Об’єкт управління

Працівники виступають суб’єктом виробництва по відношенню до інших компонентів виробничого процесу і в той же час вони є об’єктом управління по відношенню до менеджерів, яким вони підпорядковані, і до підрозділу з управління персоналом.

В науковій літературі, присвяченій питанням управління персоналом, об’єкти управління називаються по-різному – кадри, персонал, людські ресурси.

Чи є відмінності між цими поняттями?

В сучасній вітчизняній літературі ці терміни часто вживаються як синоніми. Ми теж в подальшому будемо використовувати термін «персонал» у значенні «людські ресурси», коли мова йтиме про працівників організації, але важливо розуміти, що між цими термінами існують певні концептуальні відмінності (див. розділ 2). Загалом, вони відображають різні підходи до людей, що працюють в організації.

Кадри – це поняття, яке широко використовувалося за радянських часів в період планової адміністративно-командної економіки. В той час домінували адміністративні методи керівництва, побудовані на чітких лініях підпорядкування, авторитеті начальства, дотриманні трудової дисципліни. Кадри розглядалися перш за все як структурні одиниці виробничого процесу, що приводять у дію устаткування і машини, беззаперечно виконують накази і розпорядження керівництва.

Персонал – це поняття, характерне для західного менеджменту середини ХХ століття. В тогочасному розумінні персонал – це головним чином працівники виробничих підприємств, зайнятих в процесі матеріального виробництва з великою часткою фізичної праці. Вони виконують поставлені перед ними виробничі завдання і дотримуються правил і норм, які встановлювалися зверху. Наголос в управлінні робиться на виконавчу дисципліну, дотримання норм виробітку за кількісними і якісними показниками, матеріальне заохочення, виховання лояльності.

Поняття «людські ресурси» з’явилося наприкінці ХХ століття і відображало нове ставлення менеджерів до якісно нового працівника.

На відміну від персоналу середини минулого століття сучасні працівники є освіченими, кваліфікованими та самостійними у своїх поглядах і судженнях. Вони наділяються більшими повноваженнями, зростає їхня здатність самостійно ставити цілі і приймати рішення, контролювати якість своєї продукції і вносити зміни в процес виконання завдань. Змінюються потреби сучасних працівників. Для них важлива не тільки достойна матеріальна винагорода, але і можливості отримання різноманітного професійного досвіду, навчання, реалізації свого творчого потенціалу.

Управління людськими ресурсами ґрунтується на визнанні вирішального значення людського фактору для бізнесу та необхідності постійного розвитку людини-працівника. Людина сприймається у всій складності своєї особистості, яка, окрім компетенцій, безпосередньо необхідних для ефективного виконання професійної діяльності, має свій світогляд, систему цінностей, уподобання, психологічні особливості і обмеження.

Дата добавления: 2014-01-14