Строки сіяння, норми висіву та глибина загортання насіння

Строки сіяння насіння дерев та чагарників залежать від:

· біологічних особливостей виду (часу дозрівання насіння, тривалості насіннєвого спокою, стійкості сходів до несприятливих метеорологічних факторів);

· грунтово-кліматичних умов (вологості та механічного складу ґрунту, часу наступу пізно – весняних заморозків);

· особливостей агротехніки вирощування сіянців (прийнятої сівозміни, системи основного обробітку ґрунту тощо).

У розсадниках найчастіше дотримуються осінніх і весняних строків сіяння. Насіння деяких порід можна висівати влітку і взимку.

У лісостепових і степових незрошуваних розсадниках перевагу слід віддавати осіннім посівам. Висіяне восени насіння не по­требує стратифікації і зберігання, дає більш ранні та дружні сходи, які встигають зміцніти до наступу засух. Осінні строки посіву більш розтягнуті, ніж весняні. Однак, незважаючи на переваги, осінні посіви мають і ряд недоліків. Насіння деяких порід можуть поїдати гризуни або воно може вимерзати у малосніжні суворі зими. Ранні сходи ок­ремих порід (ялини, акації білої, шовковиці та ін.) пошкоджуються весняними заморозками. Осінні посіви потребують покриття, мульчу­вання, а іноді й поливу, такі посіви можливі на парових полях.

Осінні посіви найбільш ефективні для видів, насіння яких не потребує тривалої стратифікації (до 3 - 4 міс). Насіння рослин з тривалим періодом стратифікації (ясен звичайний, глід, липа серцелиста, ліщина та ін.) висівають після літньої стратифікації, протягом 3 міс.

Весною можна висівати насіння усіх видів деревних рослин. Весняні посіви ефективні, якщо проведені у стислі агротехнічні строки. При запізненні з висівом сходи з’являються пізно і недружно, знижується вихід стандар­тних сіянців. Практика свідчить, що для весняних посівів краще ви­користовувати насіння, що проростає. Весняні посіви більш ефективні, ніж осінні, на важких мало структурних, легко запливаючих грунтах.

Пізньої весни або раннього літа (травень-червень) висівають насіння видів, яке дозріває в першій половині літа (верби, осики, тополі, в’язові), що дозволяє отримати стандартні сіянці того ж року. Літнє сіяння свіжозібраного насіння для вирощування сіянців протягом 1.5 року практикують для берези, жимолості татарської, акації жовтої та шовковиці. При достатньому зволоженні влітку можна висівати насіння кісточкових, липи, ясена звичайного та деяких інших порід, які мають глибокий насіннєвий спокій.

Взимку висівають насіння смереки, вільхи чорної, берези, бузку. В періоди відлиги висівають бук. Висівання насіння проводять при товщині снігового покриву не більше 10 см.

Норма висіву насіння – це мінімальна кількість насіння у вагових одиницях, яку необхідно висіяти на 1 м посівної борозенки чи на одиницю площі, щоб одержати максимальну кількість стандартних сіянців. Вона зале­жить від маси насіння, класу якості, виду і схеми посіву.

При завищеній нормі висіву збільшується загальний (валовий) вихід сіянців, але через загущеність частина сіянців розвивається погано і не досягає стандартних розмірів(табл. 6.26, рис. 6.24).

При заниженій нормі висіву – одержують розріджені сходи. При цьому неефективно використовується продуктивна площа розсадника і збільшуються витрати на вирощування садивного матеріалу. У проміжку від мінімального за масою висіву насіння до оптимальної норми, збільшення виходу сіянців практично прямо пропорційне висіяній кількості насінин. Із

Таблиця 6.26

Дата добавления: 2014-01-14