Юридичне закріплення результатів кримінально-правової кваліфікації

Закріплення (фіксування) результатів кваліфікації в процесуальних документах включає у себе:

1. Виклад фактичних обставин справи. Він полягає у формулюванні фактичного складу діяння. Тобто з усіх матеріалів кримінальної справи відбирають ті, які орган дізнання, слідчий, прокурор, суд вважають встановленими (процесуально доведеними). Зі встановлених у справі фактичних даних вибирають ті, які мають кримінально-правове значення, враховуються при її вирішенні, виступають фактичною підставою застосування правової норми.

2. Складання формули кваліфікації, яка становить сукупність цифрових та буквених позначень, які вказують на статті (а також їх частини та пункти) Загальної та Особливої частин кримінального закону, за якими кваліфікують діяння(наприклад, умисне вбивство вчинене з корисливих мотивів кваліфікуємо за п.6 ч.2 ст.115 КК). Значення формули кваліфікації полягає в тому, що з її допомогою можна стисло й точно послатися на кримінальний закон, скоротити обсяг процесуальних документів.

Загальні вимоги до формули кваліфікації такі:

1) у ній має бути названо кримінальний закон, за яким кваліфікують діяння (у деяких випадках потрібно вказувати, що скоєне кваліфікують за КК України 1960 чи за КК 2001 року);

2) якщо законодавець поділив статтю на кілька частин або пунктів, слід вказувати структурну частину відповідної статті (наприклад, умисне вбивство двох або більше осіб кваліфікується за п.1 ч.2 ст.115 КК);

3) у разі потреби слід посилатися на статті Загальної частини КК (при кваліфікації незакінченого злочину (ч.2 ст.15) або злочину, вчиненого у співучасті (відповідна частина ст.27 КК));

4) у формулі кваліфікації потрібно правильно розставити розділові знаки, записати її так, щоб уникнути неясності чи двозначності (наприклад, закінчений замах на грабіж вчинений з проникненням у житло кваліфікується за ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК).

3. Викладення формулювання звинувачення. Формулювання звинувачення – це словесне посилання на ті кримінально-правові норми, які відображено у формулі кваліфікації; юридичні формулювання, що відображають норми закону, у яких встановлено відповідальність за вчинене посягання. У цьому формулюванні словами відображають суть звинувачення, висунутого особі, тобто вказують, у вчиненні якого злочину (яких злочинів) її обвинувачено (У резолютивній частині постанови про притягнення особи як обвинуваченого вказується: наприклад, що громадянин А. своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК, тобто крадіжку чужого майна вчинену з проникненням у житло).

Формулювання звинувачення дає змогу усунути певну неконкретність, яка може мати місце у формулі кваліфікації:

- у ній вказують не всі альтернативні ознаки діяння, які передбачає відповідна стаття кримінального закону, а лише ті, які мають місце в конкретному випадку (наприклад, ч.2 ст.185 КК передбачає відповідальність вчинення крадіжки повторно або за попередньою змовою групою осіб; в залежності від наявності чи відсутності у конкретному випадку цих ознак вказуємо одну з них або обидві);

- при кваліфікації за частиною статті, яка передбачає найбільш тяжкий вид певного злочину, вказують і ті кваліфікуючі ознаки, які передбачають „попередні” частини цієї ж статті (наприклад, розбій вчинений за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло і поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; зазначені ознаки є кваліфікуючими у ч.2, 3 та 4 ст.187 КК; при кваліфікації дій особи у цьому випадку кваліфікуємо її лише за ч.4 ст.187 КК але з обов’язковим відображенням вищевказаних кваліфікуючих ознак у відповідному процесуальному документі).

Формулювання звинувачення не замінює формули кваліфікації, їх використовують разом у великих за обсягом і важливих процесуальних документах: постанові про висунення обвинувачення, обвинувальному висновку, постанові про віддання до суду, вироку.

Дата добавления: 2014-01-14