Кваліфікація повністю невдалої добровільної відмови

Результат кримінально-правової кваліфікації при добровільній відмові

Посягання, від якого здійснюють добровільну відмову

Питання кваліфікації і добровільна відмова від вчинення злочину

Кваліфікація у зв’язку з добровільною відмовою від вчинення злочину

Згідно з ч.2 ст.17 КК діяння особи, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягають кримінально-правовій кваліфікації лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад містить склад іншого злочину.

У зв’язку із застосуванням ст.17 КК слід вирішувати цілу низку питань кримінально-правової кваліфікації. До них належать:

1) посягання, від доведення якого до кінця була добровільна відмова, кваліфікують як злочин;

2) визначення того, що добровільна відмова сталася до моменту закінчення злочину;

3) встановлення ознак добровільної відмови;

4) відмежування добровільної відмови від суміжних інститутів кримінального права.

Посягання, від якого відмовляється особа, є кримінально караним, отже:

- передбачене певною статтею Особливої частини кримінального закону як злочин;

- вчинене за наявності всіх обов’язкових ознак складу злочину (з урахуванням його незавершеності);

- є суспільно небезпечним, на нього не поширюються положення про малозначність (ч.2 ст.11 КК), його не вчинено за обставин, які усувають злочинність діяння.

Не може мати місце добровільна відмова щодо об’єктивно суспільно небезпечного посягання, яке не є кримінально-протиправним, щодо діяння, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки тощо.

Добровільна відмова погашає всі кримінально-правові наслідки раніше вчиненого незавершеного посягання:

- його не може бути враховано як елемент множинності злочинів, зокрема при повторності;

- його не враховують при призначенні покарання як обставину, що обтяжує відповідальність (передбачено п.1 ч.1 ст.67 КК);

- стосовно нього не починається перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності;

- воно не є перешкодою для звільнення від кримінальної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду чи на поруки;

- воно не є підставою для відміни звільнення від покарання з випробуванням (ч.3 ст.78, ч.6 ст.79 КК) чи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ч.4 ст.81 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з добровільною відмовою є безумовним, воно за наявності передбачених законом умов правомірності виступає обов’язком органів, які здійснюють кримінальну юрисдикцію.

Добровільна відмова від вчинення злочину може бути успішною і невдалою (повністю невдалою і частково невдалою).

Повністю невдалу добровільну відмову кваліфікують як закінчений злочин, виходячи з фактично заподіяної шкоди, інших обставин вчинення злочину. При цьому факт спроби відмовитися від вчинення злочину не може впливати на визначення обставин, які обумовлюють ту чи іншу кваліфікацію, зокрема мотивів.

Дата добавления: 2014-01-14