Загальні правила кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті

Кваліфікація діянь співучасників за статтями Особливої частини КК

Підстава відповідальності за злочини, вчинені у співучасті

У теорії кримінального права поширена думка, що співучасть не створює якихось особливих підстав кримінальної відповідальності. Це означає, що на посягання співучасників поширюються вироблені в теорії кримінального права та на практиці положення, що стосуються врахування стадії вчинення злочину, помилки і т.д. Підставою ж кримінальної відповідальності визнано склад злочину в посяганні особи, яка вчинила злочин.

У діянні пособника, організатора, підбурювача злочину відсутні всі ознаки складу відповідного злочину, вказані в диспозиції статті Особливої частини. Такі співучасники склад злочину виконують лише сукупними діяннями, завдяки тому, що їх поведінка поєднується з діянням виконавця.

Тому обґрунтованим є твердження, що склад злочину в діянні підбурювача, організатора, пособника злочину передбачено і відповідною частиною ст.27 КК, і статтею Особливої частини про злочин, який вчинив виконавець. Тому їх посягання належить кваліфікувати за частиною 3 (4, 5) ст.27 КК та нормою Особливої частини про злочин, який вчинив виконавець.

Від викладеного вище правила про те, що кваліфікацію всіх співучасників визначає кваліфікація діяння виконавця злочину, допускаються відступи. Вони зумовлені пануванням в українському кримінальному праві принципу суб’єктивного інкримінування та тим, що кваліфікація дій кожного учасника злочину носить індивідуальний характер. Діяння співучасників кваліфікують за різними статтями Особливої частини у випадках:

1) коли виконавець та інші співучасники або кілька співвиконавців неоднаково усвідомлюють суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності;

2) коли окремі зі співучасників допускають помилку у визначенні фактичних обставин справи;

3) при вчиненні посягання з альтернативним чи неконкретизованим умислом;

4) коли має місце ексцес у діях когось зі співучасників;

5) коли має місце відхилення дії;

6) якщо окремі співучасники мають індивідуальні особливості, які характеризують особу певного учасника спільного злочину і впливають лише на його відповідальність;

7) у зв’язку з тим, що одні з них досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за злочин, вчинюваний у співучасті, а інші – ні.

При кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті, потрібно:

1) встановити, чи має місце співучасть;

2) визначити вид співучасті і встановити, чи її слід кваліфікувати з посиланням на ст.27 КК чи лише за статтею Особливої частини;

3) встановити вид співучасника і, якщо потрібно послатися при кваліфікації на ст.27 КК, визначити частину цієї статті;

4) встановити форму співучасті та при необхідності посилання при кваліфікації на ст. 28 КК визначити частину цієї статті;

5) з’ясувати, який злочин вчинили співучасники, і яка норма Особливої частини його передбачає;

6) визначити, чи всі співучасники відповідають за однією і тією ж нормою Особливої частини, чи за різними, і якщо так, то за якими саме.

Діяння кожного зі співучасників кваліфікують окремо. До того ж, самостійній кваліфікації підлягає кожний із вчинених у співучасті чи без неї злочинів.

Дата добавления: 2014-01-14