та політичних концепцій елітарності. Сутність та структура політичної еліти.

Еліта - (від франц. еlite – вибрані, кращі) – вищі соціальні групи в системі суспільної ієрархії

Політична еліта - суспільна верства, що здійснює владу, забезпечує збереження та відтворення політичних цінностей і політичної системи загалом, користується певними перевагами свого суспільного становища

Основні напрямки обгрунтування елітарності

n ірраціональний;

n біологічний;

n психологічний;

n функціональний;

n технократичний.

Концепції елітарності ХХ ст.

· Елітаристська модель – існують особливі відособлені еліти, що мають абсолютний вплив на усе суспільство:

- В. Парето – універсальним законом історії є циркуляція еліт “левів” та “лисів”, яка забезпечує рівновагу соціальної системи;

- Р.Міхельс – навіть в самих демократичних організаціях обов’язково виникають олігархічні тенденції (“залізний закон олігархії”).

· Поліархічна, демократична модель – у суспільстві існує велика кількість еліт, взаємопов’язаних і конкуруючих між собою (Р. Даль, Р. Арон).

Структура політичної еліти

n За метою діяльності:

- Правляча політична еліта;

- Опозиція;

- Контреліта – опозиція, що прагне змінити напрям суспільного розвитку, репрезентуючи інші суспільні верстви, іншу ідеологію, ніж правляча еліта.

n За об’ємом владних функцій:

- вища;

- середня;

- нижча.

n За виконуваними функціями:

- правляча;

- адміністративна;

- господарська;

- дипломатична;

- комунікативна;

- ідеологічна.

Основні типи політичних еліт

n За способом формування: відкриті, закриті;

n За способом отримання та збереження влади: легітимні, нелегітимні;

n За ідеологією: ліберальні, консервативні, націоналістичні, соціалістичні.

Гарантії проти деградації політичної еліти

n розподіл влад;

n “прозорість” діяльності;

n політичний плюралізм;

n відкритість для соціальної мобільності;

n чітке дотримання правил та процедур політичного процесу.

3.Політичний лідер: сутність і типологія.

Політичний лідер (від анг. leader – ведучий) особа, що займає перші позиції в політичних структурах

Концепції політичного лідерства

n теорія рис” (Е. Богардус) – феномен лідерства пояснюється видатними якостями особи;

n ситуаційна теорія (Ф. Фідлер) – ситуація “породжує” лідера;

n теорія прихильників (У. Берк) – лідер лише інструмент соціальної групи, організації.

Системи рекрутування лідерів

1. Антрепренерська система

- відкрита;

- висока конкурентність, відкрите суперництво;

- відбір із представників будь-яких суспільних груп;

- важливі особисті якості.

2. Система гільдій

- закрита;

- приховане суперництво;

- відбір лише з представників політичної еліти;

- залежність від посади.

Типологія політичних лідерів

n За способом легітимізації влади (М. Вебер): традиційний, раціонально-легальний, харизматичний;

n За ставленням до змін у суспільстві: революціонер, реформатор, консерватор;

n За стилем управління: авторитарний, демократичний;

n За моделлю поведінки: лідер-агітатор, лідер-організатор, лідер-теоретик;

n За суспільною вагою: регіональний, національний, міжнародний.

Функції політичних лідерів

n Діагностична – “діагноз” ситуації з погляду своєї позиції чи намічених дій;

n Директивна – визначення напряму дій в інтересах групи, що розв’язуватиме проблемну ситуацію;

n Мобілізуюча – забезпечення підтримки своїх рішень.

Дата добавления: 2014-01-14